Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Причини виникнення козацтва. Д.Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.






Відтоді, як 1240 р. було зруйновано Київ, головною ареною подій української історії стає Галичина та Волинь. Проте на кінець XVI століття центр подій переміщується на схід у Придніпров'я, яке протягом довгого часу залишалося малозаселеним. Розгоряється давня боротьба між осілим людом і кочовиками, посилювана протистоянням християнства та ісламу. Гніт, шо поширився у заселених західних районах породжував численних утікачів, які надавали перевагу небезпекам погроничного життя перед кріпацтвом. Унаслідок цього з'являється новий стан - козацтво, що селилося на порубіжних землях. Він завжди був солідарний із селянами, бо теж обстоював волю і вільну працю для кожної людини, права володіти землею. Коли було доведено польське право, пани один перед другим займають землю, повертаючи народ у кріпацтво. Люди почали шукати вихід у козаччині. Початковий етап виникнення козацтва малодосліджений. Вирішувалася доля народу, бути йому чи не бути. Але тільки власні збройні сили могли врятувати Україну. Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали визначеного

Місця у суспільстві. Спочатку основну масу козаків становити селяин-втікачі. Були серед них також мщани. позбавлені сану, священики. збідніла знать Хоч до козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни і навіть татари, все ж величезну більшість населення Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся далі на схід на ріці Дон. Основними причинами виникнення козацтва бу ли: а) економічні (нестача власної орної землі, народна колонізація вільних земель Придніпров'я та Дикого поля - степів за Дніпровськими порогами); 6) соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала); в) політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити кошового на службу по охороні південних рубежів віт татарської небезпеки); г) стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства); д) національно-релігійні (політична полонізація українською населення та насту католицької церкви на права православної'). Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але. в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців віл національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти. Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стати брати дедалі активнішу участь у розв'язанні ключових питань українського життя Історія перших десятиліть козацтва знає багатьох видатних провідників. Так. визначне місце в легендарній історії козаччини посідає Остафій Дашкович. київський і черкаський староста (1514-1535). Дашкович. наймовірніше, був тюркського походження, як багато київських панів, і відзначився походами з козаками на татар, а також проти Московського князівства на чолі татарського війська. Проте остаточне становлення козацтва пов’язують передусім із постаттю Дмитра Вишневенького. Авантюрний лицар-герой. багатий князь, перший провідник козаків мав прізвисько Байда.

З поміж багатьох кошових ватажків раннього періоду козацької історії чи не найбільшою славою вкрив себе князь Дмитро Вишневенький, що походив з роду князів Гедиміновичів і який на початку 1550-х років заснував замок на острові Мала Хортиця, згуртував навколо нього кошів і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом. Дмитро Іванович Вишневенький (8листопаді 1516 (1512) — 1563 шляхтич, волинський магнат, князь роду Корибутовичів з Династії Гедиміновичів.

Збудоваиий ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. У 1548 — 1549 роках під головуванню Бернарда Претвича. Вишневенький взяв участь у походах на Очаків — Форпост Османської імперії. СигізмундІІ Август призначив Вишневсцького старостою міст-фортець Черкас та Какева. 3 цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком Проте Вишневецький сприймає цю задачу як власну справу. Він плану вав створення політичного союзу польсько-литовської держави та Москви для організації відсічі турецько-кримської агресії. Центром його плана було закладення фортеці на Низу Дніпра і широке використаній козацтва, яке вже тоді перетворилося на значну військову силу хоча відомостей про існування козацької організації на той час нема. Сигизмуид II стримував дії Дмитра, оскільки формально Крим вважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви. Незважаючи на попередження Сигізмунда II. Дмитро Вишневецький у 1553 році ка власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. Прагнучи об'єднання всіх антитатарських сил. Вишневецький зав'язав стосунки з московським царем Іваном ІV Грозним. Він прохав дати грошей на будівництво кам’яної фортеці для цього була необхідна допомога бойовими засобами та людьми. Іван IV охоче пішов назустріч планам Вишневсцького. і навесні 1556 р. московський уряд організував похід проти Криму на чолі з дяком Ржевськкм. Похід тривав до початку- літа і був успішним, до восени цього ж 1556 р. козаки Вишневсцького знову напали на Аслам-город, уже пласкими силами. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Вишневецьким. запрошуючи його до себе на стужбу. Згоди він не одержав і в січні 1557 р. зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога тривала 24 дні. після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигизмунду II про свою перемогу і запевнив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. 557 р. Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська поміч. Фортецю на острові було взято у повну блокаду і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізь турецько-татарські заслони і подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована. Після втрати фортеці Вишневецький лишився і беї власних ресурсів, і без підтримки держави. Тепер він прийняв запрошення царя. Наприкінці 1557 р. Вишневенький приїхав до Москви, склав присягу’ «на вічну службу», і отримав від царя вотчину» місто Белев. на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.Тим часом розпочалися переговори з Литвою про спільні дії проти Криму. Ідея позбутися татарської загрози зацікавила литовських політиків, але давні московсько-литовські протиріччя (передусім через Чернігів та Смоленськ) завели ці перетвори у глухий кут. Дмитро Вишневенький відомий як перший організатор

