Право приватної власності на засоби виробництва

Право приватної власності — це юридично визначене і забезпе­чене право фізичної особи (громадянина України, особи без грома­дянства або громадянина іншої держави) використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і у власних інтересах.

Суб'єкт права приватної власності - фізична особа (фізичні особи) чи створене ним (ними) приватне підприємство-власник.

Об'єктами права приватної власності може бути майно виробни­чого призначення, в т. ч. засоби виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, цінні папери, гроші, за винятком майна, вилуче­ного з обороту, а також цілісних майнових комплексів, на базі яких здійснюється діяльність, що належить до монополії держави.

Суб'єкт права колективної власності зазвичай сам використо­вує належне йому майно своєю владою і у власних інтересах, од­нак може застосовувати такі правові форми реалізації права приват­ної власності, як:

право господарського відання при створенні унітарного підпри­ємства-невласника з найманим працівником, яке має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності;

право оперативного управління щодо створеної суб'єктом пра­ва приватної власності юридичної особи, якщо діяльність остан­ньої фінансується засновником;

оренда, на підставі якої об'єкти права приватної власності пе­редаються в користування іншим особам.

3.2. Використання природних ресурсів у сфері господарювання

Природні ресурси, як особлива категорія майна, що використо­вується у сфері господарювання, характеризуються особливим ре­жимом правовим режимом, якому притаманні такі риси:

І. Спеціальне регулювання, що здійснюється низкою нормативно-правових актів:

Конституцією України: ст. 13 - визначає коло об'єктів права власності Українського народу і права кожного громадянина кори­стуватися цими об'єктами; ст. 14 - щодо землі як основного націо­нального багатства, щодо гарантування та реалізації права власно­сті на землю;

Господарський кодекс України, який містить гл. 15 «Викорис­тання природних ресурсів у сфері господарювання» (ст. 148 - ви­значає особливості використання природних ресурсів у сфері гос­подарювання; статті 149-153 встановлюють основні засади вико­ристання природних ресурсів суб'єктами господарювання, права та обов'язки останніх);

Цивільний кодекс України: ч. 2 ст. 13 ЦК закріплює обов'язок учасників цивільних відносин при здійсненні цивільних прав утри­муватися від дій, які могли б завдати шкоди довкіллю; ст. 324 ЦК «Право власності Українського народу» (дублює відповідні поло­ження Конституції"), ст. 373 ЦК - «Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності»; регулюється низка питань, пов'язаних з майновими правами на землю (земельну ділянку), в т. ч. правом власності (статті 373-385), правом користування чужою земель­ною ділянкою для сільськогосподарських потреб (статті 407—412), а також для забудови (статті 413-417);

спеціальні кодекси про окремі види природних ресурсів: Лісовий кодекс від 21.01.1994 p., Кодекс «Про надра» від 27.07.1994 p., Вод­ний кодекс від 06.06.1995 p., Земельний кодекс від 25.10.2001 p.;

закони: від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природно­го середовища», від 16.06.1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря», від 03.03.1993 р. «Про тваринний світ», від 09.04.1999 р. «Про рослинний світ», Гірничий закон України від 06.10.1999 р. та ін.;

підзаконні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до зазначених кодексів та законів.

II. Визначення природних ресурсів (землі, надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, що знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентально­го шельфу, виключної/морської економічної зони) об'єктами права власності Українського народу, що реалізується від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України;

Закріплення за кожним громадянином права користування(відповідно до закону) природними об'єктами права власності Укра­їнського народу.

Використання суб'єктами господарювання в їх господарсь­кій діяльності природних ресурсів у порядку спеціального або за­гального природокористування відповідно до актів законодавства.

V. Можливість отримання суб'єктами господарювання для здійс­нення господарської діяльності природних ресурсів (землі/земельної ділянки із закритими водоймами, ділянками лісів, загально поширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній) на праві влас­ності або праві користування відповідно до порядку, встановленого земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством;

VI. Закріплення за суб'єктами господарювання низки спеціаль­них прав та обов'язків щодо використання природних ресурсів, на­даних на праві власності або праві користування:

А) Права: