Тема 7 Прийнятті ГР. в умовах невизначеності та ризику

25. Особливості функціонув. п-в за умов невизначеності та ризику

Види невизначеності:

Н евизначеність — це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття ГР, тим більший ступінь ризику.

Кількісно невизначеність може виступати як 1) можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у менший, так і в більший («спекулятивна» невизначеність) бік, або 2)можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату події («чиста» невизначеність).

Основні причини невизначеності:

1) Недетермінованість (наслідок неймовірності повного передбачення та прогнозування) процесів, які ма­ли місце на підприємстві та в економічному житті

2) Повна відсутність інформації, суб’єктивний аналіз інформації під час планування поведін­ки суб’єкта господарювання

3) Відсутність правдивої інформації підприємств щодо своєї фінансово-господарської діяльнос­ті, приховування інформації

4) Вплив суб’єктив­них чинників на результати прове­дених аналізів (рівень кваліфікації працівників, що аналізують, тощо)

5) Наявність помилок в інформації: систематичних; випадкових; механічних.

Види невизначеності:

1. За ступенем імовірності настання подій:

– повна невизначеність

- часткова

- повна визначеність

2. Залежно від засобів визначення ймовірності:

- статистична

- нестатистична

3. За об'єктом невизначеності:

- людська

- технічна

- соціальна

На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

1) збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

2) обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

3) розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища.

Невизначеність – це такий стан знань про ситуацію чи проблему, коли 1 або декілька варіантів рішення мають низку можливих результатів, імов. яких або невідома або немає змісту.
Граничним варіантом невизначеності є умови неясності – такий стан знань про ситуацію чи проблему коли:

- неясні цілі, яких потрібно досягти;

- важко визначити варіанти рішень;

- недоступна інформація про наслідки рішень.
Аналіз факторів невизначеності в процесі прийняття рішень визначає вибір методів і підходів, які дають змогу враховувати дані фактори.
Найбільш поширеним інструментом прийняття рішень в умовах невизначеності є методи експертних оцінок – Дельфі, «мозкового штурму».
Крім того практикуються такі підходи:
1) ОПР може використ. наявну в неї інформацію і власні судження, досвід для ідентифікації і визнач. суб’єктивних імов. можливих зовн. умов, оцінки результатів кожної альтернативи.
2) якщо ступінь невизначеності занадто високий, то ОПР може не робити припущень щодо імов. різних зовн. чи вн. умов, тобто може або не врах. імов., або розгляд. їх як рівні. При цьому використ. такі критерії рішень: Вальда, Гурвіца, Севіджа, Лапласа.
3) інші підходи – хеджування, гнучке інвестув., диверсифікованість інтересів організації, придбання додатк. інформ., модифікація цілей тощо.
Таким чином, невизначеність – це ситуація, в якій імов. отрим. результатів прийнятого рішення невідома, а в окремих випадках невідомий і весь спектр наслідків такого рішення.
Ризик – це ситуація, коли результат здійснення певного процесу невідомий, але відомі його можливі альтернативні наслідки і є достатньо інформ. для того, щоб оцінити імов. настання цих наслідків.