Анатомо-фізіологічні особливості

Вік 5-6 років часто називають «періодом першого витягнення», коли за рік дитина може вирости на 7-10 см. За середніми даними, зріст дитини п'яти років становить близько 106, 0-107, 0 см, а маса тіла - 17, 0-18, 0 кг. Протягом шостого року життя середнє збільшення маси тіла на місяць - 200, 0 г, а зросту - 0, 5 см.

Кожний віковий етап характеризується, крім того, різною інтенсивністю росту окремих частин тіла. Протягом шостого року, наприклад, швидко збільшуються довжина кінцівок, ширина таза і плечей у дітей обох статей. Разом з тим є індивідуальні та статеві відмінності в цих показниках. Наприклад, окружність грудної клітки у дівчаток збільшується інтенсивніше, ніж у хлопчиків.

Розвиток опорно-рухової системи (скелет, суглобо-зв'язний апарат, мускулатура) дитини до п'яти-шести років ще не завершений. Кожна з 206 кісток продовжує змінюватися за розміром, формою, будовою, причому у різних кісток фази розвитку неоднакові.

Зрощення частин гратчастої кістки черепа і окостеніння слухового проходу до шести років закінчуються. Зрощення ж між собою частин потиличної, основної та обох половин лобної кісток черепа до цього віку ще не завершене. Між кістками черепа зберігаються хрящові зони, тому зростання головного мозку може тривати. (Об'єм або окружність голови у дитини до шести років приблизно 50 см). Не закінчується і окостеніння носової перегородки. Ці особливості вихователь повинен враховувати при проведенні рухливих ігор і фізкультурних занять, так як навіть самі легкі удари в області носа, вуха можуть призвести до травм.

Хребетний стовп дитини п'яти-шести років також чутливий до деформуючих впливів. Скелетна мускулатура характеризується слабким розвитком сухожиль, фасцій, зв'язок. При зайвій масі тіла, а також при несприятливих умовах, наприклад при частому піднятті дитиною тягарів, порушується постава, з'являється роздутий або відвислий живіт, розвивається плоскостопість, у хлопчиків утворюється грижа. Тому вихователь повинен стежити за навантаженнями під час виконання дітьми трудових доручень. Наприклад, щоб винести матеріали та інвентар на ділянку доручають одночасно декільком дітям.

У розвитку м'язів виділяють кілька «ключових» етапів. Один з них – це вік шість років. До шести років у дитини добре розвинені великі м'язи тулуба і кінцівок, але як і раніше слабкі дрібні м'язи, особливо кистей рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання на ходьбу, біг, стрибки, але взмозі виконати вправи, які потребують роботи дрібних м'язів.

Основою рухової діяльності є розвиток стійкості рівноваги. Вона залежить від ступеня взаємодії пропріоцептивних, вестибулярних та інших рефлексів (пропріоцептивні рефлекси – рефлекси, отримані з м'язів і сухожиль; вестибулярні рефлекси – реакції вестибулярного апарату (органу чуття, розташованого у внутрішньому вусі людини) на зміни положення голови і тулуба у просторі), а також від маси тіла і площі опори. З віком дитини показники збереження стійкої рівноваги окращуються. При виконанні вправ на рівновагу дівчатка мають деяку перевагу перед хлопчиками. Вцілому в старшій групі дітям як і раніше легше даються вправи, де є велика площа опори. Але вони здатні виконувати і короткі вправи, в яких потрібна опора на одну ногу, наприклад, у рухливих іграх «Зроби фігуру», «Вище землі», «Совушка».

Органи дихання. Розміри і будова дихальних шляхів дитини дошкільного віку відрізняються від таких самих у дорослих. Так, вони значно вужчі, тому порушення температурного режиму та вологості повітря в приміщенні призводять до захворювань органів дихання. Важлива і правильна організація рухової активності дітей. При її недостатності кількість захворювань органів дихання також збільшується (приблизно на 20%).

