Головні форми та методи виховання

Виховання — соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Ще я. -А. Коменськиіі зауважував, що зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держи в і всього світу. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини,

так і людської спільноти. Завдяки йому людство забезпечує свою безсмертність у соціальному розвитку.

Мотиви виховання — спонукальні причини дій і вчинків людини.

Виховання як специфічний вид діяльності і наукова галузь послуговується сукупністю загальних і специфічних методів впливу на особистість (методів виховання).

Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

— методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад;

— методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір’я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування;

— методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання;

— методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Методи виховання враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.

Форма виховання — це зовнішнє виявлення процесу виховання.

Існують різні форми організації виховного процесу. Кожна з них використовується для реалізації певного змісту виховання в певних умовах. При цьому змінюється насамперед кількість дітей: одиниці, десятки, сотні. Тому першим критерієм аналізу форм виховання є критерій кількісний. За кількістю охоплених процесом виховання школярів форми виховання поділяються на індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові. Число вихованців у групі (колективі) коливається від 5—7 до 25—40, у масових формах верхня межа числа не обмежена. Груповими формами виховання є всі види групової навчально-пізнавальної діяльності учнів, наукових об'єднань, діяльність гуртків різного спрямування, групові бесіди, зустрічі, диспути тощо. Масові форми виховання бувають простими й комплексними. Прості — це ті, в яких зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, зустріч, розповідь та ін.) Комплексні масові форми характеризуються складністю структури, різноманітністю використаних засобів та методів (літературний вечір, учнівські вечорниці, КВК, тематичний ранок тощо).
Порівняння ефективності різних форм виховання свідчить, що перевагу мають індивідуальні і мікрогрупові форми виховання, завдяки можливості оперативно змінювати педагогічну тактику за зміни умов. Проте висока економічна вартість цих форм не дозволяє їх широко використовувати. Тому більшість сучасних виховних систем прийшла до використання групових (колективних) форм виховання, які за умови кваліфікованого педагогічного керівництва є досить ефективними і відносно не дорогими.

2. Підготовка та планування виховного заходу. Демонстрація фрагментів виховних занять.