Молитва. О Царице і Мати милосердя, Ти наділяєш ласками всіх, що до Тебе прибігають, і чиниш це з великою щедрістю

Влада і значення кожної матері такі великі, що, навіть якщо її син монарх і користується необмеженою владою над усіма громадянами своєї держави, вона не підлягає його верховенству.

Господь Ісус сидить тепер у Небі по праву руку Отця, тобто – як пояснює св. Тома – займає його як людина, у силу Свого поєднання із Особою Слова, найвищою владою над усіма, а потім і над Марією. Однак суттєвий і той факт, що наш Спаситель під час Свого земного життя так принизив Себе, що став слухняним – за свідченням св. Луки – Пресвятій Владичиці: “І був їм слухняний” (2, 51). “А навіть очевидно, – як мовить св. Амброзій, – що Господь Ісус, як обрав Марію Своєю Матір’ю, зобов’язаний був стати Їй слухняним”. “Про інших святих, – зауважує Річард від св. Вавринця, – кажемо, що вони з’єднані з Богом, а тільки про Марію можемо сказати, що Вона має щастя не тільки виконувати волю Божу, але й Сам Бог прослуховується до Її волі”. “І коли про інших дів, – далі роздумує цей автор, – оповідають, що ходять за Агнцем, де тільки Він іде (Од. 14, 4 Влг.), то про Пресвяту Діву можна сказати, що Агнець Божий ходив так само за Нею на цій землі, бо ж був Їй слухняним”.

І хоч у Небі Марія не може наказувати Своєму Синові, однак – вважаємо – Її прохання не перестають бути проханнями матері і тому мають найбільшу силу, бо Вона може отримати усе, чого прагне. “І в тому привілей Марії, – каже св. Бонавентура, – що Вона може все випросити у Сина”. А чому? З тієї саме причини, про котру ми згадували і котру пізніше детально обговорили, а саме: прохання Марії – це прохання матері. Ось чому св. Петро Даміан каже, що Пресвята Діва може все як в Небі, так і на землі; Вона може навіть зміцнити тих, що впали у розпач, і наповнити їх новою надією на спасіння. Цей святий називає Спасителя вівтарем милосердя, біля якого грішники отримують прощення. Отож перед цим вівтарем, тобто перед Ісусом, стає Марія, коли хоче випросити нам якусь ласку, а Син так цінує Її молитви і так прагне їх сповнити, що Її прохання здаються Йому радше наказом, ніж молитвою, а Вона – радше Владичиця, ніж служниця. Ісус так сильно почитає Свою Матір, яка на землі наділила Його такими великими почестями, що тут же виконує Її бажання і прохання. Про це чудово висловлюється св. Ґерман, так мовлячи про Пресвяту Владичицю: “О Мати Божа, Ти всесильна у спасінні грішників і не потребуєш, щоб хтось підтримував Твої прохання перед Богом, бо Ти – Мати правдивого Життя”.

Св. Бернардин із Сієни без вагань твердить, що всі, навіть Бог, підпорядковуються “наказам” Марії, іншими словами, що Бог так сповняє Її прохання, ніби це – Його накази. А св. Анзельм взиває до Марії: “Ти ж у такій ласці у Господа, що все можеш отримати для Своїх почитателів”. “Бо опіка, Твоя, – так запевняє Косьма Єрусалимський, – всесильна”. “Так, Марія – всесильна, – підкреслює Річард від св. Вавринця, – бо, користуючись усіма правами цариці, мусить бути наділена такими самими привілеями, як цар”. (…) “Ось чому Бог, – зауважує св. Антонін, – віддав Пресвятій Владичиці Свою Церкву не тільки під опіку, а також для панування”.

Якщо ж мати має втішатися такою ж самою владою, як син, то цілком слушно Всемогутній Господь Ісус наділив Марію необмеженою владою; незаперечний той факт, що Син – всесильний від природи, а Мати – з ласки Божої. Необмежена сила Марії виявляється в тому, що Син сповняє всі Її прохання, як це було об’явлено св. Бриґіді. Одного разу їй було дано почути голос Ісуса, який промовляв до Марії: “Мати моя, Ти знаєш, що люблю Тебе; отож проси Мене про все, що хочеш, бо не можу відмовити Тобі у жодному проханні”. І далі Спаситель пояснив це дуже гарно: “Мамо, коли Ти жила на землі, з любові до Мене в нічому Мені не відмовляла; й цілком слушно, щоб тепер, у Небі, Я не відмовив у жодному Твоєму проханні”. Ми називаємо Марію всесильною тільки як створіння, що не може бути наділене прикметами Божими. Пресвята Діва – всесильна, бо Своїми проханнями отримує все, чого прагне.

Тому слушно, о велика наша Заступнице, мовить до Тебе св. Бернард: “Як Ти захочеш, усе так станеться”. Св. Анзельм додає: “Якщо Ти захочеш, усе станеться: навіть найбільш падшого грішника зможеш піднести до виняткової святості; Тобі належить ця сила”. Св. Альберт Великий укладає в уста Марії такі слова: “Треба Мене просити, щоб Я захотіла щось зробити, бо якщо чогось прагну, те мусить статися”.

Тому св. Петро Даміан, роздумуючи над силою Марії, отак просив Її про милосердя над нами: “Нехай Тебе спонукає до милостивості над нами Твоя вроджена доброта і Твоя сила, бо чим Ти сильніша, тим повинна бути милосердніша”. О Маріє, найулюбленіша наша Заступнице, позаяк Ти маєш таке милосердне Серце, що дивишся на нас тільки для того, щоб над нами змилуватись, а заразом Ти така сильна перед Богом, що можеш спасти всіх, кого береш під захист, не відмовся взяти у Свої руки також справи нас, бідних, що покладають усю надію на Тебе. Якщо Ти не відкидаєш наших прохань, то нехай зворушиться Твоє милосердне Серце; дозволь принаймні розбудитися Своїй силі, адже Бог настановив Тебе для того, щоб Ти мала велику силу допомагати нам, якнаймилостивіше і якнайприхильніше несла порятунок нам. У цьому нас запевняє св. Бернард, кажучи, що Марія безмежно сильна, але й милосердна. Її любов величезна, так само величезне Її милосердя і співчуття, у чому ми неустанно пересвідчуємось.

Коли Пресвята Діва жила на землі, Її думки були зайняті виключно Богом і допомогою нещасним і, знаємо, Вона вже тоді мала привілей: Бог вислуховував усі Її прохання. У цьому переконує нас те, що сталося в Кані Галилейській. Коли забракло вина, Марія, переживаючи за засоромлену і заклопотану родину, попросила Сина, аби позбавив господарів цього клопоту і зробив чудо. Вона звернула увагу на нестачу вина: “ Вина в них нема” (Йо. 2, 3). Ісус відповів: “ Що Мені, жінко, – а й Тобі? Та ж не прийшла година Моя (Там же, 4). Прошу звернути увагу, що Ісус відмовив Своїй Матері, засоромлюючи Її. Здається, що Він так сказав: “Чому Мене і Тебе, жінко, повинно обходити те, що забракло вина? Не випадає, щоб Я робив чудо, бо ще не прийшла пора на це. Година та виб’є тоді, коли почнеться наука, бо буду змушений підтверджувати навчання чудами”. А поза тим Марія, так, ніби Син заповів Їй виконати Своє прохання, каже до тих, що Її слухають: “Що лиш скаже вам, – робіть” (Йо. 2, 5). Скоро будете втішені. І, очевидно, Господь Ісус із любові до Своєї Матері перемінив воду на вино.

Як же це пояснити? Якщо часом виконання чуд мало стати навчання, то чи переміна води на вино не наступила проти Божої волі? “Але ж ні, відповідає св. Авґустин, тут нічого не було, що б заперечувало волю Бога. Хоч ще не настав час чудес, але ж ще перед усіма віками Бог постановив, що не відмовить у нічому, про що просить Марія. Отож Марія, знаючи про цей Свій привілей, незважаючи, з першого погляду, на слова відмови Сина, розпорядилася наповнити посуду водою, ніби Син уділив Їй цю ласку. Так само це пояснює св. Йоан Хризостом. “Хоч Ісус відмовив Своїй Матері у такий спосіб, – пише, – але вислухав Її прохання”. Так уважає і св. Тома. Кажучи, що не надійшла ще Його година, – як читаємо у його працях – Господь Ісус хотів показати, що відклав би виконання цього чуда, якби Його просив хтось інший. А оскільки це вчинила Мати, тут же виконав Її бажання. На думку Баррадаса, з такою інтерпретацією погоджуються також св. Кирило Александрійський, св. Амброзій і Янсеній із Ґандави, який твердив, що Ісус, почитаючи Свою Матір, випередив назначений момент виконання чудес.