Життєва ємність легень у дитини п'яти-шести років в средньому 1100-1200 см³, але вона залежить від багатьох факторів (довжини тіла, типу дихання та ін.). До семи років у дітей яскраво виражений грудний тип дихання. Число подихів у хвилину – в середньому 25. Максимальна вентиляція легень до шести років приблизно 42 дц³ повітря на хвилину. При гімнастичних вправах вона збільшується в 2-7 разів, а при бігу – ще більше. Дослідження з визначення загальної витривалості у дошкільників (на прикладі бігових і вправ на стрибки) показали, що резервні можливості серцево-судинної і дихальної систем у дітей досить високі. Наприклад, якщо фізкультурні заняття проводяться на повітрі, то загальний обсяг бігових вправ для дітей старшої групи протягом року може бути збільшений з 0, 6- 0, 8 до 1, 2-1, 6 км. Стрибати через скакалку діти можуть протягом 5 хвилин. У багатьох потреба в руховій активності настільки велика, що лікарі і фізіологи називають період від п'яти до семи років «віком рухової марнотратності». У завдання педагога входить контролювати і направляти рухову активність вихованців з урахуванням індивідуальності; попереджати випадки гіпердинамії і активізувати тих, хто віддає перевагу «сидячим» іграм.

Серцево-судинна система. До п'яти років у дитини в порівнянні з періодом новонародженості розміри серця збільшуються в 4 рази. Так само інтенсивно формується і серцева діяльність, але процес цей не завершується навіть у підлітків. У перші роки життя дитини пульс її нестійкий і не завжди ритмічний. Середня частота його до шести-семи років становить 92-95 ударів на хвилину.

Розвиток вищої нервової діяльності характеризується прискореним формуванням ряду морфофізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% розміру поверхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобні долі мозку. Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих шарів (так званих асоціативних зон), в яких здійснюються процеси, що визначають успіх складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій і причинно-наслідкових відношень, формування складних мжаналізаторних зв'язків і ін.

Так, діти старшого дошкільного віку розуміють складні узагальнення, що утворюються на основі міжфункціональних зв'язків. Наприклад, раніше вони засвоїли, що під поняттям «одяг» маються на увазі різні предмети: пальто, сукня, сорочка, штани та ін. Тепер вони здатні виділяти ознаки, що об’єднують різні групи, наприклад, можуть усвідомити, що іграшки, меблі, посуд об'єднує те, що всі вони зроблені руками людини. У дітей розширюються уявлення про основні види взаємозв’язків між живою і неживою природою. Все це створює можливість засвоєння дошкільнятами систематизованих знань.

У навчально-виховному процесі необхідно широко використовувати здатність центральної нервової системи до створення складних міжфункціональних зв'язків. У дитини 5-6 років проявляється паралельність, одночасність протікання нервових процесів в різних аналізаторних системах. Так, цілями для метання можуть служити геометричні фігури: трикутник, чотирикутник. Потрапивши (після однієї-трьох спроб) в таку ціль, дитина отримує картку із зображенням відповідної фігури. Число її сторін (кутів) означає кількість очків, які вона отримала (прийом розроблений В.Н. Аванесовою).

На шостому році життя дитини удосконалюються основні нервові процеси: збудження і особливо гальмування. В даний період дещо легше формуються всі види умовного гальмування (дифференційоване, умовне та ін.). Удосконалення дифференційованого гальмування сприяє дотриманню дитиною правил поведінки. Діти частіше чинять «як треба» і утримуються від недозволеного.

Однак завдання, засновані на гальмуванні, слід розумно дозувати, так як вироблення гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання, що свідчить про значне навантаження на нервову систему.

Властивості нервових процесів (збудження і гальмування) – сила, врівноваженість і рухливість – також удосконалюються. Діти швидше відповідають на запитання, міняють дії, рухи, що дозволяє збільшувати щільність занять, включати в рухові вправи елементи, що формують силу, швидкість, витривалість.

Але все-таки властивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені недостатньо. Дитина часом повільно реагує на екстрене прохання, в необхідних випадках не може швидко за сигналом відштовхнутися, відскочити, стрибнути та ін.

У дітей п'яти-шести років динамічні стереотипи, які складають біологічну основу навичок і звичок, формуються досить швидко, але перебудова їх утруднена, що теж свідчить про недостатність рухливості нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує на зміну звичного способу життя. З метою вдосконалення рухливості нервових процесів і додання гнучкості сформованим навичкам використовують прийом створення нестандартної (на час частково зміненої) обстановки при проведенні рухливих ігор, режимних заходів тощо.