Стандартизація продукції

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впо-рядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

● установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

● розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

● визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості та запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

● формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

● створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов’язкові для продуцен-тів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, мето-ди й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упаковки, транспортування та зберігання продукції). Нормативно - технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стан-дартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об’єктів стандартизації.

Стандарт (від англ. standard — норма, зразок) в широкому розумінні слова — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів.

Державні стандарти України встановлюють на:

1. вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);
2. продукцію міжгалузевого призначення;
3. продукцію для населення й народного господарства;
4. організаційно - методичні та загальнотехнічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);
5. елементи народногосподарських об’єктів державного значення (транспорт, зв’язок, енергосистема, оборона, навколишнє природне середовище, банківсько-фінансова система тощо);
6. методи випробувань. Вони містять обов’язкові й рекомендовані вимоги. До обов’язкових належать вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України, або за необхідності встановлення вимог, котрі доповнюють чи перевершують такі за державними стандартами.

Техні́ чні умо́ ви (далі ТУ)— документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем).

Технічний регламент - нормативний документ, затверджений (прийнятий) органом державної влади, що встановлює обов'язкові вимоги до продукції або зв'язаних з нею процесів і методів виробництва. Він може також включати вимоги до термінології, символів, пакування, маркування або етикетування або цілком бути присвяченим цим питанням.

Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової підстави). Їх підприємства розробляють з власної ініціативи для конкретизації вимог до продукції і самого виробництва. Об’єктами стандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення та інструмент власного виготовлення, певні норми в галузі проектування і продукування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовують для створення внутрішньої системи управління якістю праці та продукції.

Стандарти й технічні умови — це документи динамічного характеру. Їх треба періодично переглядати й уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектування).