Утворення Запорозької Січі

У 1552-1556 рр. канівський і черкаський староста Дмитро Іванович Вишневецький (Байда) (-1564 р.) об’єднує козаків, створюючи за порогами Дніпра на о. Мала Хортиця козацький центр — Запорозь ку Січ. Згодом Січ неодноразово змінювала місце свою розташування. Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності. Її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:

1. Військовий устрій Січові козаки складали військо-кіш, кіш поділявся на військові одиниці - курені (38 куренів).

2. Територіальний устрій Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках.

3. Форма правління Запорізька Січ була козацькою республікою. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, брати участь у якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обозного, суддю, осавулів. Кожен курінь аналогічно обирав курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.

4. Правова система Діяло звичаєве козацьке право, яке склалося в XV -сер. XVI ст. Козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

Запорозька Січ як державне утворення і як соцільна організація мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що: по-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, утіливши в ній свій волелюбний характер й ідеали суспільного життя; У по-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.

3. Уявлення про історичний простір. Поясніть методику роботи по формуванню уявлень про історичний простір.

Уявлення – певні образи, що виникають в ході засвоєння історичних подій.

Створення уявлення про простір допомагає надати подіям реального змісту, відобразити історичну дійсність.

Уявлення про історичний простір формується на основі карт - загальні (Україна в 17 ст.), тематичні, оглядові (зростання Римської імперії) карти - атласи, контурні, карти-схеми.

Користування картами - з'ясувати які є, вивчити легенду, при показі - словесне пояснення, при загальному – зорієнтувати учнів на карти в підручнику.

Локалізація – співвіднесення певних історичних подій з конкретним місцем їх здійснення. Робота з картою повинна мати систематичність, підвищувати, вимоги самостійної роботи.