Принципи та учасники провадження в справах про адміністративні правопорушення

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів, серед яких можна назвати такі:

- законність;

- публічність;

- гласність;

- об'єктивність;

- здійснення провадження національною мовою;

- безпосередність провадження;

- дотримання змагальності сторін;

- простота та швидкість (оперативність) провадження;

- дотримання права на захист законних інтересів громадян;

- рівність осіб, які беруть участь у провадженні. До осіб, які беруть участь у провадженні, належать:

- особа, яка притягується до адміністративної відповідальності;

- потерпілий;

- законні представники;

- захисник;

- свідок;

- експерт;

- перекладач.

Центральною фігурою в провадженні є особа, яку притягують до адміністративної відповідальності. Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб'єктів провадження.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення; подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою захисника; виступати рідною мовою; користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову в справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 ст. 268 КпАП передбачено перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи, щодо якої здійснюється провадження, є обов'язковою. У разі ухилення її від явки за викликом уповноваженого органу (особи), її може бути піддано приводу. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки, коли явка особи, щодо якої здійснюється провадження, є обов'язковою.

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Участь потерпілого в провадженні має " обвинувачувальну спрямованість", він бере участь з метою захисту своїх прав, інтересів, намагається довести, що правопорушення дійсно мало місце і його інтереси порушено, йому завдано шкоду. Йому надається право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; оскаржувати постанову в справі; його може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 КпАП.

Законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники - представляють інтереси особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання від імені особи, інтереси якої представляють; приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Захисником може бути адвокат або особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисник має право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені виносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також інші права, передбачені законами України.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню в цій справі. Свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, які розглядають справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому в справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань.

Експерт має право: знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету експертизи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягується до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу і зробити повно й точно доручений йому переклад. Як перекладач може бути запрошена й особа, що розуміє знаки німих та глухонімих.

Основне завдання прокурора в провадженні у справах про адміністративні правопорушення передбачене Конституцією (розділ VII) та Законом України 5 листопада 1991 р. " Про прокуратуру", тобто реагувати на будь-яке порушення, а якщо воно не усунено - своєчасно реагувати на порушення провадження в порядку нагляду. Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестовувати постанову і рішення за скаргою в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

Всі учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення розподіляються на певні групи залежно від різних критеріїв, серед яких домінуючими є:

1) роль і призначення, зміст і обсяг повноважень, форми і методи участі, залежно від яких учасники провадження поділяються на:

а) компетентні органи та посадових осіб, що наділені правом приймати владні акти, складати правові документи, які впливають на результат справи (органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, особи, що мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, особи, що мають право здійснювати процесуально-забезпечувальні заходи примусу);

б) особи, що мають безпосередні інтереси у справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, їх законні представники);

в) особи і органи, що сприяють здійсненню провадження (свідки, експерти, перекладачі);

г) інші особи та органи, що сприяють виконанню постанов у справі, профілактиці адміністративних правопорушень.

О. Кузьменко усіх учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення класифікує за характером процесуального статусу на 3 групи: суб'єкти, що вирішують справи; суб'єкти, щодо яких вирішуються справи; допоміжні учасники провадження.

Центральною фігурою провадження у справах про адміністративні правопорушення є особа (орган), що розглядає справу. Стаття 213 КпАП надає перелік відповідних осіб:

а) адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних та міських рад; Закон України від 9 квітня 1999 р. " Про місцеві державні адміністрації" передбачає право розгляду справи про адміністративне правопорушення місцевих державних адміністрацій (ст.25).

б) виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад;

в) районні, районні у містах, міські чи міськрайонні суди (судді);

г) органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені нате КпАП.

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення нерозривно пов'язана із компетенцією адміністративно-юрисдикційних органів. Компетенція - коло повноважень, закріплених законом за конкретним органом (особою) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Відповідна компетенція включає 2 аспекти: перший полягає у тому, що орган може розглядати тільки ті справи про адміністративні правопорушення, які за ним закріплені відповідною статтею (статтями) КпАП. Другий дістає вияв у тому, що орган, який розглядає справу, повинен керуватися нормами, передбаченими КпАП (глави 16, 17, 18, 22, 23), тобто враховувати місце, строки розгляду справи, порядок розгляду справи колегіальним органом, вимоги щодо змісту постанови, порядок і строки доведення постанови до відома заінтересованих осіб тощо.

За характером компетенції виділяють спеціалізовані органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, для яких розгляд відповідних справ є головним призначенням (адміністративні комісії), а також інші органи (для яких розгляд таких справ є однією із функцій разом з іншими). За обсягом компетенції - органи, які розглядають значну кількість справ про адміністративні правопорушення, і органи, які розглядають лише одну категорію відповідних справ.