Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасний стан структури органів державного управління у сфері протидії виникненню і ліквідації надзвичайних ситуацій






Перед теорією і практикою державного управління сучасний етап трансформації українського суспільства ставить завдання комплексного розвитку системи запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникають в Україні, удосконалення механізму управління цією системою. Вирішення зазначеної проблеми тісно пов’язано з проектуванням раціональних організаційних структур апаратів і підрозділів, що безпосередньо виконують завдання в цій галузі державного управління

Характерною рисою цієї галузі державного управління є своєчасна і правильна реакція суб’єкта управління на обставини, що швидко змінюються, часто не цілком передбачувані події, що вимагають негайного прийняття ефективного управлінського рішення, ефективної діяльності відповідної організаційної структури.

Це питання набуває актуальності для державних оперативних і аварійно-рятувальних служб (АРС), що зазвичай першими прибудуть на місце події. До таких служб відносяться насамперед органи і підрозділи Державної пожежної охорони (ДПО). З цих позицій розробка методів аналізу функцій органів державного управління при запобіганні і ліквідації наслідків НС та побудови ефективних організаційних структур є актуальною.

У 2003 р. пройшла реорганізація Державної пожежної охорони, і її було включено до складу Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення та території від наслідків Чорнобильської катастрофи (зараз Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС)). Після набуття чинності Закону України «Про правові засади цивільного захисту», крім раніше покладених завдань на пожежно-рятувальні підрозділи було покладено низку нових завдань, стосовно забезпечення безпеки населення та захисту території у сфері цивільного захисту.

До останнього часу основне навантаження по захисту населення і територій від наслідків НС несли на собі структури ЦО. Традиційна орієнтація системи ЦО – вирішення завдань воєнного часу. ЇЇ відомчий характер не дозволяли створити сталу організаційну структуру, органи управління, сили і засоби, які сприяли б ефективному здійсненню заходів щодо захисту населення в сучасних умовах, наземного прикриття основних регіонів України. Політичні зміни, значна кількість катастроф, що сталися останнім часом на території України, змінили попередню парадигму цивільної оборони на таку, що базується на визнанні пріоритету захисту населення і територій, пошуку нової моделі захисту з урахуванням необхідності переходу від галузевого до функціонального принципу реагування на надзвичайні ситуації.

Захист населення і територій під час НС забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС і захистом населення та територій від їх наслідків.

Ефективність функціонування системи захисту населення і територій досягається через такі заходи:

  • проведення єдиної державної політики, що охоплює весь спектр проблем у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності населення;
  • своєчасне запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення стійкості об’єктів економіки та інфраструктури до вражаючих впливів і наслідків надзвичайних ситуацій;
  • оперативне реагування та ефективне управління під час виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне відновлення життєдіяльності населення в їх зоні.

До структури МНС входять такі Урядові органи державного управління, департаменти та територі-альні органи управління, що безпосередньо пов’язані з попередженням і ліквідацією НС:

  • Управління апарату міністра;
  • Департамент цивільного захисту;
  • Департамент управління рятувальними силами;
  • Управління прогнозування;
  • Департамент охорони здоров’я та медико – біологічного захисту;
  • Відділ управління та координації діяльності аварійно – рятувальних служб;
  • Департамент у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • Управління координації заходів з підготовки чемпіонату Європи з футболу2012 р.
  • Департамент ресурсного забезпечення;
  • Департамент будівництва, реалізації будівельних Чорнобильських програм і забезпечення житлом.

Урядові органи державного управління у складі центрального апарату, які утримуються на окремих штатних розписах:

  • Державне агентство України з управління зоною відчуження;
  • Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України;
  • Державний департамент пожежної безпеки;
  • Державна інспекція техногенної безпеки України;
  • Державна авіаційна пошуково – рятувальна служба;
  • Державна гідрометеорологічна служба;
  • Державний департамент страхового фонду документації МНС України;
  • Державний департамент – Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення;
  • а також головні управління з питань надзвичайних ситуацій при обласних державних адміністраціях та в Автономній Республіці Крим.

Перед МНС стоїть низка завдань із забезпечення цивільного захисту населення та території від НС. Цивільний захист здійснюється з метою реалізації державної політики, спрямованої на:

  • забезпечення безпеки та захисту населення і території, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний та особливий період;
  • подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких дається Верховною Радою України (ст.3 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»).

Органи державної влади, відповідальні за захист населення і територій у випадку погрози і виникнення НС, можна розділити на дві категорії: координуючі і постійно діючі.

До координуючих органів відносяться такі:

  1. загальнодержавного рівня:
    • Рада національної безпеки оборони України;
    • Державна комісія з питань техногенно – екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
    • Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.
  2. регіонального рівня: комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно – екологічної безпеки та НС;
  3. місцевого рівня: комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно -екологічної безпеки;
  4. об’єктового рівня: комісії з питань НС об’єкта.

Координуючі органи системи захисту населення і територій забезпечують безпосереднє керівництво реагування на НС або загрозу її виникнення.

Постійними органами управління системи захисту населення і території є такі:

  • на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, МНС України, управління (відділи) з питань цивільної оборони та НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
  • на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севасто-польська міські державні адміністрації, управління з питань НС та цивільного захисту населення;
  • на місцевому рівні – районні державні адміністрації, відділи з питань НС та цивільного захисту населення, виконавчі органи місцевих рад;
  • на об’єктовому рівні – управління підприємств та організацій, відділи (сектори або спеціально призначені особи) з питань цивільної оборони і НС об’єктів.

Основним нормативним документом, що визначає структурну складову МНС України, є «Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», затверджене указом Президента України від 28 жовтня 1996 року.

До системи МНС України входить Територіальні управління з НС та ЦЗН. Їх діяльність регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р., відповідно до якої Управління з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є структурним підрозділом обласної держадміністрації, яке створюється головою держадміністрації і підпорядковується голові відповідної держадміністрації та МНС України.

Постанова передбачала також створення відділів з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення на районному рівні. Відділ з питань НС і ЦЗН є структурним підрозділом районної держадміністрації, який створюється головою держадміністрації і підпорядковується голові цієї держадміністрації та управління з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної держадміністрації. Відділ є органом управління відповідної територіальної підсистеми єдиної державної системи з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, який утворено з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території.

Таким чином, створено чітку структуру управління у сфері захисту населення і територій при погрозі і виникненні НС. Систему побудовано у виді вертикалі від центральних органів державної влади (Кабінет Міністрів України, МНС України) до регіонального рівня (структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал