Свої милосердні очі зверни на нас

Св. Епіфаній називає Марію “многоокою”, бо Вона як турботлива мати не спускає з нас очей на цій землі, аби нас рятувати у наших бідах. Одного разу запитали сатану, вигнаного з біснуватого, що робить Марія? Сатана відповів: “Входить і виходить”. Хотів тим сказати, що наша добродушна Цариця постійно перебуває на землі, аби приносити людям ласки, і постійно вступає до Неба, аби там вислухали наші молитви. Св. Андрій з Авелліно слушно називає Її розпорядницею дібр Небесних, що неустанно “керує” милосердям і випрошує всі ласки праведним і грішним. “ Очі Господні на праведних”, – каже Давид (Пс. 34, 16). Очі ж нашої Цариці, – зауважує Річард від св. Вавринця, – спочивають як на праведних, так і на грішниках, очі Марії – це очі матері, а мати пильнує не лише, щоб дитя не впало, але й дивляться на нього, щоб піднести його, якщо воно перекинеться”.

Сам Господь Ісус об’явив це св. Бриґіді, коли в її присутності так відізвався до Матері: “Мамо, проси Мене, про що хочеш”. Так Син у Небі завжди звертається до Своєї улюбленої Матері, бо радіє, коли може виконати Її прохання.

А про що попросила Марія? Св. Бриґіда почула, як пресвята Діва, відповідаючи Ісусові, сказала: “Прошу змилуватись над грішниками”. Здавалося, що Вона сказала: “Сину, Ти настановив Мене Матір’ю Милосердя, Потішителькою грішників, Заступницею нещасних. А тепер Мені кажеш, щоб Я висловила Свої прагнення. “То ж про що можу Тебе просити, як не про те, щоб Ти змилосердився над нещасними? ” “О Маріє, – з вірою взиває св. Бонавентура, – Ти така милосердна і так турбуєшся про нещасних, помагаючи їм, що здається: не маєш інших прагнень”. “Оскільки серед нещасних найнещасніші грішники, то, – запевняє достославний Беда, – Марія неустанно молиться до Сина за грішників”.

“Уже під час Свого земного життя, – зауважує св. Ієронім, – Пресвята Діва мала таке милостиве і чутливе Серце до людей, що не було на землі людини, яка так переживала б за свої власні нещастя, як Марія вболіває за інших. Вона довела це на весіллі у Кані Галилейській, як про це вже було мовлено. “Коли забракло вина, то хоч Її про це не просили, – пише св. Бернардин із Сієни, – взяла на Себе обов’язок співчуваючої Потішительки. Розуміючи переживання молодих, Вона змилостивилася над ними: звернулася до Сина і випросила чудо перетворення води на вино”.

“А може тепер, – питає Пресвяту Матір св. Петро Даміан, – будучи піднесеною до гідності Цариці Неба, Ти забула про нас, грішних? ” – “Це неможливо, – сам собі відповідає, – бо через милосердя, котрим переповнене Її Серце, Вона не може забути про таку біду, як наша”. Прислів’я “Honores mutant mores”, тобто “Почесті міняють людину” не стосується Марії. Це твердження справджується, коли йдеться про світських людей, котрі, добиваючись якихось почестей, хизуються і забувають про бідних приятелів. А Марія тішиться, що досягла високого звання лише для того, щоб краще допомагати бідним. Роздумуючи над цим, св. Бонавентура вважає, що слова Вооза, адресовані Руті, стосуються до Пресвятої Діви: “ Благословенна будь, моя Доню, Господом. Оце – останній твій вияв відданості, ще кращий, ніж перший” (Рут. 3, 10 Влг.). Хочу зазначити, що якщо милосердя Марії до нещасних було велике, коли Вона ще жила на світі, то ще більше воно тепер, коли Вона царює у Небі і більше знає про нашу біду. Знання ці навіть збільшили Її милосердя, про це свідчать незліченні ласки, які Вона нам щоденно випрошує. Святий додає, що наскільки світло сонця сильніше за світло місяця, настільки милосердя Марії сильніше за те, яке Вона виявляла до нас на землі. “Хто ж з людей, які живуть на землі, – закінчує, – не пізнав добродійств сонячного світла? А кому не присвітлює світло милосердя Марії? ” Тому читаємо, що Вона – мов сонце (Пп. 6, 9 Влг.), бо, як запевняє св. Бонавентура, ніхто не сховається від променів цього сонця: “І ніщо не сховається від його жару” (Пс. 19, 7). Це власне об’явила св. Бриґіді св. Аґнесса: “Через те, що наша Цариця в Небі поблизу Свого Сина, то не може забути про Свою вроджену доброту. Усім, навіть пропащим грішникам, Вона виявляє Свою ласкавість. Як сонце освітлює землю та інші небесні тіла, так солодкість Марії робить усіх людей – якщо вони про це попросять – учасниками Божого Милосердя”.

Св. Бернард пише, що Марія стала всім для всіх і що Вона всім відкриває лоно Свого милосердя, щоби могли з нього черпати: невільник – волю, хворий – здоров’я, пригноблений – надію, грішник – прощення, Бог – хвалу. Вона – сонце, і нема нікого, хто би не пізнав на собі дії Її доброчинних променів. “Чи ж є на світі хтось, – питає св. Бонавентура, – хто б не любив наймилостивішої Цариці? ” Але ж Вона – гарніша, ніж сонце, солодша, ніж мед. Вона – скарбниця доброти, повна ласки і любові до всіх. “Радуйся, – взиває далі цей святий, – о Владичице і Мати моя, Серце моє, душе моя. Прости мені, Маріє, що признаюся у любові до Тебе, бо хоч я не достойний, щоб Тебе любити, однак Ти заслуговуєш на мою любов”.

Св. Ґертруда бачила в об’явленні, що, коли промовляємо побожно молитву “ …А тому, Заступнице наша, Свої милосердні очі на нас зверни”, Марія не може її відкинути і вислуховує тих, що так моляться. “О найясніша Владичице, – це слова св. Бернарда, – яке велике Твоє милосердя! Воно наповнює цілий світ! ” За св. Бонавентурою, милосердна Мати так прагне всіх наділити добром, що почувається обкраденою не тільки тими, які Її просто зневажають, а також тими, хто не просить Її про ласки. “Ти Сама, Маріє, – каже св. Гільдеберт, – учиш нас сподіватися на більші ласки, ніж ті, на які заслуговуємо; ані на хвилю не перестаєш обсипати нас ласками, які незрівнянно перевищують наші заслуги”.

Пророк Ісая проповідував, що завдяки великому ділу Відкуплення буде воздвигнуто трон Божого Милосердя: “Тоді престол ствердився милосердям” (Іс. 16, 5 Влг.). Хто ж є цим троном? “Це – Марія, бо в Ній усі: і праведні, і грішники, – знайдуть утіху любові”, – відповідає св. Бонавентура. Так, як Господь повний милосердя, так і наша Владичиця, Його Мати, як Син не відмовляє у милосерді тим, хто Його просить, так і Мати не відмовляє. Монах Ґюеррик уявляє собі, що Господь Ісус так промовляє до Матері: “Мати моя, Ти – трон Мого Царства, бо через Твоє посередництво хочу передавати ласки, про котрі Мене люди проситимуть. Ти ж дала Мені людську природу, а Я вчиню так, що братимеш участь у Божому бутті, тобто у Божій всемогутності, щоб допомагати осягати спасіння тим, кому хочеш”.

Коли якось св. Ґертруда щиро промовляла згадану молитву: “ …милосердний погляд на нас зверни”, то побачила Пресвяту Діву, що тримала на руках Дитятко Ісуса і поглядом вказувала на Його очі. “Оце наймилостивіші очі, – сказала святій, – які можу спрямовувати на всіх, хто до Мене взиває, щоб вони спаслися”. Один грішник, який плакав перед образом Марії і благав, щоб Вона випросила йому в Бога прощення, почув, як Пресвята Діва звернулася до Сина, що спочивав на Її руках, і сказала: “Сину, чи ці сльози мають падати намарне? ” У цей момент грішник зрозумів, що Господь Ісус йому простив.

То чи може загинути той, хто поручає себе Пресвятій Діві, коли Її Божий Син з любові до Неї прирік Себе виявляти милосердя за Її уподобанням усім, хто до Неї прибігатиме? Це Господь об’явив св. Ґертруді. Монах Адам, роздумуючи над великою владою, якою Бог наділив Марію, і океаном милосердя, яке Вона нам виявляє, вигукнув з вірою: “О Мати милосердя, Твої милостиві очі такі великі, як Твоя сила; Ти могутня у випрошуванні ласк, але одночасно милостива у прощенні. Чи може так статися, – додає, – щоб Ти не змилосердилася над нещасними, о Мати милосердя? А чи траплялося коли-небудь, щоб Ти не могла когось підтримати, о Мати милосердя? І з такою ж легкістю випрошуєш нам ласки, з якою розумієш наші недоліки”. “Радуйся у повноті, – пише монах Руперт, – славою Свого Сина і благоволи нам, бідним Твоїм слугам і дітям, узяти кілька окрушин з тієї небесної учти. Направду не заслуговуємо на це, але вчини так з милосердя до нас”.

А якщо наші гріхи вселяють у нас жах, взиваємо разом з Вільгельмом Паризьким: “Владичице, не представляй мої гріхи, які мене осуджують, бо я їм на противагу поставлю Твоє милосердя. В очах нашого Судді мої гріхи ніколи не зрівняються з Твоїм милосердям, бо воно набагато легше може випросити прощення, ніж мої гріхи допровадити мене до втрати спасіння”.