Особисте селянське господарство

Особисте селянське господарство - це особлива форма інди­відуального або сімейного господарювання, що не передбачає створення юридичної особи і здійснюється з метою задоволення особистих потреб членів господарства шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалі­зації її надлишків та надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.

Характерні ознаки особистого селянського господарства (ОСГ):

-специфічне регулювання: ст. 114 ГК України; Закон України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство»; Зе­мельний кодекс;

-чисельний субстрат ОСГ: може складатися з одного грома дянина або з членів однієї сім'ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство;

-наявність статусу суб'єкта непідприємницької діяльності: така діяльність є основного, а реалізація надлишків сільськогоспо­дарської продукції і надання послуг зеленого туризму на платних засадах - допоміжною;

-не потребують реєстрації, а підлягають обліку, який здійс­нюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом ви­конавчої влади з питань статистики;

-майнова основа ОСГ — земельні ділянки розміром не більше 2, 0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом; житлові будинки, господарські бу­дівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільсько­господарська продукція, продукти її переробки та інше майно, на­буте у власність членами господарства в установленому законодав­ством порядку; зазначене майно може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю членів ОСГ; звернення стягнення на майно члена особистого селянського госпо­дарства допускається лише на підставі рішення суду;

-державна підтримка ОСГ: здійснюється відповідно до загаль­нодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом;

-підстави припинення ведення ОСГ: рішення членів особисто­го селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України; у разі припинення ве­дення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

2.8.Благодійні та інші неприбуткові організації (НО)

Особливість правового статусу таких суб'єктів полягає у такому: • спеціальне правове регулювання: ст. 131 ГК України; низка законів: від 17.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні органі­зації», від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації», від 16.06.1992 р. «Про об'єднання громадян», від 19.12.1992 р. «Про адвокатуру», від 23.05.1991 р. «Про освіту», від 17.01.2002 р. «Про вищу освіту», від 29.06.1995 р. «Про музеї та музейну справу», від 15.09.1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльнос­ті» та ін.;

-діють на підставі статуту (положення), що затверджується вищим органом благодійної або іншої неприбуткової організації;

-порядок створення та реєстрації передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткової організації;

-вправі здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання статутних цілей та завдань неприбуткової організації;

-можливість чи заборона створення підприємницьких організа­цій та участь у таких організаціях передбачається спеціальним зако­ном про певний вид неприбуткових організацій;

-у разі здійснення (відповідно до закону) діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'яз­ковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сер­тифікації або ліцензування в установленому законом порядку.

2.9.Відокремлений підрозділ господарської організації (ВП)

Відокремлений підрозділ (філія, представництво, структурна одиниця) господарських організацій (ВП) — це суб'єкт господарю­вання без прав юридичної особи, що створюється за рішенням орга­нізації, до структури якої входить, і діє в межах повноважень, за­кріплених у положенні, затвердженому організацією-засновником.

Особливістю правового становища є:

-спеціальне регулювання: ч. 5 ст. 55, статті 138 і 132 ГК Ук­раїни; ст. 95 ЦК України; закони: «Про господарські товариства»(ст. 9), «Про банки і банківську діяльність» (статті 23-25) та ін.;

-наявність у ВП статусу суб'єкта господарювання без прав юри­дичної особи і залежного від організації, до структури якої входить і за рішенням якої створюється; разом з тим господарська органі­зація, що створює ВП, повинна мати права юридичної особи;

-територіальна відокремленість ВП від господарської органі­зації, до структури якої він входить;

-діє на підставі положення, що затверджується організацією, складовою якої є і за рішенням якої створюється ВП;

-правовий титул майна - право господарського використання, зміст якого визначається в положенні про ВП; відтак, господарська організація, що створює ВП, визначає його повноваження і контро­лює його діяльність;

-здійснення господарської діяльності ВП від імені господарсь­кої організації, до структури якої він входить;

-відповідальність за зобов'язаннями ВП несе зазвичай госпо­дарська організація, до структури якої входить ВП;

-ліквідація ВП здійснюється за рішенням господарської органі­зації, до структури якої він входить.