Сутність суспільного відтворення і його основні моменти. Суспільний продукт і національний дохід

Лекція 10. Суспільне відтворення

План

1. Сутність суспільного відтворення і його основні моменти

2. Кругообіг доходів і витрат

3. Економічне зростання і економічний розвиток. Типи економічного зростання

Сутність суспільного відтворення і його основні моменти. Суспільний продукт і національний дохід

Одним із найбільш глобальних економічних процесів, що відбуваються на рівні всього суспільства, є процес суспільного відтворення.

Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, який взято не як окремий одноразовий акт, а як постійно повторюваний процес.

Це суспільне виробництво, що перебуває в постійному процесі свого відновлення. Він охоплює всі фази й всі без винятку сторони суспільного виробництва. Але в цьому надзвичайно складному макроекономічному процесі виділяють три основні моменти:

- відтворення матеріальних благ;

- відтворення робочої сили;

- відтворення виробничих відносин.

Відтворення матеріальних благ є кінцевою метою функціонування суспільного виробництва, адже тільки через їх постійне виробництво стає можливим процес обміну речовин між людиною і природою. Цей процес є підґрунтям суспільного відтворення, відображає сутність останнього і не має аналогів щодо своєї складності. Його кінцевим наслідком є постійний процес споживання створених матеріальних благ і такий самий постійний процес відновлення всієї сукупності матеріальних благ для їх наступного споживання.

Як відомо, створення матеріальних благ є безпосередньо функцією робочої сили, витрати якої слід кожного разу відшкодовувати. Цей процес полягає в тому, що з усієї сукупності вироблених матеріальних благ слід виділити ту їх частку, яка буде еквівалентною за вартістю витраченій робочій силі і призначена виключно для її відновлення. За своєю натуральною формою ця сукупність матеріальних благ і послуг являє собою ті блага, які слугують відновленню фізичної та духовної енергії, витраченої всіма робітниками.

Відтворення виробничих відносин являє собою процес, кінцевим результатом якого, перш за все, є відновлення статус-кво основних суб'єктів цих відносин. Такими основними суб'єктами суспільного виробництва є з одного боку, власники засобів виробництва, а з іншого - власники робочої сили (наймані працівники). Сутність цього процесу полягає в тому, що кожен з цих суб'єктів виходить з процесу суспільного відтворення в тій якості, в якій він у нього вступив. Власники засобів виробництва не тільки залишаються власниками певної кількості об'єктивного фактора виробництва, а й збільшують його розміри. Власник же робочої сили кожного разу виходить з процесу суспільного виробництва тільки власником своєї робочої сили. Але ця постійність відновлення статусу суб'єктів суспільного виробництва має місце тільки стосовно сукупного феномену (сукупний власник, сукупна робоча сила) і не стосується кожного окремого індивіда. Серед них відбувається процес переходу зі стану, наприклад, власника, у стан найманого працівника і навпаки. Але ці одиничні й випадкові за своїм характером переходи не змінюють загальної ситуації, яка реалізується в тому, що з кожного процесу такого відтворення сукупний власник виходить власником, а той, хто входив у цей процес як найманий працівник, виходить з нього в тій самій якості.

Матеріальним результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт. За своєю натурально-речовою формою він поданий матеріальними благами у вигляді певних речей і послугами, які теж є матеріальними, але не набувають речової форми.

В умовах товарного виробництва всі складові суспільного продукту існують у товарній формі, а відтак, мають вартість. Це означає, що і весь сукупний суспільний продукт має вартість. Його вартісна структура складається з вартості постійного капіталу, вартості робочої сили і додаткової вартості.

Сукупний суспільний продукт необхідно постійно вимірювати, щоб орієнтуватися в його зміні. Зрозуміло, що для виміру всього суспільного продукту можна використати тільки вартісний показник. Його визначають за певний період, як правило, за рік. Але здійснити підрахунок вартості сукупного суспільного продукту шляхом простого підраховування вартості продукції, виробленої на підприємствах і в галузях народного господарства, неможливо. Це пояснюється тим, що сучасне виробництво базується на надзвичайно глибокому поділі праці й через це продукція багатьох виробників проходить низку виробничих циклів, на яких вона ще не являє собою кінцевої продукції (тобто продукції, призначеної і готової для кінцевого споживача), а являє собою проміжну продукцію. Остання включає ті матеріальні блага і послуги, виготовлені виробником, які використовуються для подальшої переробки чи перепродажу. Вартість проміжної продукції багато разів повторюється у вартості продукції наступних виробників, і цей так званий повторний рахунок унеможливлює реальне визначення вартості сукупного суспільного продукту шляхом простого підсумовування вартості продукції, виготовленої всіма товаровиробниками.

Просте відтворення зустрічається дуже рідко.

Для сучасних суспільств властиве розширене відтворення. Розширене відтворення - це таке, при якому частина додаткового; продукту систематично перетворюється у фонд нагромадження і процес виробництва відбувається у розширених масштабах.

В сучасних умовах процес відтворення має певні особливості, по-перше, відбувається зближення темпів росту виробництва засобів виробництва (і підрозділу) і виробництва предметів споживання підрозділу). По-друге, змінюється співвідношення між промисловою і сільськогосподарською продукцією в сукупному суспільному продукті і національному доході: частка промислової продукції зростає, а частка сільськогосподарської продукції падає. По-третє, швидкими темпами зростає чисельність зайнятих у невиробничій сфері. По-четверте, зростає необхідність активного втручання держави у процес відтворення.

Результатом функціонування суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт. Сукупний суспільний продукт (ССП) - це всі матеріальні блага вироблені в суспільстві протягом певного періоду, як правило, протягом року. Він має натурально-речову і вартісну форми. За натурально-речовою формою він включає в себе засоби виробництва і предмети споживання. Відповідно до цього і суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: І підрозділ - виробництво засобів виробництва і II підрозділ - виробництво предметів споживання. За вартісною формою ССП включає в себе вартість спожитих засобів виробництва (С), вартість необхідного продукту (V) і вартість додаткового продукту (т).

Сукупний суспільний продукт створюється лише в сфері матеріального виробництва: в промисловості, в сільському господарстві та будівництві. В цих галузях ССП створюється як за натуральною, так і за вартісною формою. На транспорті, у зв'язку, торгівлі та громадському харчуванні в тій мірі, в якій тут відбувається продовження процесу виробництва, ССП створюється лише у вартісній формі. Тобто в цих галузях відбувається лише зростання вартості ССП, а кількість вироблених матеріальних благ залишається незміною.

У невиробничій сфері суспільний продукт не створюється, хоча праця, задіяна, скажімо, в освіті, системі охорони здоров'я, відпочинку тощо, сприяє збільшенню виробництва матеріальних благ, тобто відтворенню ССП.

З врахуванням ролі названих галузей у створенні ССП прийнято Поділяти працю на продуктивну і непродуктивну. Праця, яка створює Матеріальні блага, є продуктивною. Праця, затрачена з метою надання виробничих та особистих послуг є суспільно корисною.

Отже, коли мова йде про продуктивну працю в умовах капіталізму, то необхідно розрізняти продуктивну працю за суттю і за формою. За суттю продуктивна праця - це праця, яка створює додаткову вартість і цим самим збільшує вартість капіталу. Ця праця є матеріальною основою відтворення капіталістичних виробничих відносин.

За формою продуктивною працею є будь-яка наймана праця, що обмінюється на капітал і збільшує його вартість. Ця праця також відтворює капіталістичні виробничі відносини.