Конкурентоспроможність, адаптація і гнучкість виробництва

Протікання економічних процесів у часі носить динамічний характер, що зумовлює в умовах гострої конкуренції підприємствам швидко адаптуватися до швидкомінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Навіть протягом невеликого періоду часу обсяги споживання дуже динамічні. У цих умовах виграє (а в наших умовах виживає) те підприємство, яке швидше інших пристосується до реалій часу й адаптується до нових незвичних для нас умов.

Одним з головних недоліків усього попереднього етапу розвитку промислового комплексу варто вважати низьку здатність більшості підприємств досить швидко і з мінімально необхідними капітальними вкладеннями реагувати на потреби ринку.

Більшість підприємств виявилися сьогодні нездатними ні вивчати ринок, ні зробити продукцію, що відповідала б потребам цього ринку, а виходить, виявилися неготовими до умов твердої конкурентної боротьби.

У сформованій ситуації одне з природних і найбільш ефективних і швидкореалізованих напрямків подальшого розвитку вітчизняної промисловості – підвищення ступеня адаптації і гнучкості підприємств до потреб ринку. Необхідність підвищення гнучкості підприємств в умовах мінливих потреб ринку зумовлена багатьма причинами. Назвемо найбільш важливі з них [6]:

1. Неможливо ніякими іншими шляхами досить стійко збільшувати асортимент і номенклатуру виробленої продукції. Вітчизняна і закордонна практика показує, що найменші питомі витрати на виробництво традиційної додаткової чи знову освоюваної продукції мають підприємства, найбільшою мірою здатні до трансформації традиційної схеми функціонування. Тривалий і болісно протікаючий процес конверсії і перебудова цивільних підприємств багато в чому пояснюється наслідками пануючої раніше ідеології в будівництві, конструюванні і технологічному забезпеченні, націленої на максимізацію обсягів продукції, що випускається, при вузько номенклатурному її виробництві.

2. Надзвичайно важливо найближчим часом “відвоювати” вітчизняний ринок, витиснувши більшість іноземних товарів, і заповнити його товарами вітчизняного виробництва. Вирішити цю проблему, не застосовуючи адміністративних методів, можливо лише шляхом різкого зниження витрат на виробництво, пов’язаних з технічним переозброєнням і випуском на цій основі нової, оригінальної продукції, що користується широким попитом. Витрати на технічне переозброєння, як правило, тим нижчі, чим вищий (за інших рівних умов) ступінь гнучкості підприємства, що переозброюється.

3. Неможливо прорватися на зовнішній ринок без низької собівартості і високої якості сучасної продукції. Явно недостатня присутність на них вітчизняної продукції наслідок не тільки і не стільки низької якості вітчизняних товарів (хоча це і має першорядне значення), скільки результат обмеженого вибору і несуттєвої різниці в ціні в порівнянні з іноземними аналогами, що відрізняються кращим дизайном, широтою модифікацій і малою енергоємністю.

4. Не володіючи високою гнучкістю, підприємства не мають можливості широко використовувати застосовувані в усьому світі передову техніку і прогресивні технології, впровадження яких у діюче виробництво майже неможливе через необхідність не часткової, а майже повної заміни всієї системи основних виробничих фондів.

5. Негнучке виробництво не дає можливості розвитку інтелектуального потенціалу підприємства. Висококваліфікований потенціал працівників наукових, конструкторських і технологічних працівників у силу низької дієздатності виробничо-технічної бази підприємств у цілому і до змін і саморозвитку у своїй структурі зокрема, виявляється непотрібним, втрачає кваліфікацію. Тим самим гальмується науково-технічний прогрес у галузі, що негативно відбивається на конкурентоспроможності продукції.

6. Відсутність у підприємств необхідної в умовах ринку гнучкості і як наслідок – низька споживча вартість продукції істотно обмежують можливості підприємства мати достатні фінансові ресурси, у тому числі і валютні, необхідні для придбання нової техніки і технологій для забезпечення безупинного процесу простого і розширеного відтворення.

Таким чином, підвищення ступеня гнучкості машинобудівних (і не тільки машинобудівних) підприємств до потреб ринку в даний час є гарантом їхньої виживаності, можливості безкризового існування і подальшого успішного розвитку.

Потреба в гнучкості виробництва викликана нинішньою господарською практикою підвищення конкурентоспроможності продукції при найменших витратах, вимогами виживаності підприємств. Вікова тенденція концентрації виробництва була пов’язана з “економією на масштабах”. Однак за останні десятиліття в зв’язку з неухильним ростом номенклатури продукції і темпів її відновлення характер промислового підприємства став мінятися. Прискорення організації запуску нової продукції в сучасних економічних умовах виступає як найважливіший інструмент задоволення запитів споживача. У зв’язку з цим для підприємств і стає важливим виробництво різних видів виробів при постійному освоєнні нових сфер діяльності. Гнучкість до потреб ринку стала головним фактором виживання підприємства в конкурентній боротьбі. А виходить, з’явилася потреба в більш повному з’ясуванні суті такого, на перший погляд, ясного поняття, як гнучкість промислового підприємства до потреб ринку.

Гнучкість – можливість переорієнтації виробничої системи без корінної зміни матеріально-технічної бази. Гнучкість об’єкта – внутрішньо притаманна йому властивість реагувати на зовнішні впливи (середовище) без корінних структурних змін.

Ці і цілий ряд інших визначень поняття “гнучкість” свідчать про те, що під нею найчастіше розуміється властивість, що характеризує можливість переорієнтації системи, тобто пристосування її до навколишнього середовища. Більшість дослідників вважають, що в умовах ринкової економіки гнучкість і адаптивність виробничої системи – неодмінна умова підвищення ефективності виробництва.

Деякі об’єкти, наприклад, споруди і передавальні пристрої, практично індиферентні до виду оброблюваних матеріалів і типу продукції, що випускається, тобто мають високу гнучкість. Гнучкість виробничих приміщень (виробничих площ) і транспортних засобів обмежується тільки габаритно-ваговими параметрами виготовлених виробів.