Технологія кладки стін з цегли

До початку проведення робіт по зведенню цегельних стін слід уважно вивчити технологічну документацію (проектну і нормативну). Необхідно установити: види матеріалів і міцнісні характеристики, передбачені проектом для цоколя, стін, простінків, перемичок і карнизів. При цьому треба визначити розташування місць можливого армування кладки, а також вимоги до контролю якості матеріалів і робіт із зведення цегельних конструкцій.

Прийоми укладання цегли, виконувані муляром, істотно впливають на продуктивність праці. При цьому враховують кваліфікацію виконавця робіт, пластичність розчину та ряд інших факторів. Залежно від технологічних властивостей розчину і вимог до зовнішньої (лицьової) поверхні конструкцій (під штукатурку або розшивку) застосовують наступні способи укладання цегли: укладання у притиск, укладання впритик, укладання впритик з підрізанням розчину.

Укладання у притиск (рис. 3.62) застосовують, вкладаючи тичкові й ложкові ряди на жорсткому і пластичному розчині. Таке укладання муляр виконує в наступній послідовності. Поданий розчин розрівнюють кельмою, підготовляють постіль для укладання декількох цеглин.

Рис. 3.62. Укладання цеглин способом впритиск ложкового (I) і тичкового (II) рядів:

а – підгортання розчину кельмою; б – присування цеглини і заповнення поперечного вертикального шва

При цьому розчин розстеляють з відступом від лицьової поверхні стіни на 10 мм. Ребром кельми підгортають частину розчину з верху постелі і притискають до вертикальної грані раніше покладеної цегли. Лівою рукою муляр укладає цеглу і притискає її до раніше покладеної, одночасно правою рукою витягаючи кельму догори. При цьому утворюється щільно заповнений розчином вертикальний шов. Далі рукою або рукояткою кельми муляр осаджує цеглу на розчинній постелі до необхідної товщини шва. Після укладання двох - чотирьох цеглин він підрізає кельмою розчин, що виступив зі швів, і накидає його на розчинну постіль.

Укладання впритик (рис. 3.63) ведуть на пластичному розчині з неповним заповненням розчином швів на лицьовій поверхні. Кладку впритик муляр виконує в такому порядку. Поданий розчин розстелює з відступом від краю стіни на 20...30 мм. З відстанню 50...80 мм муляр підгортає розчин з верху постелі гранню цеглини, трохи нахиленої вперед. Муляр, присуваючи цеглину, повертає її і притискує до раніше укладеної. Натисканням руки він осаджує цеглину до необхідної товщини шва.

Такий спосіб кладки, при якому муляр не користується кельмою, відрізняється високою продуктивністю, але поверхні викладених стін треба штукатурити.

Рис. 3.63. Укладання цеглин способом впритик тичкового (I) і ложкового (II) рядів:

а – підгортання розчину гранню цеглини; б – притискання цеглини до раніше укладеної; в – осаджування цеглини

Укладання впритик з підрізанням розчину (рис. 3.64) виконують на пластичному розчині з повним заповненням швів розчином на лицьовій поверхні. Цей спосіб кладки муляр виконує в наступному порядку. Готує розчинну постіль, що не доходить на 10 мм до лицьової поверхні стіни. Підгортає частину розчину з верху постелі гранню цеглини, трохи нахиленої вперед. Присуваючи цеглину, муляр повертає її і притискає до раніше покладеної, після чого покладену цеглину натисканням руки або рукояткою кельми осаджує до необхідної товщини шва. Надлишки розчину, що виступив зі швів, підрізає кельмою.

Рис. 3.64. Укладання цеглини способом впритик з підрізуванням розчину ложкового (I) і тичкового (II) рядів:

а – підгортання розчину гранню цеглини; б – притиснення цеглини до раніше укладеної; в – осаджування цеглини і підрізування надлишків розчину

Армування кладки. Арматура, встановлена в кладці підвищує її несучу здатність, стійкість і надійність з'єднання в стінах, що примикають, і кутах.

Ділянки стін, простінки, пілястри, стовпи, до яких прикладені вертикальні сили, що обумовлюють стиск, армують прямокутними або зиґзаґоподібними сітками (рис. 3.65).

Таке армування влаштовують не рідше ніж через 4...5 рядів кладки. Зиґзаґоподібні сітки в двох рядах, що чергуються, укладають так, щоб напрямок стержнів був взаємно перпендикулярним. Для контролю розташування сіток їхні кінці повинні виступати на 2...3 см у сторони кладки, що згодом штукатурять. У кутах, примиканнях стін, а також у перегородках використовують армування поздовжніми стержнями (рис. 3.65, г), що закладають у горизонтальні шви. При цьому ретельно заповнюють шви розчином, що захищає арматуру від корозії.

Рис. 3.65. Армування цегельної кладки:

а – стовпів прямокутними сітками; б – стовпів зиґзаґоподібними сітками; в – простінка арматурним каркасом; г ‒ кутів стін полегшеної кладки поздовжніми стержнями; 1 – прямокутні сталеві сітки; 2 – кінці сіток, що виступають з кладки; 3 – зиґзаґоподібні сітки; 4 – поздовжні стержні арматури; 5 – поперечні стержні (хомути); 6 – поздовжні стержні діаметром 6 мм