Норми адміністративного права. Адміністративно-правові відносини

Адміністративно-правова норма - це формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене та охоронюване державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових норм:

1) в них закріплюються приписи щодо адміністрування, державного контролю, нагляду, внутрішньо-організаційної діяльності;

2) метод впливу норм на суспільні відносини має, переважно, імперативний характер;

3) виконання приписів норм гарантується державою за допомогою системи засобів організаційно-роз'яснювального та суспільно-примусового характеру;

4) системність норм адміністративного права.

Мета адміністративно-правових норм:

1) організація й регулювання відносин у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку;

2) інформаційна;

3) охорона (забезпечення законності й дисципліни у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку);

4) заохочувальна (стимулювання учасників відносин до участі, активізації ролі, самостійності);

5) соціально-моральна (формування правосвідомості, ставлення до громадського порядку, безпеки тощо).

Адміністративно-правові норми виконують функції: організація та регулювання публічно-сервісних, деліктних, процесуальних відносин, а також відносин щодо здійснення публічного адміністрування, забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у відносинах із державою; сприяння функції організації та регулювання публічно-сервісних відносин та відносин, що виникають в процесі здійснення публічного адміністрування (норми-дефініції, норми-презумпції); регулятор суспільних відносин не тільки у сфері публічного адміністрування, айв інших сферах.

Види адміністративно-правових норм:

1) за спрямованістю змісту:

- ті, що закріплюють порядок створення і правовий режим суб'єктів правовідносин;

- ті, що визначають форми і методи діяльності суб'єкту адміністрування;

- ті, що встановлюють порядок проходження публічної служби;

- ті, що визначають способи і порядок забезпечення законності діяльності суб'єктів публічної адміністрації;

- ті, що регулюють засади адміністративно-правового регулювання окремими галузями народного господарства;

- ті, що визначають права, обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування;

ті, що визначають підстави притягнення до адміністративної відповідальності та процедурні питання її реалізації;

2) за функціональним призначенням:

- регулятивні - регулюють діяльність учасників адміністративно-правових відносин з метою досягнення суспільно-корисної мети в сфері публічного адміністрування;

- правоохоронні - визначають загальнообов'язкові приписи, спрямовані на захист прав та свобод людини та охорону існуючого правопорядку у сфері публічного адміністрування;

3) за формою припису:

- зобов'язуючі (приписні) - зобов'язують здійснити певні

дії;

- заборонні - забороняють вчиняти ті чи інші дії;

- дозвільні (управомочні, повноважні, диспозитивні) - управомочують діяти в рамках вимог норми, вчиняти активні дії;

- стимулюючі (заохочувальні) - забезпечують вплив на поведінку учасників правовідносин за допомогою засобів морального та матеріального характеру;

- рекомендаційні - надають учасникам правовідносин можливість пошуку най оптимальнішого варіанту поведінки;

4) за адресатами:

- для органів виконавчої влади;

- для інших державних органів;

- для державних службовців;

- для державних підприємств, установ, організацій;

- для недержавних підприємств, установ, організацій;

- для громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства; або ж:

- для приватних осіб;

- для публічних осіб (суб'єктів публічної адміністрації);

5) за змістом:

- матеріальні - закріплюють права та обов'язки у сфері публічного адміністрування;

- процесуальні - закріплюють порядок здійснення юрисдикційних процедур (притягнення до дисциплінарної відповідальності, до адміністративної відповідальності тощо) та позитивно спрямованих процедур (реєстрація, ліцензування тощо) в сфері публічного адміністрування;

6) за межами дії:

- у просторі - передбачають територію, на яку поширюється їх юридична сила (на всю територію України, на адміністративно-територіальну одиницю, на окрему режимну зону тощо);

- у часі (тимчасові, безстрокові);

- за колом осіб (поширюються на всіх громадян або на окремі групи осіб - іноземців, неповнолітніх, військовослужбовців тощо);

7) за ступенем загальності:

- загальні - поширюються на всі сфери публічного адміністрування;

- міжгалузеві - регулюють адміністративно-правові відносини у межах конкретно визначеної сфери публічного адміністрування;

- місцеві (локальні) - містяться в актах суб'єктів публічного адміністрування місцевого рівня (місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

8) за повнотою викладення змісту:

- визначені - мають повно викладене правило поведінки (абсолютно визначені, відносно визначені);

- відсильні - викладають правило поведінки частково та відсилають до іншої норми правового акту;

- бланкетні - частина норми міститься в іншому акті, який приймається іншим вповноваженим суб'єктом;

9) за юридичною силою нормативних актів, у яких норми зафіксовані:

- містяться у законах;

- містяться в указах, розпорядженнях;

- містяться в постановах;

- містяться в рішеннях;

- містяться в наказах;

- містяться в інструкціях тощо.

Більшість адміністративно-правових норм мають імперативний характер, який дістає вияв у:

- прямих приписах, які зобов'язують суб'єкта діяти тільки певним чином без можливості вибору варіанта поведінки;

- обов'язковій державній реєстрації в органах виконавчої влади;

- наданні суб'єкту права вибору варіанта поведінки, проте не порушуючи встановлених нормою меж поведінки. Проте останнім часом зростає частка і норм диспозитивного характеру.

Практичне використання правил поведінки, які містяться в адміністративно-правових нормах, означає їх реалізацію. Реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у таких формах:

1) виконання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов'язків (одержання паспорта, сплата податків, подання декларації);

2) використання - активна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав (подання скарги, заяви);

3) додержання - пасивна поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання вимог норм права;

4) застосування - діяльність органів держави щодо вирішення адміністративних справ і видання індивідуальних юридичних актів, які грунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм.

