Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Психогігієна і психопрофілактика
|
|
Психогігієна, психопрофілактика, психічне здоров’я тісно взаємопов’язані на основі загальних цілей, задач, методів, а також медичного і соціального змісту.
Психогігієну розглядають як “гігієну вищої нервової діяльності”, гілку психології і психіатрії, як комплексну дисципліну, частину медичної науки, яка постійно розвивається. Вона охопила всі сфери людської життєдіяльності: вікової психогігієни, психогігієни праці і побуту, психогігієни подружнього життя тощо. Психогігієна нерозривно поєднана з психопрофілактикою, яка розробляє програми, спрямовані на запобігання виникненню хворобливих розладів.
Психогігієна - це галузь медичної психології, яка вивчає вплив факторів і умов зовнішнього середовища, виховання і самовиховання на психічний розвиток та психічний стан людини, розробляє рекомендації щодо збереження і зміцнення психічного здоров’я суспільства і окремих осіб.
Елементи психічної гігієни з’явились у життєвій філософії людини задовго до того, як почалась наукова систематична розробка принципів психічної гігієни і розвиток розумово-гігієнічної діяльності.
В античній літературі ми часто зустрічаємось з поняттями “міра”, “психічна гармонія”, “життєва мудрість”. Демокріт говорив про евтимію, тобто добре врівноважене життя. Епікур - про атараксію, або душевний спокій мудрої людини, яка пізнала закони природи і позбавилась страху смерті. Церковна ідеологія середньовіччя із своїм дуалізмом душі й тіла спиралась перш за все на релігійні та моральні категорії, дещо односторонньо розглядаючи і оцінюючи психічні явища стосовно гріха, вини, самовідданої любові, ставлення до надприродних сил і підготовки до загробного життя. Релігійний світогляд того часу давав можливість людям більшою мірою пасивно пристосовуватись до життєвих умов, зменшував ступінь суб’єктивного незадоволення мас, що попереджувало повстання. На основі цього можна зробити висновок, що і середньовічна релігія з позицій життєвої мудрості виконувала відповідну розумово-гігієнічну “атарактичну” функцію.
Дещо пізніше відомий мислитель і педагог Ян Амос Коменський з наукових позицій торкнувся галузі, тісно позв’язаної із психічною гігієною. У своїх “Правилах життя” він писав: “Якщо хтось порушує думку або совість, то це потрібно заборонити раніше, щоб з цими речами не мати нічого спільного. Нашу думку може порушити надмірна кількість і непомірність роботи. Хто заглибиться в неї, обов’язково знайде і терни, які інколи виглядають, як троянди. Отже, якщо хочеш мати спокій – уникай необачності. Що припадає на твою долю – роби мовчки, що припадає на долю інших – залиши. І у своїх власних справах не будь надмірно дбайливим, педантичним відносно до будь-якої дрібниці. Щоб бути більш працездатним – дай собі інколи відпочинок або зміни вид праці. Там, де напруження не чергується з відпочинком, там немає витривалості. Натягнутий лук трісне”. В іншому місці Коменський пише: “ Зберігай правила помірності в усьому. Хочеш бути спокійним? Не розсіюйся по багатьох речах, не займайся непотрібними справами, не піддавайся гніву. Хочеш бути мудрим? Не бажай всього, що ти бачиш, не вір всьому, що чуєш, не говори всього, що знаєш, не роби всього, що вмієш, а тільки те, що корисно ”.
Поняття “психічна гігієна” виникло в ХІХ ст, але організований психічно-гігієнічний рух був започаткований К.Бірсом, який в 1908р. видав книгу “Душа, яка знайшлася знову”. К. Бірс розвинув діяльність, яка була спрямована на покращення умов життя психічно хворих в лікарнях та на зміну ставлення суспільства до них після виписування з медичного закладу.
Психогігієна складається з таких основних розділів як: вікова психогігієна, психогігієна праці й побуту, психогігієна сім’ї і сексуального життя тощо.
Основні положення психогігієни практично повністю вкладаються в зміст вже згаданої вище старовинної молитви індійських мудреців: “Боже! Дай мені сили змінити те, що можу змінити, мужності, щоб спокійно сприйняти те, що я змінити не можу і мудрості, щоб відрізнити одне від іншого”.
Психопрофілактика – це галузь медичної психології, яка розробляє заходи, що запобігають виникненню психічних захворювань, а також вивчає питання соціальної і трудової адаптації хворих.
Значний прогрес науки в цілому й медицини зокрема сприяє тому, що велика частина населення має спрощений погляд на хворобу та лікувальний процес і розуміє цю проблему як систему: хвора людина – лікар – ліки або інша лікувальна технологія – курс лікування – здорова людина. Багато людей не розуміють, що медицина не всесильна і не може повністю вилікувати більшість хвороб, що профілактика захворювань є найдієвішим засобом збереження здоров’я, а в наш час – це зміцнення адаптаційних можливостей організму, здоровий спосіб життя.
