Правила розрізу кам'яної кладки

У всіх видах кладки камінь і розчин повинні працювати спільно, обумовлюючи її монолітність. При цьому забезпечується неможливість зсуву каменів під дією прикладених навантажень.

Для монолітності кладки необхідно дотримуватись правил розрізки, що передбачають певне розміщення її рядів, поділ кожного з них на окремі камені і розташування швів у суміжних рядах.

Перше правило розрізу вимагає, щоб поверхні, які передають зусилля від вище покладених шарів до нижче покладених, були плоскими і перпендикулярними до сил, що діють на них, або сприймали зусилля, і спрямовані під кутом, що виключає зрушення каменів (рис. 5.1, б).

Друге правило розрізу вимагає усунення можливості зрушення каменів, або відколення їхньої частини під впливом зусиль, що виникають у самій кладці, тобто масив кладки повинен розмежовуватися на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одні з яких перпендикулярні до верстових рядів кладки, а інші їм рівнобіжні (рис. 3.59, в). У разі невиконання правила відбувається розклинення рядів або відколення частин каменя (рис. 3.59, г; камені А, Б і В).

Третє правило зобов'язує дотримуватись перев'язки вертикальних швів, яка виключає збіг поперечних і поздовжніх швів у суміжних рядах кладки (рис. 3.59, д). При недотриманні цього правила кладка здобуває вид окремих стовпчиків (рис. 3.59, е), що деформуються в результаті поздовжнього вигину і призводить до руйнування конструкції.

Рис. 3.59. Види розшивки кладки й особливості її розрізу:
а – розшиті шви; б – вплив на кладку похилої сили; в, г – відповідно правильне і неправильне розташування площин розрізу; д, е – кладка відповідно без перев'язки і з перев'язкою швів; 1, 2, 3 – розшиті шви (неповний, увігнутий, опуклий)