Снайпер Людмила Павлюченко Залп ескадри

Оборона Севастополя зірвала плани фашистів по захопленню Кавказу і Закавказзя у 1941-1941 роках. І все ж за 4 місяці Німеччина оволоділа значною частиною України і Криму. Місто Керч з жовтня 1941 року знаходилося у важкому становищі, переживаючи щоденні нальоти авіації противника. Незважаючи на це, з міста вдалося евакуювати 30 тисяч жителів. 16 листопада 1941 року Керч була захоплена ворогом.

5. Спроби контрнаступу на Україні після битви за Москву

Українці в битві за Москву

З вересня по грудень 1941 року відбувалися важкі оборонні бої під Москвою.

Була майже безнадійна ситуація і великі втрати серед захисників. Але з 6 грудня 1941 року війська Червоної Армії, отримавши підкріплення, перейшли у контрнаступ і відкинули ворога на 100-250 км на захід.

Перемога у битві за Москву мала величезне значення: це була перша велика поразка нацистів на німецько-радянському фронті. План «блискавичної війни» був зірваний. У боях за Москву проявили героїзм і українські офіцери і солдати. Серед них генерал-майор Кирило Москаленко, льотчик, лейтенант Михайло Бондаренко, солдат Григорій Петренко (знищив 18 ворожих танків). 20 українців стали Героями Радянського Союзу.

Наступ радянських військ під Москвою

Розпочався загальний наступ Червоної Армії. Але зважуючи її реальні можливості та силу і міць противника, молоді генерали Г.Жуков та К.Роккосовський рекомендували перейти до глибокої оборони з невеликими контрнаступами. Але, втративши реальний грунт під ногами, Ставка затвердила ряд широкомасштабних наступів. Зокрема планувалося визволити Крим і Україну від фашистів.

Керченсько - Феодосіївська операція

З 26 грудня 1941 року по 2 січня 1942 року радянські війська здійснювали Керченсько-Феодосіївську десантну операцію. Спочатку був успіх. 30 грудня 1941 року радянські війська визволили Керч. Почалося відновлення міста. Але цілковитому успіху операції завадили штормова погода, панування у небі ворожої авіації, недостатня підготовка бійців, некомпетентність генерала Д.Козлова та керівника Головного Політичного управління генерала Л. Мехліса. Останній, вважаючи себе командуючим операції, поводився зухвало, ні з ким не радився. Допущені прорахунки дозволили німецькому генералу Е. Манштейну захопити Крим і південь України. Єдиний успіх операції – тимчасове звільнення Керченського півострова, що дозволило прорватися до Севастополя з суші і евакуювати частину червоних військ Криму на Таманський півострів.

4 липня 1942 року, з наказом Ставки, радянські війська залишили Севастополь. Але всіх не вдалося переправити на Велику землю. Декілька тисяч бійців захищались в Аджимушкайських каменоломнях до жовтня 1942 року, потім розпочали партизанську боротьбу з ворогом.

Катастрофа під Харковом

Незважаючи на критичні зауваження Генерального штабу стосовно нової операції, Й.Сталін наполягав на здійсненні Південно-Західним фронтом широкомасштабного наступу на Харків. Пряму відповідальність за цю непродуману операцію несуть також маршал С. Тимошенко і Л. Мехліс.

Маршал С.Тимошенко Генерал-лейтенант І.Баграмян Генерал – полковник Л.Мехліс

2 травня 1942 року розпочався наступ радянських військ на Харків. Спочатку він приніс позитивні результати. Червоні прорвали оборону фашистів, просунулися на 30 км. Але далі розпочався сильний опір ворога. Замість того, щоб перейти до оборони (це пропонував генерал Іван Баграмян), радянські війська продовжили наступ. Внаслідок потужних контрударів гітлерівців, в оточенні опинилися 240 тисяч солдат і офіцерів(3 радянські армії). Це була справжня катастрофа! На деякий час успіх попередніх операцій було втрачено. Червоні були змушені відступити.

22 серпня 1942 року, коли радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської області (нині – Луганської), уся територія України опинилася під гітлерівською окупацією.

Лекція 3.Окупаційний режим нацистів і розгортання руху Опору в Україні у 1941-1942 роках

1.Розчленування України

Захопивши УРСР, окупанти ліквідували українську державність, знищили цілісність території республіки, поділивши її землі на 4 частини (див. таблицю):

Рейхскомісаріат «Україна» було поділено на 6 округів з центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному. Закарпаття продовжувало залишатися у складі Угорщини.

Карта Рейхскомісаріату «Україна»

2. Нацистський «новий порядок» і окупаційний режим

Основи політики А.Розенберга

А. Розенберг – нацистський рейхсміністр, ідеолог Е. Кох – гауляйтер України

Політика фашистського рейхміністра східних територій Альфреда Розенберга базувалася на здійсненні плану «Ост», що був розроблений спільно з А.Гітлером та Г.Гімлером. Він передбачав перетворення України у аграрно-сировинний придаток «третього рейху», пограбування країни, проведення масового фізичного знищення та депортацій населення, часткове онімечення слов’янського населення, перетворення людей на рабів.

А.Розенберг писав: «Слов’яни повинні працювати на нас і помирати. Розмноження їх небажане».

Сутність «нового порядку нацистів» На Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим, який фашисти називали новим порядком (див. таблицю):

Насильницька депортація (з плакату) Розстріляне мирне населення у Бабиному Яру

Новий порядок, встановлений фашистами на захоплених територіях викликав лише ненависть народу. Ширився рух Опору, в якому брали участь сотні тисяч патріотів України.

3. Різновиди та організація Руху Опору

Різновиди Руху Опору в Україні

«Новий порядок» нацистів приніс українському народу такі поневіряння, що недавнє радянське минуле здавалося вершиною справедливості.