Поняття та основні ознаки права

Право- це система норм, правил поведінки, що виражають волю соціальної групи, класу чи більшості населення, мають формально визначений характер, забезпечуються й охороняються державою. Ознаки права: 1.)норми права виникають разом із державою і офіційно встановлюються чи санкціонуються державою. Право — це правила поведінки, які походять уже не від суспільства, а від держави, виступаючи втіленням волі держави, тобто державної волі політичних сил, які перебувають у влади; 2.)норми права, у випадках невиконання їх добровільно, забезпечуються державною владою; держава охороняє їх від порушень шляхом державного примусу; 3.)норми права регулюють і охороняють найбільш важливі, з позицій інтересів суспільства, держави та особи, суспільні відносини і соціальні цінності. Ці відносини і цінності визначаються державною владою; 4.)норми права чітко фіксують правила поведінки в системі чинних законодавчих актів, в особливих письмових юридичних документах, що їх ухвалюють уповноважені органи та посадові особи в особливому порядку; 5.)норми права є загальнообов'язковими до виконання всіма суб'єктами суспільних відносин, оскільки держава виступає від імені панівної частини суспільства чи всього населення; інші соціальні норми можуть поширюватися тільки на певні соціальні групи, класи тощо; 6.)норми права встановлюють юридичні права та обов'язки учасників суспільних відносин, або офіційно-правовий статус суб'єктів відносин; 7) норми права виражаються тільки в певних офіційних формально визначених формах (закони, постанови, укази, декрети) і мають свою чинність у часі й просторі; 8) правові норми тісно пов'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права.

6.Право як особливий вид соціальних норм Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Право належить до соціальних норм, тобто до норм, що регулюють відносини між людьми та їх організаціями (громадськими утвореннями й об'єднаннями). Усі соціальні норми залежно від їх ролі й місця в системі соціального регулювання поділяються на правові (або юридичні), мо­ральні, релігійні, корпоративні, політичні норми, есте­тичні, звичаї та традиції.

Моральні норми вказують на принципи поведінки, мають ідейне обґрунтування в ідеалах справедливості та несправедливості, добра і зла, честі, совісті, обов'язку і забезпечуються певним духовним впливом, громадською оцінкою у формі схвалення або осуду.

Релігійні норми — це такі норми, які регулюють від­правлення релігійних культів, ставлення людей до Бога і навколишнього світу. Вони викладені в Біблії, Корані, Талмуді, у рішеннях зборів духовенства (Постанови собо­рів), творах авторитетних релігійних теологів і пропо­відників, в яких поряд із релігійними канонами знайшли вираз загальнолюдські норми, правила людського спів­життя. Так, у біблійних заповідях встановлюються зобо­в'язання працювати протягом шести днів, а відпочивати на день сьомий, вимога поваги дітей до своїх батьків, забо­рона вбивства, злодійства, лихосвідчення, засуджується заздрість тощо.

Корпоративні норми — це правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями, іншими об'єднаннями людей. Корпоративними нормами є, наприклад, статути профспі­лок, статути партій, молодіжних, ветеранських, національ­них, культурних та інших громадських організацій.

Політичні норми — це норми, що регулюють політичні відносини між різними суб'єктами політичної діяльності.

Звичаї — це правила поведінки, які склалися вна­слідок історично тривалого повторення людьми певних дій, що закріпилися як стійкі звички (вітання при зустрічі, весілля, звичай " толоки" в селах тощо). Різновидом зви­чаїв є традиції, що вказують на епізодичне правило, стиль поведінки (поздоровлення із святами, відзначення " Дня матері", " Дня вчителя", " Дня медика" тощо).

Естетичні норми відображають ставлення людей до по­рядку оформлення й оцінки предметів духовної чи мате­ріальної культури з позицій краси, гармонії, якості тощо. Тут важливу роль відіграють усталені погляди людей на красиве й потворне тощо.