Заняття 22. тема. Без верБи і Калини нема УКраїни

тема. Без верБи і Калини нема УКраїни

програмовий зміст: ознайомити дітей із народною символікою — кали- ною, її значенням; виховувати інтерес і повагу до національних традицій, любов до праці на рідній землі.

матеріал: програвач, платівка, вишиті рушники, кетяги калини, виго- товлений кущ калини.

Хід заняття

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема.

— Діти, калина росте біля криниці, на подвір’ях українських родин. Про шанобливе ставлення до калини свідчать назви населених пунктів.

Калинівка, Калинове, Калина …

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛиНУ

То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Зва- ли її Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гу- щавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялось, і розрісся великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочи- ти… Усміхнувся, спасибі тим роботящим рукам, Що його посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк — і враз кущ укрився бі- лим-білим цвітом. Дивиться подорожній. Що воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього — ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво — в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам ім’я своє, Калинко…»

— Діти, хто знає вірш про калину? (Читають вірш про калину.)

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою червона калина. Тече вода із-за гаю

Та попід горою, Хлюпочуться качаточка, Поміж осокою. Пишається калинонька, Явір молодіє,

А кругом їх верболози

й лози зеленіють.

— Хто написав цей вірш про калину? (Відповіді дітей. Пояснення вихо- вателя.)

— Тарас Шевченко, він у своєму «Кобзарі» 385 разів вжив слово ка- лина.

Коли козак вирушав на чужину, мати годувала його калиною, поїла ка- линовим чаєм, давала в дорогу пироги з калиною, а наречена прикріплю- вала до коня гілочку калини, щоб постійно нагадувала йому домівку, матір, кохану дівчину, його рідну мову.

Солов’ї на калині,

На ялині зозуля. Через гори й долини Лине пісня з Посулля. Мова в ній калинова, Дерева сонячна гілка, Серця тиха розмова, Калинова сопілка,

І мости калинові

До братів, до народів, В сім’ї вольній-новій Всьому світу на подив.

І на кручах Дніпрових — Травня повінь зелена,

На мостах калинових — Калинові знамена.

— Я вам прочитала вірш про калину. А хто з вас знає прислів’я, за- гадки?

Діти називають, хто що знає.

Я — не груша, я не слива,

Я — калинонька вродлива. Я стою в зеленім листі

І в червоному намисті.

А чому так прибиралась? Бо до свята готувалась.

За хатою у садочку, У зеленому віночку,

Та в червоних намистинах, Стала нова молода.

І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен смик — Та й укине на язик.

Прислів’я

• Пишна та красива, як червона калина.

• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

• Щоки червоні, як кетяги калинові.

• Милуйся калиною, як цвіте, а дитиною, як росте.

• І не дівчина, а червоні стрічки має.

— Як ви гадаєте, яку користь калина, як лікарська рослина, приносить людям?

підсумок

— Що найбільше запам’яталося? Як ваша родина ставиться до калини? Калина — це символ України.