Здорова людина здебільшого вважає своє здоров’я природним станом, у непорушності якого вона не сумнівається і психологічно не сприймає можливість захворювання. Така людина своє здоров’я вважає доказом того, що вона не робить нічого, що могло б суттєво загрожувати їй. Та частина населення, яка інформована про сутність і необхідність профілактики, усвідомлює, що більшість її положень непов’язана з певними особистими неприємностями і обмеженнями (страх перед профілактичними щепленнями, необхідність схуднути, кинути курити і вживати алкогольні напої, більше рухатись і займатись спортом, обмежити сексуальні контакти тощо). Це є причиною неоднозначного ставлення населення до профілактики: бажання бути здоровим і усвідомлення необхідності проведення профілактичних заходів - з однієї сторони, вищезгадане негативне ставлення до неприємностей і обмежень - з іншої. Результат такого внутрішнього психологічного конфлікту зумовлюється індивідуальною і груповою психологією тих, кого це стосується. Загальнолюдська психологія багата на ефекти, які, на перший погляд, здаються парадоксами. Наприклад, коли здійснена вакцинація призводить до майже повного попередження хвороби, серед значної частини населення виникає думка, що вакцинація, мабуть, була непотрібною, тому що все одно ніхто б не захворів. Так виникають погляди на санітарно-гігієнічні заходи як надто бюрократичні і формальні.
Особи з тривожно-помисловими рисами характеру виконують профілактичні заходи із страху перед масовим поширенням якоїсь хвороби та тривожно очікують, що саме у них розвинеться ця недуга. Поширення таких фобій є обернено пропорційним психологічній підготовці груп населення. Досить часто такі страхи турбують батьків, особливо надто турботливих матерів, які мають одну дитину.
Серед частини населення можуть розповсюджуватись чутки, здебільшого необгрунтовані, про ускладнення, які розвиваються у результаті щеплень. В регіонах з низьким культурним рівнем такі чутки можуть спровокувати панічну поведінку. Існують і релігійні секти, які забороняють щеплення дітей через переконання їх віри.
У ряді країн відмічається неоднозначне ставлення робітників до шкідливих умов праці, наприклад до запиленості або загазованості, якими вони ігнорують, чим шкодять власному здоров’ю.
Щодо санітарної освіти має значення психологія і спрямованість установок медичного працівника, наприклад, його погляди на шкідливі звички, які можуть суперечити відповідним завданням санітарної освіти. Лікар, який курить, навряд чи буде ефективно боротися проти куріння, лікар, який зловживає спиртними напоями, не зможе переконливо впливати на хворих з алкоголізмом. Деякі лекції можуть викликати нездоровий інтерес до невдало розкритої теми або необгрунтовані страхи. У зв’язку з цим В. Франкл ставив питання про колективні ятрогенні неврози, які спричиняються неадекватними за стилем і змістом лекціями та порадами, які звучать по радіо, телебаченню і через інші засоби масової інформації без належного зворотного зв’язку.
Профілактика психічних розладів поділяється на первинну, вторинну і третинну.
Первинна профілактика – це система заходів, які забезпечують попередження появи хвороби чи формування дисгармонічної структури особистості. Серед цих заходів основними є:
1. Первинна провізорна профілактика – головною метою є охорона психічного здоров’я наступних поколінь. Вона грунтується на громадських заходах, спрямованих на оздоровлення побуту, праці, життя, створення умов для формування здорової сім’ї та вдосконалення виховання підростаючого покоління, досягнення гармонії розвитку у всіх наступних поколіннях.
2. Первинна генетична профілактика – головною метою є науковий прогноз можливих наслідків спадкових психічних захворювань для здоров’я наступних поколінь. Вона створює умови для керування спадковістю та оздоровлення спадковості без шкоди і дискриминації особи. Безпосередньо здійснюється за допомогою медико-генетичних консультацій.
3. Первинна ембріологічна профілактика – спрямована на оздоровлення жінки (гігієна шлюбу і зачаття, гігієна вагітності, охорона процесу зародкового розвитку та виключення потенційно небезпечних шкідливостей, забезпечення високої якості допомоги при пологах). Ці заходи проводяться жіночими консультаціями та закладами рододопомоги.
4. Первинна постнатальна профілактика здійснюється з метою раннього виявлення вад розвитку в новонароджених, своєчасної їх корекції і включає проведення системи заходів, які забезпечують поетапний розвиток дитини, підлітка, юнака. Поряд з педіатричною службою в організації цього виду профілактики беруть участь дитячі психіатри, психологи та спеціалісти в галузі фізіології розвитку.
Вторинна профілактика – це система заходів, спрямованих на попередження небезпечного для життя або несприятливого перебігу захворювання.
До цих заходів відносять:
1. Ранню діагностику, прогноз та попередження небезпечних для життя хворого станів.
2. Раннє проведення лікувально-коригувальних заходів, швидке досягнення максимально повної ремісії або повної редукції хвороби.
3. Виключення можливості рецидивного перебігу.
4. Довготривалу підтримуючу корекцію психіки хворого після видужання та в період ремісії.