Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Соціально-економічний розвиток Англії напередодні революції
|
|
На початку XVII ст. в Англії ще панували феодальні відносини, одначе формувались і нові, ринкові. Проявами цього процесу стало створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва.
Перша половина XVII ст. відзначалася зростанням мануфактур, особливо ткацьких. Англія стала головним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. Основними їх споживачами були голландці, які володіли секретом стійкого фарбування.
Значного розвитку досягло вуглевидобування. В середині XVII ст. Англія забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн. т).
Зростала торгівля. За перші 40 років XVII ст. обсяг її подвоївся. Головну роль, як і раніше, відігравали торговельні компанії, які мали монопольне право на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.
У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. Лендлорди (великі землевласники) продовжували обгороджування задля розведення овець або ж, як і орендатори, використовували ренту (податок). Як лендлорди, так і орендатори наймали робітників. Ці процеси свідчили про подальше втягування сільського господарства у ринкові відносини, що було притаманне, з основному, південним і центральним графствам. На півночі зберігалися феодальні форми експлуатації: натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).
Зрушення в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча за формою воно лишалося феодальним зі складною системою васалітету (залежності), у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва.
Швидко збільшувався прошарок найманих робітників у результаті обгороджування, що його провадило нове дворянство. Наймані робітники знаходили роботу на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.
Соціальна структура англійського суспільства напередодні революції (XVII ст.)
| Англійське суспільство, як і сучасне йому французьке суспільство, поділялося на три стани: духовенство, дворянство і третій стан - «простолюд», куди входило все інше населення країни. Але на відміну від Франції стани ці в Англії не були замкнутими та відокремленими: перехід з одного стану в інший відбувався тут легше. Коло аристократичного дворянства в Англії було досить вузьке. Молодші сини пера (тобто титулованого лорда), отримавши лише звання лицаря, не тільки формально переходили до складу нижчого дворянства (джентрі), але і за способом життя часто ставали дворянами-підприємцями, близькими до буржуа. З іншого боку, міські буржуа, набуваючи дворянські титули і герби, залишалися носіями нового, капіталістичного способу виробництва. В результаті англійське дворянство, єдине як стан, виявилося розколотим на два по суті різних соціальних шари, які опинилися під час революції в різних таборах. Значна частина дворянства, переважно дрібного та середнього, до часу революції вже тісно пов'язала свою долю з капіталістичним розвитком країни. Залишаючись класом землевласницьким, це дворянство було по суті вже новим дворянством, бо свою земельну власність воно найчастіше використало не стільки для отримання феодальної ренти, скільки для витягання капіталістичного прибутку. Переставши бути лицарями шпаги, дворяни стали лицарями наживи. Джентльмени (джентльменами у XVII ст. називалися переважно представники нового дворянства - джентрі; багатші джентльмени називалися сквайрами; частина їх отримувала від короля титул лицаря.) перетворювалася в спритних комерсантів, не поступаючись ділкам з середовища міського купецтва. Щось прямо протилежне за своїм соціальним характером і прагненням представляла інша частина дворянства - переважно знать і дворяни північних і західних графств. За джерелами своїх доходів і способом життя вони залишалися феодалами. Вони отримували зі своїх земель традиційну феодальну ренту. Їх землеволодіння майже повністю зберігало середньовічний характер. Англійська буржуазія початку XVII ст. була вкрай неоднорідна за своїм складом. Верхній її шар становили кілька сот грошових ділків лондонського Сіті і провінції, люди, котрі пожинали плоди тюдорівської політики заступництва вітчизняної промисловості і торгівлі. Вони були тісно пов'язані з короною і феодальною аристократією: з короною - як відкупники і фінансисти, власники королівських монополій і патентів, з аристократією - як кредитори і часто учасники привілейованих торгових компаній. Головна маса англійської буржуазії складалася з торговців середньої руки і вищого прошарку цехових майстрів. Найбільш ворожим короні шаром буржуазії були підприємці нецехового типу, організатори розсіяних або централізованих мануфактур, ініціатори колоніальних підприємств. Маса трудящих - дрібні ремісники в місті і дрібні землероби-селяни в селі, а також досить численний шар міських і сільських найманих робітників - становила переважну частину населення країни; народні низи, безпосередні виробники всіх матеріальних цінностей, були політично безправними. Їх інтереси не були представлені в парламенті, ні в місцевому управлінні. Селянство ще в середньовічній Англії в правовому відношенні розпалося на дві основні категорії: фригольдерів і копигольдерів. У XVII ст. земельні володіння фригольдерів вже наближалися за своїм характером до буржуазної власності, в той час як копігольдери були власниками землі на феодальному звичайному праві, що відкривало багато лазівок для свавілля і вимагань маноріальних лордів. На початку XVII ст. в Середній Англії приблизно 60% власників були копігольдери. У майновому відношенні серед копигольдерів спостерігалася значна нерівність. Поруч з прошарком більш-менш «міцних», заможних копигольдерів основна маса копигольдерів представляла собою середніх і бідних селян, що насилу зводили кінці з кінцями у своєму господарстві. Диференціація серед фригольдерів була ще більш різкою. Якщо великі фрігольдери багато в чому були близькі до сільських джентльменів-дворян, то дрібні фрігольдери, навпаки, були солідарні з копігольдерами, боролися за збереження селянської надільної системи, за користування общинними угіддями, за знищення прав лордів на селянську землю. Крім фригольдерів і копигольдерів, в англійському селі було багато безземельного люду, коттерів, що експлуатувалися в якості батраків і поденників, мануфактурних робітників. В кінці XVII ст. коттери, за обчисленнями сучасників, становили 400 тис. чоловік. |
12. Перші англійські колонії.
Вступ
В кінці XV ст. – поч. XVI ст. іспанці і португальці ввели тогочасний світ в епоху Великих географічних відкриттів. То був час зародження в феодальному суспільстві Західної Європи буржуазних відносин, генезису капіталізму. Була потреба в золоті. Саме вона гнала португальців та іспанців відкривати нові землі. До багатства прагнула і Англія. Серед країн Європи їй належить провідне місце у формуванні перших колоній в Америці.