Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Снайпер Людмила Павлюченко Залп ескадри






 

Оборона Севастополя зірвала плани фашистів по захопленню Кавказу і Закавказзя у 1941-1941 роках. І все ж за 4 місяці Німеччина оволоділа значною частиною України і Криму. Місто Керч з жовтня 1941 року знаходилося у важкому становищі, переживаючи щоденні нальоти авіації противника. Незважаючи на це, з міста вдалося евакуювати 30 тисяч жителів. 16 листопада 1941 року Керч була захоплена ворогом.

 

5. Спроби контрнаступу на Україні після битви за Москву

Українці в битві за Москву

З вересня по грудень 1941 року відбувалися важкі оборонні бої під Москвою.

Була майже безнадійна ситуація і великі втрати серед захисників. Але з 6 грудня 1941 року війська Червоної Армії, отримавши підкріплення, перейшли у контрнаступ і відкинули ворога на 100-250 км на захід.

Перемога у битві за Москву мала величезне значення: це була перша велика поразка нацистів на німецько-радянському фронті. План «блискавичної війни» був зірваний. У боях за Москву проявили героїзм і українські офіцери і солдати. Серед них генерал-майор Кирило Москаленко, льотчик, лейтенант Михайло Бондаренко, солдат Григорій Петренко (знищив 18 ворожих танків). 20 українців стали Героями Радянського Союзу.

 

Наступ радянських військ під Москвою

 

Розпочався загальний наступ Червоної Армії. Але зважуючи її реальні можливості та силу і міць противника, молоді генерали Г.Жуков та К.Роккосовський рекомендували перейти до глибокої оборони з невеликими контрнаступами. Але, втративши реальний грунт під ногами, Ставка затвердила ряд широкомасштабних наступів. Зокрема планувалося визволити Крим і Україну від фашистів.

Керченсько - Феодосіївська операція

З 26 грудня 1941 року по 2 січня 1942 року радянські війська здійснювали Керченсько-Феодосіївську десантну операцію. Спочатку був успіх. 30 грудня 1941 року радянські війська визволили Керч. Почалося відновлення міста. Але цілковитому успіху операції завадили штормова погода, панування у небі ворожої авіації, недостатня підготовка бійців, некомпетентність генерала Д.Козлова та керівника Головного Політичного управління генерала Л. Мехліса. Останній, вважаючи себе командуючим операції, поводився зухвало, ні з ким не радився. Допущені прорахунки дозволили німецькому генералу Е. Манштейну захопити Крим і південь України. Єдиний успіх операції – тимчасове звільнення Керченського півострова, що дозволило прорватися до Севастополя з суші і евакуювати частину червоних військ Криму на Таманський півострів.

4 липня 1942 року, з наказом Ставки, радянські війська залишили Севастополь. Але всіх не вдалося переправити на Велику землю. Декілька тисяч бійців захищались в Аджимушкайських каменоломнях до жовтня 1942 року, потім розпочали партизанську боротьбу з ворогом.

 

Катастрофа під Харковом

Незважаючи на критичні зауваження Генерального штабу стосовно нової операції, Й.Сталін наполягав на здійсненні Південно-Західним фронтом широкомасштабного наступу на Харків. Пряму відповідальність за цю непродуману операцію несуть також маршал С. Тимошенко і Л. Мехліс.

 

Маршал С.Тимошенко Генерал-лейтенант І.Баграмян Генерал – полковник Л.Мехліс

2 травня 1942 року розпочався наступ радянських військ на Харків. Спочатку він приніс позитивні результати. Червоні прорвали оборону фашистів, просунулися на 30 км. Але далі розпочався сильний опір ворога. Замість того, щоб перейти до оборони (це пропонував генерал Іван Баграмян), радянські війська продовжили наступ. Внаслідок потужних контрударів гітлерівців, в оточенні опинилися 240 тисяч солдат і офіцерів(3 радянські армії). Це була справжня катастрофа! На деякий час успіх попередніх операцій було втрачено. Червоні були змушені відступити.

22 серпня 1942 року, коли радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської області (нині – Луганської), уся територія України опинилася під гітлерівською окупацією.

Лекція 3.Окупаційний режим нацистів і розгортання руху Опору в Україні у 1941-1942 роках

 

1.Розчленування України

Захопивши УРСР, окупанти ліквідували українську державність, знищили цілісність території республіки, поділивши її землі на 4 частини (див. таблицю):

 

Північна Буковина, Ізмаїльщина, Одещина, землі між Бугом і Дністром Об’єднані у Трансністрію і передані Румунії
Західноукраїнські землі: Львівська, Дрогобицька Станіславська, Тернопільська області Об’єднані в дистрикт (округ) «Галичина» і приєднані до Польської німецької колонії
Східноукраїнські землі: Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас Підпорядковувалися німецькому воєнному командуванню, як прифронтові області
Основна територія УРСР Перетворювалася у Рейхскомісаріат «Україна», з центром у м.Рівне (на чолі рейхкомісар Еріх Кох)

 

Рейхскомісаріат «Україна» було поділено на 6 округів з центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному. Закарпаття продовжувало залишатися у складі Угорщини.

 

Карта Рейхскомісаріату «Україна»

2. Нацистський «новий порядок» і окупаційний режим

Основи політики А.Розенберга

А. Розенберг – нацистський рейхсміністр, ідеолог Е. Кох – гауляйтер України

 

Політика фашистського рейхміністра східних територій Альфреда Розенберга базувалася на здійсненні плану «Ост», що був розроблений спільно з А.Гітлером та Г.Гімлером. Він передбачав перетворення України у аграрно-сировинний придаток «третього рейху», пограбування країни, проведення масового фізичного знищення та депортацій населення, часткове онімечення слов’янського населення, перетворення людей на рабів.

А.Розенберг писав: «Слов’яни повинні працювати на нас і помирати. Розмноження їх небажане».

Сутність «нового порядку нацистів» На Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим, який фашисти називали новим порядком (див. таблицю):

 

Заходи Наслідки
Зміна влади та каральні органи нового режиму
  • створення окупаційної адміністрації з числа нацистів та допоміжної адміністрації, з числа осіб, що виявили бажання співпрацювати з загарбниками. Їх називають колабораціоністами. В містах керують бургомістри, в районах – голови волосних управ, селах – старости (колабораціоністи, інколи – з кримінальних елементів);
  • Опора на каральні органи – гестапо(державна таємна поліція), каральні загони СС(айнзацгрупи) і службу безпеки СД. З добровольців-зрадників створювалися загони поліцаїв.
  • в містах і селах було введено режим воєнного часу, комендантську годину; застосовувалися військово-польові суди;
 
Знищення та підкорення жителів України
  • утворено 180 концентраційних таборів(«таборів смерті») – місць масового ув’язнення, де було замучено, розстріляно, спалено в крематоріях, отруєно в газових печах 3, 9 млн. українського цивільного населення і 1, 5 млн. військовослужбовців. Найжахливішими концтаборами стали Янівський у Львові, та знаменита «Уманська яма».
  • Протягом 103 тижнів були масові розстріли під Києвом у «Бабиному яру». Кожен вівторок і п’ятниця вважалися «днем українця». Вже у 1941 році було розстріляно 100 тисяч мирних жителів Києва.
  • створено 50 гетто(місць насильницького утримання євреїв). Проводилася політика «Юденфрай» або «Холокост» - знищення євреїв.
  • жорстокі репресії проти сільського населення(спалено 215 сел, разом з жителями)
Пограбування України
  • пограбування музеїв, вивезення в рейх художніх цінностей (було вивезено полотна італійських, голландських, іспанських, російських та українських майстрів живопису 15-19 ст., багато з яких вважалися світовими шедеврами; ікони, фрески, дзвони; підірвано Успенський Собор);
  • вивіз українського чорнозему, саджанців дерев, корисних копалин (нафти, вугілля, руд), устаткування заводів і фабрик, харчів.
Національний гніт та депортація
  • нацисти принижували український народ, вважаючи людей за рабів, «істот третього ґатунку». Заборонялося користуватися кафе, ресторанами, транспортом, окремими магазинами, криницями(часто висів напис «тільки для німців»)
  • відбувався вивіз (депортація) населення до Німеччинита у інші країни на примусові, часто-каторжні роботи. Таких людей називали остарбайтерами. Було вивезено 2, 5 млн. юнаків та дівчат. Десятки тисяч їх загинуло від важких робіт, хвороб, репресій.
Економічний гніт · окупанти відновили роботу окремих підприємств, колгоспів та радгоспів. Було встановлено 12-14-годинний робочий день, при мізерній зарплаті у вигляді окупаційних марок, що майже не виплачувалася; здійснювалася примусова праця на полях під наглядом фашистів.
Політичний і духовний гніт
  • окупанти закрили школи, вузи (була й певна лібералізація у цьому питанні, але недовго); у тих школах, що працювали, навчання велося німецькою мовою, вчили лише писати, читати, рахувати до 500, пропагандувалися «твори» Гітлера, Геббельса;
  • проведено розстріли письменників, педагогів, вчених, артистів;
  • проводилася активна антирадянська пропаганда: газети, плакати були переповнені розповідями про комуністичний гніт, сталінські репресії, злочини НКВС і навпаки – вихвалялася нова влада, закликали вірно служити великому рейху, любити фюрера, обіцялася аграрна реформа, вільний розвиток української культури (що не знаходило підтвердження у реальному житті);
  • розпалювався розбрат між українцями і росіянами, українцями і євреями, тощо.

