Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Стратегії управління конфліктами⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 19
Можна виділити 2 наукові підходи до управління конфліктами: - ліквідація конфлікту з максимальною користю для себе; - розгляд конфлікту як саморегульованого механізму, який не ліквідовується, а розвивається, трансформується в інші конфлікти. Конструктивне, раціональне вирішення конфліктів залежить від чинників: - Адекватності сприйняття конфлікту; - Відкритості спілкування між конфліктуючими; - Створення атмосфери взаємної довіри та співробітництва; - Визначення сутності конфлікту; - Наявності необхідних ресурсів для вирішення конфліктів - Створення нормативно-правового підґрунтя для вирішення конфлікту. Управління конфліктом спрямоване на його: вирішення, врегулювання або усунення. Вирішення передбачає усунення джерела конфлікту. Врегулювання означає припинення конфліктних дій і ворожості, зниження значущості джерела та причин конфлікту. Усунення конфлікту – зняття гостроти протиборства сторін, яка не усуває причин конфлікту.
Вирішення конфліктів пропонується проводити з урахуванням принципів: • Визначити проблему в цілях • Окреслити шляхи вирішення проблеми з позиції всіх зацікавлених сторін • Зосередити увагу на проблемах, а не на особистостях • Створити атмосферу довіри, обміну інформацією • Надати можливості спілкування, зведення до мінімуму прояву гніву, погроз.
Загальний алгоритм виходу з конфлікту: 1. Визначення основної проблеми (її суті, позицій сторін, поінформованості); 2. Визначення вторинних причин конфлікту (скриті проблеми, деталі); 3. Відмова від установки “перемога за всяку ціну”; 4. Пошук можливих шляхів вирішення конфлікту (передбачає проведення переговорів та пошук компромісу); 5. Знаходження декількох варіантів можливих вирішень конфлікту; 6. Оцінка варіантів та вибір найліпшого; 7. Спільне рішення про вихід з конфлікту; 8. Реалізація окресленого спільного способу вирішення конфлікту; 9. Оцінка ефективності зусиль, ужитих для розв'язання конфлікту (на скільки досягнуто мети; якими способами та методами, як це відбувалось раніше; які втрати для кожної із сторін; якою є реакція кожної із сторін; прогноз подальшого розвитку трудових відносин) 10. Визнання та зберігання цінності відносин.
Якості та особливості конфліктних особистостей: • Прагнення домінувати; • Зайва принциповість; • Критика; • Поганий настрій; • Консерватизм мислення, поглядів, переконань, не сприйняття змін, інновацій; • Прагнення говорити правду в очі, безцеремонне втручання в справи інших; • Несправедлива оцінка вчинків та дій інших; • Неадекватна оцінка та переоцінка своїх можливостей • Емоційні якості: тривожність, агресивність, упертість, заздривість, дратівливість За схильністю до конфліктів працівників поділяють на: 1.Стійкі до конфліктів; 2.Ті, хто утримується від конфліктів 3. Конфліктні (6-7%): • агресивні; • скаржники; • нерішучі; • безвідповідальні, • Всезнайки.
|