Розвиток та життя міста в княжу добу.

(Уривок з Глави 2 іст. Львова І.Крип ’якевича) «Молодому городу не щастило від перших років його зведення - біда йшла від татар. Татарський хан дізнався про те, що король Данило будує в своїх землях сильні замки і наказав їх негайно зруйнувати, пригрозивши війною. Так мусів 1259 р. князь Лев зруйнувати львівські укріплення. Та як тільки тривога минула - Львів відбудувався знову. Серед постійної небезпеки від татар пройшла решта життя короля Данила, він помер 1264 р., залишивши Галичину князю Льву. Але татари і далі не облишили місто в спокої. Зимою 1286 р. хан Телебуга стояв два тижні під Львовом. На місто не нападали, але й нікому не дозволяли вийти з міста по хліб. Хто виходив, того вбивали або забирали в неволю, декого відпускали, роздягнувши до гола, і вони гинули від морозу, бо зима була дуже люта. Так знищили цілу околицю і тоді загинуло майже 13000 людей. Подібні татарські напади відбувались і пізніше впродовж всього панування Льва. Князь Лев помер 1301 р.; це був володар мудрий, хоробрий і звитяжний у війнах, яких пройшов гідно значне їх число. Гарніше жилось в Галичині за його сина князя Юрія Львовича, який підніс свою батьківщину до рівня давньої слави і звався королем, як і його дід Данило. За його правління тішилась українська земля спокоєм і славилась багатством, як вже ніколи потім. Тоді і Львів піднісся з упадку, до якого призвели його татари. Але Юрій княжив недовго, помер по сімох роках у 1308 р. Його син Лев ІІ також пішов за батьком у 1323 р. На нім скінчився славний рід Данила. Тоді галицькі бояри вибрали володарем Галичини мазовецького князя Болеслава. Він був сином руської княгині Марії, сестри померлого князя Льва, але батька мав поляка, виховувався в католицькій вірі поміж поляками й сам почував себе поляком. Вступаючи на галицьке князівство, він прийняв ім’я Юрія і перейшов на руську віру, але зробив це нещиро, бо не думав іти слідами давніх руських князів, які щиро дбали про добро народу, - навпаки його панування принесло русинам багато шкоди. Юрій-Болеслав почав стягати на Русь латинських ксьондзів, а ті стали будувати тут костьоли, перетягати людей у католицтво і робити між народом розбрат. До міст спроваджував чужих купців і давав їм окремі права, що приносили чужинцям велику користь. До Львова прийшло тоді багато німців. З русинами поводився князь несправедливо, нехтував давні права і звичаї, накладав великі податки, карав людей в’язницею. Довго терпів те руський народ, але коли насильство перейшло всяку міру, бояри зробили зговір і 1340 р. отруїли князя. Одночасно по містах були великі заворушення: міщани убивали ненависних чужинців, прибічників Юрія-Болеслава, і грабували їх майно. У Львові тоді народ наробив великої шкоди купцям-католикам, так що вони зі страху покидали свої доми і замкнулись на горі в замку. Смерть князя привела на руську землю велику війну.»