Заходи уряду

Лекція 8. Українські наука і мистецтво в роки війни

1. Освіта

Становище з освітою на окупованих територіях

Війна завдала величезних збитків вітчизняній освіті і науці. Тисячі шкіл, вузів, технікумів було спалено, зруйновано. Багато дітей не навчалося, десятки тисяч вчителів були на фронтах.

Нацистська Німеччина спробувала встановити свій варіант освіти на окупованих територіях. В навчальній програмі зазначалося: «навчити елементарним розрахункам до 500, дати грамоту в межах 4-класної школи». Пропагандувалася обов’язкове вивчення німецької мови. Викладання географії обмежувалося знаннями про розташування Німеччини і столиці рейху – Берліну.

Онімечений навчальний заклад (фото 1942р.) Німецька пропаганда і агітація (реконструкція)

Радянських вчителів, що залишилися в окупації, безжально знищували. Тільки в одному Києві німці вбили і замучили близько 200 вчителів, що виступали проти такого навчання. У 1941 році німецькі окупанти ненадовго дозволили утворення невеликої кількості українських шкіл, але вже у 1942 році усі вони були закриті.

Вузи працювали під тотальним контролем нацистів. Проводилися розстріли української наукової інтелігенції, що не хотіла працювати на німців. В Харкові фашисти розстріляли близько 7 тисяч вчених.

Радянська школа в евакуації

Велика кількість шкіл і вузів були евакуйовані радянською владою у тил. В Саратові, Куйбишеві, Новосибірську, у Пермській, Свердловській областях, у Середній Азії працювали школи з українською та російською мовами навчання, в них викладало близько 5, 5 тисяч українських педагогів.

Але все ж обладнання, приміщень та вчителів не вистачало. В класах часто було по 40-45 учнів. На 1943-1944 роки навчалося 1, 77 млн. учнів. На жаль, не всі учні закінчували навчання. Старші діти залишали школу, ставали до станка на заводі, щоб працювати на оборону Батьківщини.

Школа в радянському тилу Повернені з евакуації

Вищі учбові заклади

Були евакуйовані також і вузи. У 1942 році у Кзил-Орді(Казахстан) почав працювати Об’єднаний Український Університет, де викладали педагоги Київського і Харківського університетів. У Туркменію переїхав Одеський державний університет, до Ташкенту – Київський інженерний інститут тощо.

Загалом, близько 70 вузів продовжували роботу в тилу, надаючи вищу і спеціальну освіту.

У жовтні 1944 року, коли з України радянські війська вигнали фашистів, було відновлено роботу 133 вузів.

2. Наука. Українські вчені – фронту

Налагодження наукової роботи

З початком війни науково-дослідні центри УРСР були передислоковані на Схід. Евакуйовано майже 400 академіків, членів-кореспондентів, інших науковців.

Академія Наук УРСР, під керівництвом академіка Олександра Богомольця спочатку знаходилася в Уфі, а з 1943 року – у Москві. При АН УРСР було створено Науково-технічний комітет сприяння обороні, який також очолював О.Богомолець. Дослідження проводилися у галузі фізики, хімії, математики, біології. На оборону працювали 8 лабораторій.

Вчені внесли чималий вклад у зміцнення боєздатності Червоної Ар­мії.

Вклад українських вчених в оборону

Швидкісне автоматичне зварювання корпусів танків уперше впровадив на танкових заводах колектив Інституту електрозварювання АН УРСР на чолі з академіком АН УРСР Євгеном Оскаровичем Патоном, який отримав звання Героя Соціалістичної праці.

О.О.Богомолець Є.О. Патон В.П.Філатов С.П.Корольов

Впроваджувалося дугове електрозварювання і при виготовленні авіабомб. Завдяки цьому значно зріс випуск найкращих у той час танків Т-34 і КВ, інших видів зброї.

У госпіталі Санітарка допомагає пораненому в бою

Інститут чорної металургії випробовував бойові якості нових снарядів. Були розроблені прилади для авіації, радіолокації, пеленгації, різноманітні міни, снаряди нової, більш сучасної конструкції. Група вчених під керівництвом Миколи Доброхотова досліджувала виплавку броньованих сталей.

Академік Олександр Богомолець, разом з колективом Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран.

Академік Олександр Палладін з Інституту біохімії створив спеціальний препарат для згортання крові.

Плідно працювали українські медики. Микола Стражеско вивчав методи лікування ранової інфекції і ранового сепсису. Відомий офтальмолог Володимир Філатов досяг успіхів у пересадці рогівки ока пораненим бійцям. Завдяки досягненням у галузі польової хірургії стали відомі М.Коломійченко, Р.Кавецький, інші. Завдяки досягненням вітчизняних медиків на 15% знизилася смертність серед поранених радянських бійців. Учені врятували життя мільйонам людей.

Український вчений з Житомира Сергій Корольов (який був незаконно репресований перед війною), у 1941 році, разом з російським вченим Андрієм Туполєвим розпочинає роботу у спец лабораторії міста Казані над проектом літака-бомбардувальника ТУ-2, а згодом розробляє реактивний двигун для пікіруючого бомбардувальника ПЕ-2.

У 1944 році С.Корольова включають до складу комісії з вивчення ракетної техніки.

Вчені – суспільствознавці своїми публікаціями зміцнювали моральний стан діючої армії, розвінчували ідеологію фашизму, проводили лекції на воєнно-історичну тематику, збирали матеріал для історичних досліджень. Багато учених воювали на фронтах, брали участь у русі Опору: П.Буйко, Д.Пойда, Л. Павлюченко, М.Бакулін, В.Сиротенко інші.

Журнал «Перець» О.Довженко і А.Малишко Остап Вишня

3. Українська література в роки війни

Книговидавництво, преса і радіомовлення

В роки війни продовжувалося видання української преси, книг. В тилу виходили газети «Радянська Україна», «Правда України», «Література і мистецтво», журнали – «Україна», «Українська література», «Перець». Багато письменників воювали, бували на фронтах у якості воєнних кореспондентів. Фронтовиками були О.Гончар, Ю.Збанацький, О.Бердник, П.Воронько, П.Вершигора, М.Дашкієв інші.

Олександр Довженко, перебуваючи на посаді воєнного кореспондента, добровольцем прибув на Південно-Західний фронт, брав участь в боях і за героїзм був нагороджений орденом Червоного Прапора. Багато письменників загинули на фронтах Вітчизняної війни: поет В.Булаєнко, поет В.Левицький, письменник М.Трублаїні. Під час війни писалися твори патріотичного, публіцистичного характеру.

У 1943 році було перевидано «Кобзар » Тараса Шевченка (20 тисяч примірників). «Кобзарі» було відправлено у партизанський край, на окуповану територію. Вірші Шевченка надихали бійців на боротьбу з ворогом, на захист рідного краю.

У період Великої Вітчизняної війни ще більше зросла роль радіомовлення як засобу масової інформації та ідейно-політичної роботи. Вже в листопаді 1941 року почали функціонувати радіостанції ім. Т. Г. Шевченка у Саратові «Радянська Україна» в Москві, а з 1943 року — пересувна радіостанція «Дніпро» у прифронтовій смузі. Інформацію з фронту яскраво і виразно читала диктор, письменниця Марія Пригара. Ці радіостанції щодня інформували населення радянського тилу і окупованої території про найважливіші новини й події фронтах і в цілому в країні. За прослуховування радіостанції ім. Шевченка фашисти страчували людей.

Павло Тичина Олександр Корнійчук Микола Бажан

Кращі твори української літератури

Війна активізувала творчі сили української радянської літератури. Високим патріотичним пафосом, ненавистю до ворога й глибокою вірою в перемогу сповнені поетичні, прозові, драматичні й публіцистичні твори письменників.

Павло Тичина видав збірку «Творча сила народу», відомий вірш «Я утверждаюсь»; Максим Рильський - поему «Народ безсмертний» та тонкий трагедійний вірш «Слово про рідну матір».

Свою поему «Клятва», зі словами: «Ніколи Вкраїна не буде рабою фашистських катів», Микола Бажан читав на радіостанції ім. Т.Шевченка у Саратові. На ній же сміливу доповідь «Київ в історії України» прочитав Максим Рильський. Перед мікрофоном виступали з власними творами О.Довженко, В.Василевська, Л.Первомайський, О.Корнійчук, А.Шиян, Іван Ле. Андрій Малишко виступив з циклом віршів «Україно моя», Ярослав Галан - з серією публіцистичних творів «Фронт в ефірі».

Серед відомих і значних творів того часу варто відзначити твори Юрія Яновського«Земля батьків», «Україна», «Київська соната», Олександра Левади - «Плач полонянок», а також драматурга Олександра Корнійчука, який написав актуальні п’єси «Фронт», «Партизани в степах України» (отримав Сталінську премію»).

Звільнений нарешті після несправедливого звинувачення письменник Остап Вишня написав блискучу гумореску «Зенітка».

Як самобутній яскравий письменник виступив Олександр Довженко. Його реалістичних і одночасно героїко-романтичних творах «Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Мати», «Україна в огні», розкриваються мужні характери воїнів Червоної армії, кращі якості людей України.

Під час війни поет Володимир Сосюра виступив з високопатріотичним віршем «Любіть Україну», який ввійшов у збірку «Щоб сади шуміли» (Сталінська премія 1948 року).

Часто українські письменники в складі агітбригад, концертних колективів виїжджали на фронт і між боями виступали перед бійцями Червоної Армії.

4. Мистецтво України в роки війни

Театр і музика

Під час німецької окупації було дозволено відкрити декілька українських театрів, які ставили переважно класичні твори. Але не вистачало досвідчених режисерів і акторів(більшість їх евакуювалися в тил СРСР), тому вистави не були високого ґатунку. Окупанти вимагали концертів і вистав німецькою мовою, а згодом й взагалі закрили театри на Україні.

Співак Іван Паторжинський Актор Юрій Тимошенко(Тарапунька) Актор Юхим Березін (Штепсель)

В тил СРСР, на Схід, переїхало 50 театрів. Активно діяли Київський театр опери і балету ім. Т.Шевченка, Полтавський театр ім. М.Гоголя, Дніпропетровський і Одеський театри опери і балету, що об’єдналися у єдину мистецьку установу.

Театри висилали на фронт бригади, влаштовували між боями для бійців концерти, декламації, давали уривки п’єс. В цій діяльності відзначилися З.Гайдай, І.Паторжинський, відомі актриси Наталія Тимошенко і Світлана Коваль, що виступали з читанням творів І.Франка, Т.Шевченка, Л.Українки, сучасних авторів. Актори І.Паторжинський і М.Литвиненко-Вольгемут сотні раз виконували на фронті, в госпіталях дует Карася і Одарки з опери «Запорожець за Дунаєм».

Бійцям дуже подобалися гумористичний дует Юрія Тимошенка(Тарапуньки) і Юхима Березіна(Штепселя), Ансамбль української пісні і танцю під керівництвом Л.Чернишової. Вони виступили на 7 фронтах – дали 2850 концертів для 800 тис. воїнів.

Здобули визнання також нові музичні твори - кантата «Гнів слов'ян» М. Вериківського, присвячена єднанню слов'янських народів у боротьбі проти спільного ворога, «Клятва» Ю. Мейтуса, «Український квінтет» Б. Лятошинського, багато інших.

Українська кінодокументалістика

Українське кіно часів війни

Глибокого патріотизму було сповнене українське кіномистецтво. Евакуйовані українські кіностудії (Київська — до Ашхабада, а Одеська—до Ташкента), як і вся радянська кінематографія в той час, брали участь насамперед у створенні короткометражних фільмів, що виходили на екрани у вигляді бойових кінозбірок.

Оператор В.Орлянкін Кінорежисер М.Донськой Кінорежисер І.Савченко

Знімалися кінорепортажі, документальні фільми, оборонно-інструктивні фільми. Особливе місце серед воєнної кінопубліцистики посідають документальні фільми Олександра Довженка «Битва за нашу радянську Україну» й «Перемога на Правобережній Україні». Продовжувалася робота і над художніми фільмами.

Кадри з фільму «Райдуга». У головній ролі Наталія Ужвій

Особливо примітними фільмами стали «Олександр Пархоменко» режисера Л. Лукова, «Як гартувалася сталь» режисера М. Донського, «Партизани в степах України» режисера І. Савченка.

Найвищим досягненням радянського кіномистецтва умовах війни вважався фільм «Райдуга» режисера Марка Донського сценарієм Ванди Василевської. Героїня фільму, партизанка, проста селянка Олена Костюк (у цій ролі відома актриса Наталія Ужвій) повертається у рідне село в свою хату, щоб народити дитину. Фашисти захоплюють в полон Олену, жорстоко допитують її, не гребуючи ніякими засобами, щоб здобути свідчення про партизан. Гине дитина Олени. Драматургія фільму побудована на зіткненні двох крайнощів: силі духу простої українки і дикості та жорстокості завойовника. Жінка йде на смерть, впевнена, що її шлях вірний. Ця картина одержала чимало призів і серед них «Оскара» — премію Академії мистецтва США. Фільм викликав неабияке захоплення у президента Ф.Рузвельта. Інший фільм Марка Донського — «Нескорені» (про розстріли німцями мирного населення у Бабиному Яру) отримав Золоту медаль на VII Венеціанському міжнародному кінофестивалі.

В.Литвиненко «Україна вільна» В.Корецький «Воїн, врятуй!» В.Касіян «Т.Шевченко»

Образотворче мистецтво

Захист Вітчизни, теми патріотизму, мужності стали головними для українських художників. Створені ними плакати, листівки, картини, скульптури, «агітвікна», що розповсюджувалися вже з перших днів війни, закликали до боротьби із загарбниками, виявляли звірячу сутність фашизму.

Особливо сильний вплив мали плакати Василя Касіяна «На бій, слов'яни» і геніальна серія «Гнів Шевченка — зброя перемоги» (вісім робіт на тексти творів Т. Г. Шевченка). Написані були блискучі плакати «У фашистській неволі», «Відомсти!». Відомий плакат В.Корецького «Воїн, врятуй!» зображує українську жінку з дитиною перед фашистським багнетом. Найкращим став плакат В.Литвиненка «Україна вільна», де відтворено образ воїна-визволителя.

Серед живописних полотен кращими роботами стали «Ворог наближається» Т.Яблонської, «Оживуть степи і озера» М.Дерегуса. Працювали художники О.Довгаль, Р.Мельничук, О.Шовкуненко, О.Пащенко. Скульптор К.Діденко створив скульптурні портрети партизанських командирів С.Ковпака, О.Федорова, С.Руднєва.