 

Насильницька депортація (з плакату) Розстріляне мирне населення у Бабиному Яру

Новий порядок, встановлений фашистами на захоплених територіях викликав лише ненависть народу. Ширився рух Опору, в якому брали участь сотні тисяч патріотів України.

3. Різновиди та організація Руху Опору

Різновиди Руху Опору в Україні

«Новий порядок» нацистів приніс українському народу такі поневіряння, що недавнє радянське минуле здавалося вершиною справедливості.

К. Васильєв «Прощання слов’янки» М.Реріх «Партизани»

 

На українській землі наростав народний гнів, формувався Рух Опору окупантам. Поступово сформувалося три течії Руху Опору (див. таблицю):

 

Різновид Руху Опору Мета Діяльність
Радянський партизанський і підпільний рух (основний час існування: 1941-1944)   Сприяти вигнанню і знищенню німецько-фашистських загарбників, відновити УРСР, радянський соціалістичний устрій
  • Створення бойових підпільних організацій у зайнятих фашистами містах;
  • створення партизанських загонів в лісах, на окупованій ворогом території;
  • здійснення диверсій, саботажу, терору проти фашистів, організація народних повстань, здобування розвідданих;
  • ведення розгорнутих бойових дій.
Націоналістичний Рух Опору (основний час існування: 1942-1944) Визволення України з під влади Німеччини, не допустити відновлення на Україні радянського чи польського устрою; агітація за незалежну Україну
  • створення боївок, загонів Української Повстанської армії (УПА: дислокація – в лісах);
  • ведення локальних боїв з радянськими партизанами та Червоною Армією, польською Армією Крайовою, німецькими військами.
Польський визвольний Рух (основний час існування: 1939-1945) За відновлення незалежної Польщі
  • створення Армії Людової та Армії Крайової;
  • Здійснення диверсій, саботажу, терору проти фашистів, організація народних повстань, боротьба з УПА;
  • Ведення розгорнутих бойових дій проти німецької армії та УПА.

 

Спочатку гнів народу виражався стихійно: невихід на роботу, зриви виконань замовлень, псування хлібу, зрив поставок харчів, відібраних окупантами, до Німеччини, псування обладнання, розклеювання саморобних листівок, створення невеличких загонів, визволення полонених. У той же час ЦК ВКП(б) придавало дуже велике значення «малій війні».

 

Пантелеймон Пономаренко (керівник ЦШПР) Тимофій Строкач (керівник УШПР)

 

Організація радянського Руху Опору

29 червня 1941 року опублікована Директива ЦК ВКП(б) про утворення на захоплених ворогом територіях мережі партизанських загонів і підпільних організацій.

Першим підпільникам і партизанам було дуже важко. Зв’язку з командуванням Червоної Армії не було. Не було загального органу для керівництва, координації дій. Не вистачало гарної зброї, вибухівки, патронів, рації, медикаментів. А головне – був відсутній досвід боротьби в нових умовах. Населення, залякане німцями, було малоактивним, чекало скорого визволення Червоною Армією. Тому багато перших груп і загонів було розгромлено спецзагонами вермахту, заарештовано гестапо. Так з 3500 груп до кінця 1942 року «дожили» лише 25-30 груп.