Цілком певно, що жодне створіння не може нам, нещасним, випросити стільки ласк, скільки наша добра Заступниця. А надав Бог Їй цей привілей не тільки як Своїй улюбленій слузі, а передовсім як Своїй правдивій Матері. Це думка Вільгельма, єпископа Парижа. Досить Марії вимовити – Син уже сповняє. У Пісні пісень Господь так звертається до улюблениці, у котрій ми пізнаємо Марію: “ О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути! ” (Пп. 8, 13). Тими товаришами є святі, які, коли просять про ласки для своїх почитателів, чекають, щоб їхня Цариця попросила про них Бога. Або, як це йдеться у розд.V, Бог жодної ласки не уділяє інакше, як тільки на прохання Марії. А як Марія отримує ті ласки? Їй достатньо звернутися до Сина: “ Дай же мені його (голос) почути! ” Досить промовити, а Син тут же Її вислухає. Настоятель монастиря Вільгельм, пояснюючи процитований фраґмент Святого Письма, уявляє собі, що Господь Ісус ось так промовляє до Пресвятої Матері: “Ти, що перебуваєш у небесних садах, виявляй Своє милосердя кому хочеш, бо ж не можу забути, що Я – Твій Син, і це неможливо, щоб Я Тобі у чомусь відмовив. Мені достатньо лише почути Твій голос, і Ти напевно будеш почута і вислухана”. “І хоч Марія отримує ласки, – пише ігумен Ґотфрід, – завдяки Своїм молитвам, однак Її прохання як Матері мають силу наказів. Тому ми повинні бути твердо переконані, що Марія отримає все, про що тільки для нас попросить”.

Валерій Максим пише, що коли Коріолан оточив Рим, жодні прохання жителів і товаришів не могли схилити його до того, щоб зняти облогу. Коли ж прийшла мати Ветурія, не зміг їй відмовити і тут же відступив від міста. Набагато дієвіші від прохань Ветурії молитви Марії та Її Сина, Ісуса, тому що Він є дуже вдячним Їй Сином і гаряче Її любить. Св. Юстин Мєховіта пише, що одне зітхання Пресвятої Діви має більшу вагу, ніж молитви всіх святих, разом взятих (…).

Так само, за св. Антоніном, молитви Марії як прохання Матері є, в певному сенсі, наказом, і тому неможливо, щоб вони не були вислухані. Через це св. Ґерман так заохочує грішників, щоби поручали себе Заступниці: “Маріє, оскільки Ти перед Богом маєш право Матері, то можеш випросити прощення навіть для найбільших грішників. Якщо Господь визнає Тебе в усьому Своєю правдивою Матір’ю, то мусить виконати кожне Твоє бажання”. Св. Бриґіда у своїх об’явленнях чула про Марію такі висловлювання святих небожителів: “О благословенна Діво, чи є щось таке, чого б Ти не могла? Твоя воля завжди сповняється. Про це є чудові слова у відомому вірші: “ Guod Deus imperio, Tu prece, Virgo, potes! ” Що Бог робить наказами, те саме Марія досягає молитвами! “А може не варто доброті Божій, – запитує св. Авґустин, – так почитати Свою Матір? ” Але ж Сам Ісус запевнив, що прийшов на світ не для того, аби відмінити закони, а щоб їх доповнити, а закон, між іншим, наказує шанувати батьків.

Св. Григорій, Архієпископ Нікомедійський, навіть твердить, що Господь Ісус виконує всі завдання Своєї Матері, щоб у цей спосіб у деякій мірі сплатити борг вдячності Тій, яка з власної згоди дала Йому людську природу. Святий мученик Методій узиває: “Тішся, Маріє, бо Тобі дано, що Твоїм боржником є Син, який усім дає, а в нікого нічого не бере”. Ми всі заборгували Богові те, що маємо, бо ж усе – Його дар. Лише через Тебе Бог хотів бути боржником, беручи від Тебе тіло і стаючи людиною. Подібно висловлюється св. Авґустин: “Марія заслужила, щоб дати тіло Божому Синові, щоб скласти плату відкуплення, рятуючи наші душі від вічної смерті”. “Тому, – каже св. Авґустин, – більше ніж інші може допомогти у досягненні вічного спасіння”. Св. Теофіл, єпископ Александрійський, що жив у час св. Єроніма, висловив цю ж думку так: “Син радується, якщо Його Мати щось просить; адже все, чого Він бажає людям, прагне уділити через руки Марії, аби в той спосіб віддячити Їй за те, що дала Йому людське тіло”. А св. Йоан Дамаскин так висловлюється про Пресвяту Діву: “Ти, Маріє, будучи Матір’ю Бога, можеш Своїми молитвами всіх спасти, бо Твої молитви набирають виняткової вартості завдяки достоїнству Божого материнства”.

Св. Бонавентура, пояснюючи велике добродійство, яким нас наділив Бог, даючи нам Марію як Заступницю, так молиться до Неї: “О яка незмірна і яка предивна доброта Бога! Тебе, о Діво і Мати, Він благоволив нам як Заступницю, щоб Ти могла нам усе випросити Своїм заступництвом. О яке велике милосердя Господнє! Свою власну Матір і Владичицю ласк дав нам як Заступницю, щоб ми не віддалилися від Нього, боячись Його присуду, який Він має нам колись винести”.