залучаючи козацькі загої до своїх військових операцій, використовували їх як силу допоміжну. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою він підпирав власні політичні амбіції. Козацький літописець XVIII ст. Граб'янка називав його навіть козацьким гетьманом, але у джерелах XVI ст. такий титул Вишневенького не зустрічається. Не підтверджується джерелами також тведження про те, шо нібито Вишнсвецький заснував Запорізьку Січ. Зв'язок Дмитрової фортеці з Січчю був лише ідейним. Діяльність Вишневенькою лише вказала напрям, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва і дала йому потужний поштовх у цьому напрямі. Це просування козацтва на Низ Дніпра і врешті колонизація ним придніпровських степів, утворення козаками организашї не лише військової, але й політичної з міжнародними зв'язками, заснування козацької фортеці — справжньої Січі у Запоріжжі. Навіть його останній похід, що скінчився катастрофою у Молдавії, став прологом низки молдавських походів, здійснених козаками у наступні кілька десятиріч; найбільш відомими з них були походи Івана Підкови

Запорі іькя Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці XV ст. — першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. Утворення Запорозької Січі було видатною подією... Січ стала дія українського народу могутньою підпорою в боротьбі проти феодально-кріпосницького та національного гніту і проти турецько-татарської агресії. Разом з тим феодали намагалися укріпитися за порогами. Ще в 1533 р. черкаський староста

С.Дашкевич подав литовському сеймові проект побудови фортеці на Дніпрових островах. Вона мала бути форпостом у боротьбі проти турків і татар і проти козацтва. щоб забезпечити панську колонізацію Запоріжжя. Оскільки для здійсненій цього проекту в литовського уряду не було коштів, організацію боротьби за оволодіння прикордонням узяли на себе магнати, передусім черкаський і канівський старости.

В цьому аспекті треба розглядати і діяльність черкаського і канівського старости князя Д, І. Вишневенького. Запорозька Січ була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запоріжці. Козацька залога на 3. С., що звалася також кошем. нараховувала кілька тисяч (іноді це число доходило до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди. Січова церква і духовенство перебували під зверхністю Києво- Межигірської архимандрії. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя. Панівну верству 3. С. становили не феодали як привілейований стан, а власники рибних промислів, багаті скотарі й торговці, а пізніше, в міру розвитку землеробства та інших галузей господарства — власники великих зимівників, водяних млинів, чумацьких валок тошо. Запорозькі койки становили товариство — громаду, яка поділялася на курені. Найвищим оргаїюм влади на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. для 3. С. діяв козацький військовий суд який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів. Каралися також приведення у Січ жінок, пияцтво під час походів, кривда жінки, зухвалість до начальства тощо. На Запоріжжі при церквах діяли школи, де діти козаків навчалися письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником розвитку культури на Січі було шанобливе ставлення запоріжців до книги. Звичайно, купувати та дарувати книги могли дозволити собі лише заможні козаки.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал