Соціально-економічний розвиток США у 80-90-х рр. XX ст.

1980 р. На президентських виборах перемогу одержав лідер правого крила Республіканської партії Рональд Рейґан. Його передвиборна платформа ґрунтувалася на ідеї максимального ослаблення державного регулювання Соціально-економічна програма нового президента, що одержала назву «рейґаноміка», включала кілька основних компонентів. Були істотно обмежені витрати федерального уряду (за винятком військових витрат), відбувалося згортання соціальних програм. Зупинився розвиток трудового законодавства. За всі 8 років перебування Рейґана при владі мінімальна заробітна плата осіб найманої праці залишалася незмінною.

Значно змінювались ставки прибуткового податку: його максимальна ставка на особливо високі доходи була знижена з 50 до 28 %, тоді як мінімальна ставка, навпаки, підвищувалась з 11 до 15 %. Були різко знижені податки на доходи корпорацій.

Держава значно послабила регламентацію підприємницької діяльності, тобто скоротилося число правил, форм звітності, вимог до виробничої й ринкової діяльності й ін., у тому числі із захисту прав споживачів і з охорони навколишнього середовища.Соціально-економічна політика Рейґана мала позитивні результати. Удалося досягти стійкого підйому економіки, що тривав 6 років. Істотно скоротилася інфляція. Підвищився рівень зайнятості, у 2 рази скоротилося безробіття.

Але «рейґаноміка» мала й негативні наслідки. Зріс дефіцит зовнішньоторговельного балансу, що перетворило США на країну-боржника. Величезний дефіцит федерального бюджету, що за 1981­-1986 рр. зріс із 58 до 225 млрд. доларів, призвів до збільшення державного боргу удві­чі. На 8 млн. збільшилась кількість американців, офіційно визнаних бідними.

Проте політика Рейґана знаходила підтримку в американському суспільстві. На президентських виборах 1984 р. він був переобраний на другий термін.

Дж. Бушу здобув перемогу на виборах 1988 р. Заявляючи про свою прихильність колишньому курсу, адміністрація Буша все-таки внесла в нього деякі корективи. Було ухвалене рішення про значне підвищення мінімальної заробітної плати, розширена федеральна допомога безробітним, почався перегляд законодавства з охорони навколишнього середовища.

Однак погіршення економічного становища в період кризи 1990–1992 рр., що спонукало президента підвищити податки, коштувало йому поразки на президентських виборах 1992 р. США за президента Б. Клінтона У 1993 р. (1996 р. він був переобраний на другий термін). активізацію ролі держави в управлінні соціально-економічними процесами, збільшення витрат на соціальні потреби (освіта, охорона здоров’я, програми із захисту безробітних і створенню робочих місць і т. д.), поновлення державної допомоги приватному сектору, практично згорнутої при республіканцях, підвищення розмірів мінімальної зарплати, підвищення податків, скорочення витрат на оборону. До консервативних рис політики Клінтона треба віднести скорочення державного апарату, включаючи штати Білого дому й міністерств.Незаперечною заслугою адміністрації Клінтона стало різке скорочення бюджетного дефіциту. 1997 р. був досягнутий бездефіцитний бюджет, а в 1998 р. уперше за кілька десятиліть доходи федерального бюджету перевищили його видаткову частину.

Адміністрації Клінтона вдалося підтримувати стабільні темпи економічного розвитку в 1993-­2000 рр., істотно скоротити безробіття, створити понад мільйон робочих місць.На президентських виборах 2000 р. незначною перевагою голосів перемогу одержав представник помірковано-консервативного крила консервативної партії Дж. Буш-молодший, син колишнього президента США (2004 р. він був обраний повторно).