![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Чи підлягають регламентації потоки інформації усередині підприємства?
а) підлягають; б) не підлягають; в) підлягають, тільки в частині НОТ.
84. Результатом регламентації є: а) накази і розпорядження; б) положення, інструкції, організаційні карти; в) договори, накладні, рахунки.
85. Базою регламентації для посадових інструкцій є: а) контракт співробітника; б) набір ділових і особових характеристик; в) кооперація праці в організації; г) розподіл праці в організації. 86. Спеціально створений орган управління з певними завданнями, функціями, правами і відповідальністю за конкретну ділянку роботи називається: а) організаційною структурою; б) підрозділом; в) посадою.
87. Організаційно-правовий документ, який регламентує діяльність конкретної структурної одиниці у складі організації називається: а) статутом; б) положенням; в) інструкцією; г) методикою.
88. Самим значущим в положенні про підрозділ з позиції адміністративного менеджменту є: а) основні функції; б) завдання; в) структура; г) взаємини з іншими підрозділами; д) відповідальність.
89. Функціональна матриця як регламентаційний документ встановлює: а) структуру організації; б) основні види робіт; в) персональну відповідальність; г) особливості взаємодії підрозділів підприємства при рішенні різних управлінських задач; д) рух документації між підрозділами при рішенні різних управлінських задач.
90. Документограма як регламентаційний документ встановлює: а) структуру організації; б) основні види робіт; в) персональну відповідальність; г) особливості взаємодії підрозділів підприємства при рішенні різних управлінських задач; д) рух документації між підрозділами при рішенні різних управлінських задач.
91. Повноваження делегуються: а) людині; б) посаді; в) колективу.
92. Початковим матеріалом для розробки організаційних норм є: а) організаційні нормативи; б) правила внутрішнього трудового розпорядку; в) показники ефективності.
93. Регламентація і нормування є основою для: а) адміністрування; б) управління; в) організаційного проектування.
94. Службові комунікації, розпорядництво, координація контроль і оцінка складають основу: а) організаційно-адміністративних операцій; б) аналітико – конструктивних операцій; в) інформаційно-технічних операцій.
95. Результатом розпорядчих операцій є: а) усні і письмові розпорядження; б) перестановка кадрів в організації; в) зміна стилю управління.
96. Всі операції, що робляться для взаємної ув'язки роботи різних ланок апарату управління (за змістом і термінам) з метою забезпечення їх узгодженої діяльності за рішенням поточних або перспективних завдань підприємства і його підрозділів називаються: а) службово-комунікаційними операціями; б) розпорядчими операціями; в) координаційними операціями; г) контрольно-оцінними операціями.
97. Наради, засідання, протоколи, плани є інструментами: а) службово-комунікаційних операцій; б) розпорядчими операцій; в) координаційних операцій; г) контрольно-оцінних операцій.
98. Звіти, довідки, записки пояснень і доповідних є інструментами: а) службово-комунікаційних операцій; б) розпорядчими операцій; в) координаційних операцій; г) контрольно-оцінних операцій. 99. Якщо на чолі кожного підрозділу перебуває керівник, що наділений всіма повноваженнями, здійснює одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками зосереджує в своїх руках всі функції управління, то це: а) лінійна структура управління; б) функціональна структура управління; в) лінійно-функціональна структура управління. 100. Якщо кожен орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій), то це: а) лінійна структура управління; б) функціональна структура управління; в) лінійно-функціональна структура управління. 101. Організації, в яких керівництво вищої ланки залишає за собою велику частину повноважень, необхідних для ухвалення найважливіших рішень, називаються: а) централізованими; б) децентралізованими. 102. Організації, в яких повноваження розподілені по нижче стоячих рівнях управління, називаються: 1) централізованими; 2) децентралізованими. 103. Сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом поєднання лінійної і програмно-цільової структур, є: а) функціональною структурою управління; б) лінійно-функціональною структурою управління; в) матричною структурою управління. 104. Решітчаста організація, побудована на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівникові функціональної служби, з іншої – керівникові проекту, - називається: а) партисипативною структурою; б) едхократичною структурою; в) матричною структурою; г) дивізіональною структурою. 105. Організаційна структура управління відображає: а) цілі організації; б) завдання організації; в) стратегію організації; г) функції організації. 106. Фактори формування організаційної структури: а) економічність; б) цілеспрямованість; в) гнучкість; г) мінливість. 107. На першому етапі формування підрозділів організаційної структури: а) аналізується існуюча управлінська структура; б) аналізується проектована управлінська структура; в) визначаються посадові обов'язки на місцях. 108. Лінійна організаційна структура характеризується: а) одноособовим керівництвом; б) директивним керівництвом; в) колективним керівництвом; г) партисипативним керівництвом. 109. До особливостей структури органічного типу відносять: а) чіткий поділ праці; б) творчий підхід до роботи; в) ієрархічність управління; г) рішення приймаються на основі обговорення. 110. Оберіть із перелічених організаційних структур ті, що належать до типу адаптивні організаційні структури: а) лінійна; б) лінійно-функціональна; в) функціональна; г) дивізіональна; д) проектна; е) матрична. 111. Оберіть з перелічених організаційних структур ті, що належать до типу жорсткі організаційні структури: а) лінійна; б) лінійно-функціональна; в) функціональна; г) дивізіональна; д) проектна; е) матрична. 112. Демократичний стиль керівництва – це: а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію; б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим; в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу. 113. Ліберальний стиль керівництва – це: а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію; б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим; в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу. 114. Авторитарний стиль керівництва – це: а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію; б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим; в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу. 115. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, має можливість задовольнити насущну потребу або принести задоволення, то використовується: а) влада, заснована на винагороді; б) влада, заснована на примушенні; в) експертна влада; г) еталонна влада; д) законна влада. 116. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, володіє спеціальними знаннями, які дозволять задовольнити потребу, то використовується: а) влада, заснована на винагороді; б) влада, заснована на примушенні; в) експертна влада; г) еталонна влада; д) законна влада. 117. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, має право віддавати накази, і що його обов’язок – підкорятися їм, то використовується: а) влада, заснована на винагороді; б) влада, заснована на примушенні; в) експертна влада; г) еталонна влада; д) законна влада. 118. Якщо проблема вирішена таким шляхом, який прийнятний для всіх сторін, внаслідок чого люди відчувають свою причетність до вирішення проблеми, то це: а) функціональний наслідок конфлікту; б) дисфункціональний наслідок конфлікту. 119. Якщо в результаті конфлікту сторони більш схильні до співпраці, а не до антагонізму, то це: а) функціональний наслідок конфлікту; б) дисфункціональний наслідок конфлікту. 120. Незадоволеність, поганий стан духу, зростання текучості кадрів і зниження продуктивності відносяться до: а) функціональних наслідків конфлікту; б) дисфункціональних наслідків конфлікту. 121. Результат реалізації певної послідовності кроків або дій – це: а) запрограмоване рішення; б) незапрограмоване рішення; в) організаційне рішення. 122. У ситуаціях, які до певної міри нові, внутрішньо не структуровані або зв'язані з невідомими чинниками потрібне ухвалення: а) запрограмованих рішень; б) незапрограмованих рішень; в) організаційних рішень.
|