Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Доведення. 1)При n=1 , 1= =1. Рівність має місце.
1) При n=1, 1= =1. Рівність має місце. 2) Припустимо, що вона має місце і при n=k тобто S(k)=1+2+3+4+5+…+k= . Виходячи із цього припущення, доведемо, що воно істинне і для n=k+1 тобто, що S(k+1)= . Запишемо S(k+1)=S(k)+(k+1). Враховуючи припущення, маємо S(k+1)= +k+1= = . Робимо висновок, що формула вірна і при n= k+1. Тоді за припущенням математичної індукції вона вірна і для будь-якого натурального n. S(n)=1+2+3+4+5+…+n . 3. Історична довідка. Метод математичної індукції «Знання людей заслуговує ім’я Науки залежно від того, яку роль має в ньому число» Е. Борель Принципом математичної індукції фактично користувалися ще деякі давньогрецькі вчені. Але вперше сформулював його у 1321р. французький філософ, математик, астроном Леві бен Гершону (1288-1344), більш відомий під прізвіщами Лев Герсонід, Ралбаг, метр Леон де Баньоль. Він жив у різних місцях Південної Франції. Характеристика принципу математичної індукції є і у широко освідченого італійського математика XVIст. Ф. Мавроліко, перекладача Архімеда. Метод доведень, що грунтується на принципі математичної індукції, називають методом математичної індукції. Доведення методом математичної індукції повинне складатися з двох самостійних теорем. Теорема 1. Довести, що дане твердження справджується для n=1. Цю частину доведення називають базисом індукції – доведення істинності твердження А(1). Теорема 2. Припустивши, що дане твердження правильне при n=k, де k-довільне натуральне число (це припущення називають індуктивним припущенням), доводимо, що твердження є правильним і для n=k+1. Ця частина доведення має назву індуктивний перехід або індуктивний крок. Якщо обидва ці етапи проведено, то на підставі принципу математичної індукції твердження справедливе для всякого натурального n. Дійсно, теорема 1 створює базу для проведення індукції, а теорема 2 дає право необмеженого автоматичного розширення цієї бази, право переходу від даного частинного випадку до дальшого. Зауважуємо, що доведення методом математичної індукції безумовно вимагає доведення обох теорем 1 і 2, кожна з яких має своє особливе значення. Спосіб доведення, який зараз називається методом математичної індукції, запропонували Блез Паскаль (1623-1663рр.) і Якоб Бернуллі (1654-1705рр.). У “Трактаті про арифметичний трикутник ” Б. Паскаль доводить закон створення членів цього трикутника методом математичної індукції, після чого цей метод починає поступово притягувати увагу деяких вчених, окремо Я. Бернуллі. Лише з другої половини XIXст. Після праць Больцано, Коші, Гауса, Абеля чисто індуктивні методи доведення утрачають значення у математиці. На перший план виходять дедукція і математична індукція. Метод математичної індукції використовується і в експериментальних науках. 4. Неповна індукція і метод математичної індукції в прикладах і задачах на обчислення сум, добутків Приклад №1 Знайти формулу для обчислення суми Sn= Використаємо неповну індукцію. Розглянемо частинні випадки: n=1 S1= n=2 S2= n=3 S3= n=4 S4= n=5 S5= Можна зробити припущення, тобто виказати гіпотезу, що Sn= . Доведемо цю формулу методом математичної індукції.
|