Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 1918 причини підписання, умови, наслідки.

підписаний у Бресті-Литовському 9 лютого 1918 між Українською Народною Республікою, з одного боку, та державами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною — з другого. Перший міжнародно-правовий документ, який визначав міжнародний статус України та її західні кордони. Крім цього, між Україною та Австро-Угорщиною було підписано таємну заяву (8 лютого 1918) і таємний додаток (4 березня 1918), згідно з якими Підляшшя та Холмщина відходили до УНР, Галичина і Буковина об'єднувалися в один край у складі Австро-Угорщини з наданням українцям широкої автономії, І а в Криму мала утворитися мусульманська республіка. У відповідь УНР зобов'язалася забезпечити права національних меншин (поляків, німців, євреїв) у своїй країні. Договір надав Україні можливість протягом 1918 формувати рівноправні відносини зі своїми сусідами. В наступному Австро-Угорщина єдиною з учасників договору в односторонньому порядку анулювала його (як і таємну заяву й таємний додаток), зайнявши цим самим пропольську позицію. Після капітуляції Німеччини та анулювання Росією Брестського договору від 3 березня 1918 Україна як суверенна держава втратила міжнародне визнання, і протягом 1919—1920 її землі були поділені між Росією, Польщею, Чехословаччиною та Румунією.

439. Антинацистський рух опору у Львові в роки Другої світової війни,

зокрема, в роки німецької окупації, був надзвичайно різнобарвний. Тут активно діяли структури ОУН-УПА, насамперед їх проводи, які здійснювали керівництво мережею оунівських організацій краю та частинами Повстанської армії в боротьбі за незалежну соборну Україну. Водночас у Львові ще 1939 року сформовано збройне польське підпілля, містилися штаби Львівських обшару та округи Армії Крайової. Поруч з аківцями діяли осередки партії ендеків і прокомуністичної Гвардії Людової. Улітку 1942 р. в місті виникла організація комуністичного руху опору - " Народна Гвардія", яка налічувала кілька десятків підпільників і тяжіла до польського центру ППР у Варшаві. У львівському ґетто та Янівському концтаборі у 1942-1943 pp. було створено озброєні групи єврейських бойовиків. Організація українських націоналістів розглядала війну між Німеччиною та СРСР як можливість відновлення незалежності Української дер-жави. Водночас різні фракції ОУН — під проводом С. Бандери ОУН(Б) та під проводом А. Мельника ОУН(М)— бажали використати для цієї мети співробітництво з фашистською Німеччиною, але ці спроби виявлялися марними. Ще до нападу на СРСР за домовленістю з німецькими спецслужбами з оунівців були створені два батальйони «Нахтігаль» та «Роланд». ОУН намагалася використати ці формування для зміцнення української влади, німці — для каральних акцій проти поляків та євреїв.