Соціальний устрій Київської Русі

Маючи, за різними підрахунками, від 3 до 12 млн. населення й величезну територію, що обіймала близько 800 тис. кв. км (майже половина її — в межах сучасної України), Київськась була найбільшою політичною формацією середньовічної Європи. До того ж ця формація швидко розвивалася. Попри поступове зростання відмінностей між простим людом і новосформованою племінною знаттю землеробське суспільство східних слов'ян IX ст. залишалося порівняно однорідним в етнічному та соціальному відношенні, але внаслідок швидкої розбудови Києва до слов'янського середовища потрапляють варязькі воїни-купці. фінські мисливці, тюркські найманці, грецькі ремісники, вірменські та єврейські торгівці. З піднесенням міст стали просипати купці та ремісники. Нарешті, прийняття християнства спричинилося до появи нового класу — духовенства. Словом, населення Київської Русі стало більш космополітичним за культурною орієнтацією. етнічно строкатим і дедалі глибше розшарованим соціально.Найвище місце в суспільній ієрархії, що народжувалася, посідали численні члени різних відгалужень династії Рюриковичів. Княжі воїни, старші Й молодші дружинники і місцева знать утворювали клас бояр, яких ще називали мужами. З часом знать скандинавського походження слов'янізувалася; це відбилося у перетворенні таких суто скандинавських імен, як Хельгі. Хельга. Інгвар та Вальдемар на відповідні слов'янські еквіваленти — Олег. Ольга. Ігор та Володимир. Постійні напади кочовиків на торгові шляхи, а також економічний занепад Константинополя у XII ст. Призвели до обмеження можливостей займатися торгівлею, внаслідок чого колишні воїни-купці поступово перетворилися на великих землевласників. Знайти собі землю не становило труднощів, оскільки князі мали в достатку незайманих угідь і роздавали їх дружині. На відміну від Західної Свропи, де феодальне землеволодіння уталежнювалося службою своєму сюзерену, на Русі бояри користувалися правом спадкового володіння частками (вотчинами), зберігаючи його навіть з переходом від одного князя до іншого. Багато бояр проживали у містах, здаючи свою землю селянам, за шо брали частину їхньої продукції та продавали її на ринку. Власне, орієнтованість на місто, заінтересованість у комерції та рухливість відрізняли бояр Київської Русі від західноєвропейських феодалів. На щабель нижче від бояр стояла міська знать. або. як її ще називали. — люди, що часто вважались «середнім класом Києва. Проте у XII—XIII ст. початком лихолітті зявляються ознаки зростаючого «зарбленям селянства феодалами. що набувало різних форм. Вільний селянин мав право звертатися до суду. переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам (якщо ж вій мав тільки дочок, то князь мав право претендувати на його землю). Основним обов'язком смердів була салата данини та відбування військової повинності (як правило. допоміжного характеру) під час війни, західні історики схильні розглядати Київську Русь скоріше як унікальну й самобутню соціальну систему, а не підводити її під загальну категорію феодальних суспільств.