Приклад. Нині всюди відома історія Теофіла, описана Патріархом Константинопольським Євтихіаном, наочним свідком випадку

Нині всюди відома історія Теофіла, описана Патріархом Константинопольським Євтихіаном, наочним свідком випадку, який зараз оповімо. А його правдивість – за о. Крассетом – підтверджують св. Петро Даміан, св. Бернард, св. Бонавентура, св. Антонін та інші.

Теофіл був архідияконом церкви в Адані, в Кілікії. Він заслужив такої почесті: люди захотіли, щоб він став єпископом; але Теофіл з покори не погоджувався. Невдовзі злі люди очорнили його. Теофіла позбавили місця служіння, і він так засмутився, що в засліпленні звернувся за порадою у нещасті до одного чорнокнижника, єврея. Той постарався звести його із сатаною. Чорт запропонував Теофілу свою допомогу з умовою, що він відречеться від Ісуса та Його Матері Марії, а також власноручно підпише відповідний акт. Теофіл підписав цей ганебний документ. Наступного дня єпископ, переконавшись, що Теофіла скривджено, попросив у нього вибачення і повернув його на своє місце. З того часу Теофіла стали мучити докори сумління через важкий гріх, який допустив, і він постійно заливався сльозами. І що ж він робить? Іде до церкви, кидається із плачем на коліна перед іконою Матері Божої і благає: “О Мати мого Бога, не можу впадати у розпач, бо знаю, що ще маю Тебе, ту, що наймилостивіша і може мені допомогти”. І так плакав і молився до Марії сорок днів. Наприкінці однієї ночі об’явилася йому Мати милосердя і сказала: “Теофіле, що ти зробив? Ти викреслив себе із Моїх і Мого Сина друзів, а віддався твоєму і моєму ворогові! ” – Владичице, – відповів Теофіл. – Ти мусиш мені простити і так само випросити прощення у Сина. – Марія, бачачи його віру, сказала до нього: “Не трать надії; помолюся за тебе Богові”. Теофіл, вражений цим видінням, ще більше заплакав, подвоїв покуту і молитви й уже не віддалявся від цього образу. І знову об’явилася йому Марія та зі щасливим обличчям розповіла: “Теофіле, радуйся; Я оповіла Богові про твої сльози і молитви, а Він їх прийняв і вже тобі простив. Але від сьогодні будь вдячний і вірний”. – Владичице, – відказав Теофіл, – але я ще не цілком спокійний, коли мій ворог тримає в руках той безбожний акт, в якому я відрікся Тебе і Твого Сина; постарайся, аби він мені його віддав. Через три дні Теофіл пробудився вночі і знайшов на своїх грудях той лист. Уранці, коли єпископ прийшов до церкви, Теофіл упав йому до ніг серед багатьох вірних і з плачем розповів усе, що сталося. Потім віддав єпископові лист, а той наказав відразу його спалити перед юрбою. Усі плакали зі зворушення і вихваляли доброту Бога і милосердя Марії до нещасного грішника. Теофіл повернувся до церкви Пресвятої Владичиці, де й помер через три дні, спокійний і вдячний Ісусові і Його Пресвятій Матері.