 

Перші підпільні організації

Член ЦК КП(б)У, голова Верховної Ради М.Бурмистренко звернувся до партійного активу Києва з пропозицією організації Руху Опору в тилу ворога. Пропонувалося залучати до боротьби досвідчених ветеранів громадянської війни, передовиків виробництва, активну молодь. Вже у червні-липні 1941 року було організовано 23 підпільних обласних комітети(обкоми) партії, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і бойових груп КП(б)У. 3500 спеціально навчених груп було залишено для організації партизанських загонів. Залишали сотні комуністів, для їх організації та керівництва. Першим підпільникам і партизанам було дуже важко. Тому багато перших груп і загонів було розгромлено спецзагонами вермахту, заарештовано гестапо. Так з 3500 груп до кінця 1942 року «дожили» лише 25-30 груп. Їх боротьба була малоефективною.

Лише у 1942 році, після перемоги над німцями Червоної Армії у битві під Москвою, яка вселила надію у перемогу, Рух Опору став активнішим. Населення пізнало методи «фашистської демократії» і охочіше йшло до партизан, допомагало підпільникам.

Ставка Верховного Головнокомандування СРСР стала уважніше відноситися до партизан, допомагати їм.

У травні 1942 року, з метою координації дій Руху, при Ставці було створено Центральний штаб партизанського Руху (ЦШПР), під керівництвом Пантелеймона Пономаренка. Штаб укріпив дисципліну, відповідальність бійців, боровся з анархізмом і проявами авторитаризму серед командирів загонів. Було налагоджено зв’язок партизан з «Великою Землею». У партизанські загони, підпільні групи постачалися харчування, медикаменти, зброя, боєприпаси, агітаційна література, спецапаратура, засилалися воєнні та медичні спеціалісти, професійні розвідники.

Український штаб партизанського руху та його керівник

У червні 1942 року було створено Український штаб партизанського Руху(УШПР), під керівництвом Тимофія Строкача(1903-1963). Він народився на Далекому Сході у родині українських переселенців. Брав участь у громадянській війні. Згодом служив у прикордонних військах НКВС. Брав участь у обороні Києва. Очоливши партизанський рух, Т.Строкач реорганізував і зміцнив його. Завдяки його організаційним діям партизанський і підпільний Рухи в Україні стали одними з найдієвіших і найефективніших антифашистських Опорів у Європі.

 

4. Комуністичне та комсомольське підпілля

Київське підпілля

Нацисти проявляли нечувану жорстокість відносно жителів Києва. Вони підривали будинки, знищили Успенський Собор, калічили робітників за непокору, розстріляли у Бабиному 100 тисяч чоловік.

Для боротьби з нацистськими окупантами у Києві було утворено підпільний обком, під керівництвом двічі Героя Радянського Союзу Олексія Федорова(1901-1989). О.Федоров народився у 1901 році в Катеринославі. З дитинства служив наймитом, воював в Червоній Армії під час громадянської війни, згодом – один з партійних керівників на Чернігівщині.

 

О.Федоров – керівник Київського підпільного обкому Актор В.Щербаков в ролі Федорова у серіалі «Підпільний обком діє»

 

Підпільники здійснювали теракти проти гітлерівських офіцерів, проводили диверсії, саботаж, визволяли полонених, захоплювали ворожі документи. У кінці 1941 року Федоров створив на Чернігівщині партизанський загін.

З 1942 року Київський підпільний обком очолює Іван Сергієнко. Обком проводив розвідувально-диверсійну роботу і готував збройне повстання. Крім нього, у Києві діяли підпільні організації «Смерть німецьким окупантам», «Арсеналець», «Київський робітник», розвідувально-диверсійна група В.Кудряшова, інші (усього 693 патріоти). Гестапівцям, з допомогою свого інформатора вдалося вийти на слід керівника підпільної групи Володимира Кудряшова. Під час арешту на дніпровському мосту він відстрілювався, але був схоплений. Під час допитів нацисти не щадили командира – усе тіло Кудряшова було понівечено гумовими палицями, посічене нагайками. Але він не сказав ні слова. Перед стратою Кудряшову вдалося передати листа батькові, при допомозі хлопчика-підлітка. Дівчина-підпільниця передала його через лінію фронту до КП(б)У. Ось цей лист:

 

В казематах гестапо я тримався себя как належить комуністові. Я помру з твердою вірою у скоре звільнення від ненависного фашизму, і в те, що радянський народ буде торжествувати перемогу…. Передайте моєму сину Саші, щоб він ріс чесним для народу, мужнім і сміливим, щоб так само ненавидів ворогів, як його батько. Ваш В. Кудряшов.

 

Посмертно В. Кудряшову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.014 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал