Дозвільне провадження

Відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, дозвільна система становить особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень та лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

В адміністративно-правовій науці розглядається дозвільна система у 2 значеннях - широкому та вузькому.

У широкому розумінні дозвільна система - це сукупність правил, які передбачають отримання дозволу на здійснення певної діяльності та регламентують контроль за нею. У вузькому розумінні - це особливий порядок здійснення визначених дій над закріпленим у Положенні про дозвільну систему переліком об'єктів, проведення операцій, які вимагають спеціального дозволу компетентних органів.

Дозвільна система передбачає отримання дозвільних документів.

Спеціальний дозвіл - це документ державного зразка, який надає право на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, облік і використання об'єктів матеріального світу; право доступу до інформації, користування нею та її поширення; в'їзду в Україну, виїзду з неї та пересування її територією; організації і функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої іншої діяльності.

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Сертифікат - це свідоцтво, що засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту.

Дозвільне провадження можна визначити як регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації, в ході якої вирішуються питання про забезпечення реалізації прав фізичних та юридичних осіб на виконання певних дій або зайняття певними видами діяльності шляхом надання їм відповідного дозволу.

В навчальній правовій літературі серед дозвільних проваджень виділяють:

- провадження щодо видачі дозволів (у тому числі узгодження) на зайняття певним видом діяльності. До цієї групи належить видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю, дозволу на діяльність з випуску й обігу цінних паперів, дозволу на право керування транспортними засобами і видача свідоцтв про право керування цими засобами, дозволу на виконання міжнародних польотів цивільних повітряних суден, узгодження проектів конструкцій транспортних засобів у частині дотримання вимог забезпечення безпеки дорожнього руху тощо;

- провадження, пов'язані із видачею ліцензій (спеціальний вид дозволу) на певний вид діяльності. Сьогодні всі види господарської діяльності, що мають дозвільний (ліцензований) статус, умовно можна розподілити на 2 групи: перша об'єднує ті види діяльності, ліцензування яких передбачено Законом України від 1 червня 2000 р. " Про ліцензування певних видів господарської діяльності", які, в свою чергу, можна поділити на 4 підгрупи:

а) перша охоплює види діяльності, пов'язані з виготовленням та реалізацією певних продуктів і речовин (наприклад, виробництво вибухових речовин та матеріалів, виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво та оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами і препаратами, пестицидами та агрохімікатами, тютюновими виробами, спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями тощо);

б) друга підгрупа об'єднує діяльність у сфері транспорту та зв'язку (наприклад, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, залізничним транспортом, авіаційним транспортом, пересилання грошових переказів, надання послуг телефонного зв'язку, крім відомчих об'єктів, тощо);

в) третю підгрупу ліцензованих видів діяльності становить перелік спеціальних робіт та послуг (розвідка, експлуатація родовищ корисних копалин, виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, охорони громадян тощо);

г) четверта підгрупа обмежує види діяльності, які стосуються надання населенню послуг (медична практика, ветеринарна практика, надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами тощо).

Друга група об'єднує ті види господарської діяльності, особливий порядок ліцензування яких передбачено окремими законами (банківська діяльність, зовнішньоекономічна діяльність, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності тощо).

- провадження, пов'язані з видачею дозволів на операції з певними об'єктами (на придбання, збереження, носіння та перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших предметів і речовин, щодо збереження і використання яких установлені спеціальні правила; на рух транспортних засобів із великогабаритними, великоваговими, небезпечними вантажами; на придбання вибухових матеріалів підприємствами та організаціями тощо);

- провадження, пов'язані з отриманням дозволу на проведення окремих заходів (наприклад, дозволу на проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, проведення різних спортивних, видовищних та інших масових заходів) та дозволів і узгоджень на розміщення певних об'єктів (дозвіл на спорудження об'єктів міськбуду, узгодження проектів землевпорядкування, проектів будівництв тощо).

Елементами дозвільних проваджень є:

1) суб'єкти дозвільної системи;

2) об'єкти дозвільної системи;

3) предмети правовідносин, що виникають у сфері дозвільної системи;

4) нормативна база дозвільної системи;

5) юридичні факти (або підстави порушення дозвільного провадження);

6) безпосередні дозвільні правовідносини. Основними стадіями дозвільного провадження є:

1) порушення дозвільного провадження (підставами порушення є подання заяви заінтересованою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом публічної адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження та опротестування прийнятих рішень;

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу).