Форми міжнародної торгівлі стосовно способу та організації взаємовідносин між партнерами

Традиційна (проста) торгівля – це «вільний» експорт та імпорт товарів та послуг, який не зумовлений коопераційними зв’язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. У традиційній торгівлі обов'язки продавця (експортера) такі: поставити товар, передати документи щодо нього та право власності на товар згідно з вимогами договору, а обов'язки покупця (імпортера) – сплатити кошти за ціною товару та прийняти поставку товару у відповідності з вимогами договору.

Торгівля за кооперацією характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків. Досліджуючи сутність значення міжнародної кооперації, спостерігаємо різні погляди на визначення її, яке надається відповідно до класифікацій ЄЕК ООН, ЮНКТАД та інших. Так, згідно з Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, під міжнародною кооперацію маємо розуміти – взаємодію двох або більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним. У процесі такої взаємодії здійснюється спільне розроблення або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

Згідно з практикою, у світовому господарстві міжнародне кооперування розмежують за різними критеріями. Наведемо найбільш поширену класифікацію міжнародного кооперування за його основними характеристиками та узагальнимо її (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Загальна класифікація різновидів міжнародного кооперування

Закінчення табл. 2.1

Відобразимо узагальнені форми міжнародного кооперування (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Контрактні та інвестиційні форми міжнародного кооперування

Як відомо, міжнародне кооперування розвивається в контексті поглиблення інтернаціоналізації економіки, посилення процесів усуспільнення капіталу, вдосконалення форм і методів його концентрації та експорту, диверсифікації виробництва в динамічному конкурентному середовищі. Вона опосередковує інвестиційні форми бізнесу, які насамперед спрямовані на входження в зарубіжний ринок у процесі інтернаціоналізації господарської діяльності.

До першої форми відносимо поставки підприємствами комплектних вузлів та агрегатів, устаткування з наступною оплатою їхньої вартості, виготовленої на їх основі продукції, або сировини, що буде добута. Вона являє собою особливу форму виробничої кооперації, її ще називають коопераційне співробітництво на компенсаційній основі або просто „компенсаційні угоди”. Крім поставок машин, устаткування, технологічних ліній та їхнього монтажу, вона включає також супутні послуги, які надає постачальник і ціна яких, як правило, входить у вартість угоди. Постачальник надає клієнтові план виконання робіт, навчає місцевий персонал, надає допомогу під час введення об'єкта в експлуатацію. Найчастіше співробітництво поширюється на обмін технічною документацією й інформацією, проведення спільних досліджень з удосконалення продукції, здійснення виробничого процесу й спільного маркетингу.

До другої форми, близької за своєю суттю до першої форми коопераційного співробітництва, належить надання ліцензій, виробничого досвіду й знань із наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їхнім використанням. Ця форма співробітництва лише умовно може розглядатися як форма кооперації, оскільки в цьому випадку не гарантується встановлення безпосередніх постійних виробничих або науково-технічних зв'язків між партнерами. Подібні компенсаційні угоди переростають у коопераційні за умови налагодження спільного виробництва.

До третьої форми відносимо підряд – це найбільш проста, початкова форма кооперації, за якої підрядник зобов'язується виконувати певні роботи відповідно до завдань свого партнера по кооперації, його замовлень і до його технічної документації або специфікації. Загальною рисою угод цього виду коопераційного співробітництва є короткий строк їхньої дії – більшість із них містять у собі короткострокові зобов'язання, які щорічно відновляються.

Четвертою формою є спільне виробництво, яке передбачає обмін вузлами й деталями з наступною зборкою готової продукції на підприємстві одного або обох партнерів. Спільне виробництво передбачають поставку кожним партнером певної кількості вузлів, деталей й інших компонентів для виготовлення кінцевого продукту на підприємстві одного або обох партнерів. Сюди ж включається розробка технічних умов на зазначені компоненти, розподіл їхнього виробництва між партнерами із установленням обсягу й специфіки виробництва. Часто подібне співробітництво поширюється й на проведення загальних НДДКР. У цьому випадку може мати місце передача розробленої технології обом сторонам і співробітництво повинне бути строго збалансовано.

П’ятою формою є коопераційне співробітництво у формі спільних проектів, що являє собою співробітництво двох або більше країн для реалізації проекту (відповідно двостороннього або багатобічного) як в інтересах країн базування партнерів по кооперуванню, так і для його виконання за замовленням будь-якої іншої країни. Спільні проекти можуть здійснюватися в різних організаційних формах: на чисто договірних принципах або шляхом об'єднання на основі консорціуму, спільного підприємства й ін. Договору типу " підрядчик-субпідрядник" - найбільш проста форма реалізації спільних проектів. Вона не передбачає прямих зв'язків між клієнтом-замовником і субпідрядником. Прямий зв'язок здійснюється лише між замовником і підрядником. Ця форма коопераційного співробітництва використається досить широко й, в основному, при здійсненні простих проектів, які передбачають субпоставки, і коли є можливість чіткого поділу зобов'язань і відповідальності між партнерами.

Шостою формою є спільні підприємства (СП) – це більше складна, комплексна форма виробничої кооперації. Базуючись на принципах спільної участі партнерів у капіталі, керуванні, розподілі доходів і ризиків, вони передбачають більшу зацікавленість у виконанні взятих на себе зобов'язань. Спільні підприємства концентрують переваги й вигоди всіх форм кооперування (підвищення технічного рівня продукції і її конкурентноздатності, випуск продукції в більше стислий термін при менших витратах на виробництво, прискорення інноваційного циклу, проникнення на ринки інших країн з розширенням експортного продажу на них).

За останні два десятиліття значне поширення у світі придбала транснаціональна кооперація корпоративних структур, яку можна віднести до сьомої групи, яка може залежно від форми свого існування поєднувати в собі практично всі наведені вище форми міжнародного кооперування. Поява й поширення у світі нових організаційних структур у вигляді транснаціональних компаній (ТНК) викликано ускладненнями господарських процесів, посиленням межфірмової і міждержавної конкурентної боротьби за ринки збуту й джерела сировини. Під ТНК, як правило, розуміється засноване на договорі (угоді) довгострокове добровільне співробітництво між юридично й економічно самостійними підприємствами, які розміщені в різних країнах, для досягнення загальної мети шляхом свідомого погодженого поводження партнерів, число яких не обмежується.

Компенсаційна або зустрічна торгівля, за своєю сутністю є таким поєднанням експорту й імпорту товарів, за якого в єдиних угодах у контрагентів виникають зобов'язання щодо взаємної закупівлі товарів.

Згідно з термінологією, що застосовується фахівцями Європейської економічної комісії ООН, усі товарообмінні і зустрічні угоди об’єднуються поняттям „міжнародні компенсаційні угоди”.

Наведемо найбільш поширену класифікацію форм зустрічної торгівлі (табл.2.2).

Бартерна операція - це обмін певного товару (певної кількості товару або товарної партії) на інший товар без використання грошової форми розрахунків, відповідно до принципу вартісної еквівалентності обмінюваної продукції.

Торговельні компенсаційні операції - це такий товарообмін, за якого сторони здійснюють взаємні поставки кількох товарів (товарних партій).Власне компенсаційні угоди означають обмін товарів відповідно до товарних списків, які готуються контрагентами. Кожний із контрагентів готує списки товарів: як тих, які він бажає продати, так і тих, які має намір купити. На переговорах сторони з'ясовують номенклатуру, кількісні параметри поставок, а також ціни обмінюваних товарів.

Таблиця 2.2

Класифікація форм компенсаційної (зустрічної) торгівлі

Особливістю зустрічних закупівель є зобов'язання експортера закупити (самостійно або через посередника) товари в країні імпортера на певну обумовлену суму. Фактично йдеться про певний відсоток від суми контракту відповідно до прагнення імпортера зберегти якомога більший обсяг валюти у власній країні, не здійснюючи безпосередньо виплати в іноземній валюті.

Серед різновидів зустрічних закупівель можуть бути такі контракти (й навіть джентльменські, тобто юридичне не закріплені зобов’язання), за яких експортер погоджується закупити в країні імпортера певну кількість товарів протягом певного терміну. Інколи замість двостороннього обміну товарами та послугами компенсацією за односторонні поставки може бути надання права вкладати капітал у певні проекти. Ці зустрічні угоди називаються офсетними (англ. offset - компенсувати). Найчастіше такі різнотипні угоди укладаються у сферах торгівлі дорогою військовою продукцією, а також відповідно до потреб здійснювати поставки вузлів і деталей у сфері електроніки, телекомунікаційного обладнання, в рамках комплексних коопераційних проектів.

