Міжнародна економіка як складова економіки в цілому. Предмет і метод міжнародної економіки

Предмет і метод міжнародної економіки

Міжнародна економіка як наука є складовою частиною економічної теорії, що вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб'єктів різних країн в галузі міжнародного обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, валют та формування міжнародної економічної політики.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку, що вивчає закономірності розвитку конкретних ринків товарів, послуг і факторів виробництва, і міжнародну макроекономіку, що вивчає закономірності функціонування валютної системи, фінансові інструменти та механізми міждержавного нагляду і регулювання.

Предмет дослідження та вивчення у теорії міжнародної економіки той же, що і в загальної теорії політичної економії: відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Специфіка названих відносин проявляється в тому, що вони здійснюються через державні кордони і постають в якості міжнародних економічних відносин.

Методологічною основою міжнародної економіки є політична економія і матеріалістична діалектика.

Основоположним принципом діалектичного матеріалізму є пояснення соціально-економічних явищ і процесів через дію всезагальних законів діалектики: закону єдності і боротьби протилежностей, закону переходу кількісних змін у якісні та закону заперечення.

Кількісний та якісний аналіз міжнародних економічних відносин передбачає використання економіко-математичних методів.

Наукове пізнання міжнародних економічних відносин передбачає використання таких чинників як аналіз і синтез. Аналіз являє собою розчленування досліджуваного явища на складові частини в процесі руху пізнання від абстрактного до конкретного, яке досліджує взаємозв'язки усіх сторін явища як єдиного цілого. Аналіз і синтез сприяють виявленню причинно-наслідкових зв'язків окремих процесів та явищ.

Міжнародна економіка як складова економіки в цілому

Міжнародна економіка як сукупність національних господарств і як невід'ємна складова економіки в цілому, як правило, ділиться на чотири сектори: реальний, бюджетний, грошовий та зовнішній.

Реальний (приватний нефінансовий) сектор включає в себе домогосподарства і недержавні нефінансові підприємства.

Бюджетний (урядовий, фіскальний) сектор, представлений державним бюджетом.

Грошовий (фінансовий, банківський) сектор представлений грошовими потоками, які проходять через центральний та комерційні банки.

Зовнішній сектор включає операції із зарубіжними країнами кожного з вищеназваних секторів і відображається у платіжному балансі.

Причинно-наслідкові зв'язки між секторами економічної діяльності виражаються через розроблену міжнародними організаціями систему національних рахунків (СНР). Система національних рахунків становить собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають всі основні макроекономічні зв'язки, в тому числі і взаємодію національної та міжнародної економіки. Основою обліку в СНР є інституційна одиниця, яка виступає економічним агентом при здійсненні економічних операцій. Інакше кажучи, інституційна одиниця - це економічний агент, що володіє товарами і активами, має економічні зобов'язання і від свого імені здійснює операції з іншими агентами.

В рамках СНР розрізняють два основних типи інституційних одиниць - фізичні особи (домашнє господарство) і юридичні особи (підприємства). Юридичні особи в свою чергу поділяються на ті, що займаються виробництвом, та урядові установи. Всі інституційні одиниці в рамках СНР об'єднані в п'ять груп, які представляють основні сектори економічної діяльності. Серед них такі:

· нефінансові корпорації;

· домогосподарства;

· неприбуткові інститути;

· урядові установи;

· фінансові корпорації.

Вважається ідеальним такий порядок, при якому грошовий сектор, так само як і реальний, перебуває у рівновазі, тобто його активи дорівнюють пасивам. Активи - це сума чистих закордонних активів банківської системи (включаючи чисті державні резерви), оцінених в національній валюті, і чистого внутрішнього кредиту, наданого банківською системою. Пасиви - становлять собою зобов'язання банківської системи перед приватним і державним секторами, тобто грошова маса, що включає в себе готівкові гроші в обігу, депозити та інші грошові засоби.