Структура адміністративно-правової норми - це її внутрішня побудова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми.

Адміністративно-правові норми складаються із гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза - частина норми, яка вказує на фактичні умови, за наявності яких норма застосовується. Гіпотезу можна назвати юридичним фактом (наприклад, досягнувши 16-річного віку, громадянин зобов'язаний отримати паспорт; особи чоловічої статі, досягнувши 18-річного віку, зобов'язані з'явитися на призовну дільницю тощо).

Диспозиція - частина норми, в якій сформульовано власне правило поведінки (обов'язок отримати паспорт, подати до податкової служби декларацію про доходи).

Санкція - частина норми, в якій зазначається захід впливу з боку держави у випадку порушення правил, передбачених нормою.

Проте класична структура норми зустрічається досить рідко. Як правило, зустрічається двочленна структура норми (гіпотеза і диспозиція), а санкція передбачається в інших нормах (як правило, у КпАП).

Адміністративно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, суб'єкти яких наділені правами і обов'язками у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Особливості адміністративно-правових відносин:

1) вони виникають у сфері виконавчої, тобто владно-організаційної діяльності;

2) ці відносини виникають у зв'язку з діяльністю органів публічної адміністрації;

3) для них притаманною є наявність обов'язкового суб'єкта - органа публічної адміністрації;

4) цей обов'язковий суб'єкт діє завжди владно, отже, відносини є публічно-владними;

5) відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої із сторін, при цьому згода іншої сторони не є обов'язковою;

6) відносини між учасниками відносин розглядаються, як правило, у позасудовому порядку;

7) у випадку порушення однією із сторін вимог адміністративно-правових норм вона відповідає перед державою в особі її органів (як правило, органів виконавчої влади).

Види адміністративно-правових відносин:

1) залежно від функцій, які виконуються:

- регулятивні;

- правоохоронні;

2) за адміністративно-правовим статусом суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах:

- між вищестоящими і нижчестоящими суб'єктами (вертикальні);

-- між непідпорядкованими суб'єктами адміністрування (горизонтальні);

- між органами публічної адміністрації і підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;

- між органами публічної адміністрації і непідпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;

- між органами публічної адміністрації і органами місцевого самоврядування;

- між органами публічної адміністрації і об'єднаннями громадян;

- між органами публічної адміністрації і громадянами;

3) залежно від галузевої залежності:

- матеріальні;

- процесуальні;

4) за змістом:

- у сфері загального адміністрування;

- у сфері галузевого адміністрування;

- у сфері міжгалузевого адміністрування;

5) за галузевою діяльністю:

- у галузі економіки;

- у адміністративно-політичній галузі;

- у соціально-культурній галузі;

6) за спрямованістю:

- зовнішні;

- внутрішні;

7) за механізмом захисту:

- що захищаються у судовому порядку;

- що захищаються в адміністративному порядку;

8) за способом регулювання:

- функціональні;

- територіальні;

9) за майновою належністю:

- майнові;

- немайнові;

10) за характером взаємодії суб'єктів відносин:

- субординації;

- координації (диспозитивні) тощо.

Для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин потрібна наявність юридичних фактів. При цьому юридичні факти як підстава виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин поділяються на такі:

1) за наслідками, що настали:

- правоутворювальні - спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин (подання скарги, укладення адміністративного договору тощо);

правозмінювальні - спричиняють зміну вже існуючих адміністративно правових відносин (зміна адміністративного стягнення, переведення державного службовця на іншу посаду тощо);

- правоприпринювальні - спричиняють припинення адміністративно-правових відносин (виконання адміністративного стягнення, проведення реєстрації, отримання дозволу тощо);

2) за наявністю або відсутністю зв'язку факту з волею суб'єкта:

- діяння - це вольова поведінка суб'єкта правовідносин (дія або бездіяльність); за своїм характером діяння може бути правомірним, тобто відповідати нормам адміністративного права (видання актів суб'єктами публічної адміністрації, подання звернення громадянами, призначення перевірок тощо) та неправомірним - порушення норм адміністративного права (ухилення від державної реєстрації, порушення правил дорожнього руху, бездіяльність посадових осіб органів публічної адміністрації тощо);

- подія - явище, яке спричиняє виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин, але не залежить від волі суб'єктів таких правовідносин (наприклад, смерть особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, припиняє відповідні деліктні відносини).

Адміністративно-правові відносини традиційно включають суб'єктів, об'єкти та зміст.

Суб'єкт адміністративно-правових відносин - учасник адміністративно-правових відносин, який має конкретні права та обов'язки у сфері публічного адміністрування. Обов'язковим учасником адміністративно-правових відносин завжди є суб'єкт, наділений владними повноваженнями (органи публічної адміністрації, посадові особи органів публічної адміністрації, державні організації, наділені державно-владним и повноваженнями, тощо). Традиційно всіх суб'єктів адміністративно-правових відносин поділяють на:

- індивідуальних - фізичні особи, наділені різним адміністративно-правовим статусом (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, посадові особи, неповнолітні тощо)

- колективних - юридичні особи, наділені адміністративно-правовим статусом (об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, суб'єкти публічної адміністрації).

Об'єкт адміністративно-правових відносин - те, заради чого виникають правовідносини, це - матеріальні, духовні та інші соціальні цінності. Сучасний стан розвитку науки адміністративного права свідчить про те, що об'єктами адміністративно-правових відносин є:

- поведінка учасників управлінських відносин (дії, утримання від дій);

- окремі майнові та немайнові об'єкти (матеріальні речі, інформація, об'єкти творчості тощо).

Зміст адміністративно-правових відносин - сукупність юридичних прав (міра дозволеної поведінки, що визначається державою) та обов'язків (міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою) суб'єктів правовідносин.