Фото 1. Башта Пушкіна

Ською фортецею над фортецею з мурів фортеці

ІСТОРІЯ

У 1832 фортеця позбавилась свого стратегічного значення, в 1896 її оголошують історико-архітектурною пам'яткою. З того часу це цивільний об'єкт.У 1918 Білгород захоплено румунами. Під владою Румунії він перебував до1940. Тоді він на короткий строк ввійшов до УРСР, але з 1941 по 1944 місто знову належало Румунії. У 1944 Білгород зайняли радянські війська. Місто перейменували у Білгород-Дністровський, а фортецю зробили музеєм-заповідником.В 1970-х роках фортецю активно використовували кінематографісти, зокрема в 1975 році тут знімався фільм " Капітан Немо" одеської кіностудії.

ЛЕГЕНДИ Башта Пушкіна

Біля лиману, навпроти башти Овідія, височіє «башта Пушкіна». Вона по праву носить ім'я поета: Пушкін був у місті, фортеці. Покарання за оду «Вольность».Згідно з указом його величності государя Олександра Павловича, 5 травня 1820 року Пушкін відправлений «за потребами» служби до головного опікуна колоністів Південного краю РФ, до генерал-лейтенанта Інзова. Майже 3 роки прожив поет у вигнанні. Південне заслання закінчилося Одесою, там Пушкін перебував 13 місяців. Саме в Кишинівський період Пушкін відвідав Аккерман(місто). Подробиці перебування Пушкіна в Аккермані зберегло для нас свідчення супутника поета — підполковника Івана Петровича Ліпранді. 14 грудня 1821 Ліпранді прямує до Аккерману для розслідування подій у Камчатському піхотному полку. З ним відправляється з Кишинева і Пушкін. Всього три дні: 14-16 грудня 1821 провів поет у Аккермані 15 грудня комендант фортеці підполковник Кюрто, колишній вчитель фехтування юного ліцеїста Пушкіна, запросив поета до себе у фортецю на обід. Пушкін з фортеці повернувся за північ. Він був дуже схвильований. Адже ці місця нагадали йому про такого ж вигнанця, великого Овідія.

2.Башта Овідія (Дівоча)

Фото 2.Вид на башту «Овідія» ззовні фортеці

Крайня південно-східна башта фортеці має дві назви — Дівоча та Овідієва. Вона знаходиться ліворуч від Головної брами. Походження назви «Дівоча» пов'язане з таким переказом: у молдовського господаря Олександра Доброго ніби то була дочка принцеса Тамара, дівчина небувалої вроди. Свавільна і жорстока, вона оточила себе розгульною челяддю і, користуючись відсутністю батька, що часто вирушав на чолі раті на битву з ворогами, грабувала навколишнє населення, розбишакувала на великій дорозі.Одного разу, коли Олександр Добрий збирався в новий похід, Тамара попросила у нього гроші нібито на будівництво монастиря. Батько виконав прохання дочки.Зі всього князівства зігнали людей. Але не будинок для божих слуг задумала будувати Тамара. Вона збудувала над лиманом могутню фортецю, в яку переселилася зі своїми прибічниками, оголосивши себе незалежною царицею. Тепер розбійницькі набіги скоювалися з фортеці. Грабежі та пожежі обезлюдили навколишні міста та села. Чутка про жорстоку царицю-самозванку рознеслася далеко за Дунай і Дністер, навіть за Чорне море.Але повернувся з походу Олександр Добрий. Замість монастиря він побачив фортецю. Дізнавшись про лиходійства дочки, господар бере фортецю з боєм, знищує розбійників, а улюблену дочку проклинає. Як тільки слова проклять батька торкнулися вух Тамари, вона негайно ж заснула. Сплячу дівчину понесли в башту і за велінням господаря живою замурували в її стінах. Відтоді башта зветься «Дівочою».

Фото 1. Башта Пушкіна

Фото 2. Башта Овідія (Дівоча)