Згідно з умовами деяких контрактів, експортер може зобов'язатися включити в майбутню експортну продукцію елементи, які виготовляються в країні імпортера. Такі угоди називаються поставками на комплектацію, їх можна віднести до офсетних, хоча інколи ці угоди виділяють і в окрему групу. Але за будь-яких умов це такі товарообмінні операції, за яких замовник наполягає на забезпеченні частини комплектуючих поставками з власної країни. Типовим прикладом подібних угод є реалізація великих технічних замовлень на виготовлення комплексного обладнання в галузях машино-, літако-, суднобудування тощо, коли імпортер здійснює поставки стандартних вузлів і деталей — двигунів, генераторів, акумуляторів та ін.

Особливим різновидом торговельних компенсаційних операцій, зустрічної торгівлі є авансові закупівлі. Такий тип угод має місце тоді, коли експортер здійснює попередні закупівлі продукції в майбутнього імпортера під зобов'язання останнього закупити в нього продукцію в майбутньому.

Викуп застарілої продукції - вид товарообмінних операцій, за якого відбувається часткова компенсація вартості нових машин і технічного обладнання застарілими аналогами. Цей вид торгівлі широкою використовують виробники і споживачі автомобілів, комп'ютерів, сільськогосподарської техніки та ін.

Операції з давальницькою сировиною - це такі товарообмінні трансакції, за яких підприємство однієї країни переробляє давальницьку сировину постачальника з іншої країни та поставляє останньому готову продукцію. Передумовами операцій з давальницькою сировиною є наявність в одній країні необхідних покладів корисних копалин, потужностей для їх видобування та підготовки сировини, а в іншій країні - промислового потенціалу, який необхідний для її перероблення.

Промислові компенсаційні операції - це поставки з однієї країни до іншої машин та обладнання, будівництво промислових об'єктів і передання технологій, які оплачуються зворотними поставками товарів, виготовленими з їх використанням.

Класичною формою промислових компенсаційних операцій є так звані «бай-бек» (buy-back) операції, сутністю яких є, власне, зустрічні поставки: створення однією країною в іншій промислових потужностей і компенсація витрат з боку останньої відповідною продукцією. Затримка із зустрічними поставки товарів у порядку компенсації замовником-виробником може погашатися у грошово-валютній формі або рівноцінною продукцією якогось іншого підприємства у країні замовника.

Угода про «розподіл продукції» передбачає пропорційний розподіл виробленої продукції між учасниками промислових компенсаційних операцій, причому частка, яка відшкодовується як плата за контрактними зобов'язаннями, становить 20-30, інколи до 40 %.

Ще одним варіантом промислових компенсаційних операцій є механізм «експлуатаційної компенсації», за якого структура, котра здійснювала введення промислового об'єкта, сама експлуатує його, отримуючи відповідну компенсацію, після чого об'єкт передається замовникові.

Оренда - це фінансово-комерційна операція з надання однією стороною - власником майна (орендодавцем) іншій стороні (орендарю) y тимчасове володіння та користування або у виключне користування на встановлений строк майна за певну винагороду (орендну плату) на основі орендної угоди. Принципова відмінність орендної угоди від договору купівлі-продажу постає у тому, що за орендодавцем зберігається право власності на здане внайм майно, орендар отримує лише права на тимчасове його володіння та використання, мудро зауважив Аристотель, «багатство полягає у користуванні, а не у праві власності».

У світовій практиці розрізняють три види оренди залежно від термінів дії угоди:

- рейтинг - короткострокова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

- хайрінг - середньострокова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожньо-будівельне обладнання, сільськогосподарські машини, монтажне обладнання);

- лізинг - довгострокова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

Згідно з Законом України “Про лізинг”, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Наведемо класифікацію лізингових операцій (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Класифікація лізингових операцій

Продовження табл. 2.3

Закінчення табл. 2.3