Розділ 2. Проектування зрошуваної сівозміни для умов господарства

Сівозміна - це науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур (і пару – для умов незрошуваного землеробства) в часі і на території.

Основа сівозміни - структура посівних площ, тобто співвідношення площі посівів різних сільськогосподарських культур. Структуру посівних площ розробляють, виходячи з перспективних планів господарств з врахуванням виконання продовольчих завдань і внутрішньогосподарських потреб в необхідних продуктах рослинництва і кормах для тваринництва, а також з врахуванням ґрунтових і кліматичних умов.

Кожна сівозміна складається з декількох, найчастіше рівновеликих, полів - зазвичай від 4 до 10, залежно від конкретних організаційно-господарських умов.

Неодмінна умова сівозміни - щорічне або періодичне чергування вхідних в нього культур. Інтервал часу, протягом якого сільськогосподарські культури проходять через кожне поле в послідовності, передбаченою схемою сівозміни, називають ротацією сівозміни, а план розміщення сільськогосподарських культур (і пару – для умов незрошуваного землеробства) по полях і роках на період ротації - ротаційною таблицею.

Кожна культура може займати в сівозміні одне, декілька або лише частину поля. У останньому випадку на полі окремо вирощують декілька сільськогосподарських культур і називають його збірним полем. На ньому вирощують культури, однакові за біологією, вимогам до поливного режиму.

Поля сівозміни зазвичай об'єднують в окремі ланки. Ланка сівозміни - це частина сівозміни, що складається з двох-трьох культур. Перелік сільськогосподарських культур в порядку їх чергування в сівозміні називають схемою сівозміни.

Сільськогосподарські культури, що вирощуються на одному і тому ж полі не більше 8 років підряд, називають повторними, а більше 8 років - беззмінними. В цьому випадку їх поділяють на 3 групи:

1) культури, що сильно знижують урожайність при повторних посівах (льон, буряк цукровий, соняшник);

2) культури, що не знижують урожайність при повторних посівах протягом 2-3 років при високій агротехніці (пшениця озима, ячмінь, овес, рис);

3) культури, які не знижують урожайність при повторних посівах протягом декількох років при відповідній системі добрив, обробітку грунту, догляду за посівами (картопля, кукурудза).

Сівозміни сприяють поповненню і кращому використанню поживних речовин грунту і добрив; поліпшенню фізичних властивостей грунту; попередженню і знищенню бур'янів, шкідників і хвороб сільськогосподарських культур; зменшенню шкідливого впливу вітрової і водної ерозії грунту; підвищенню родючості грунту, врожайності і якості продукції сільськогосподарських культур тощо.