Людина і виробництво

Соціалізація економіки прямо, безпосередньо пов’язана з людиною як головним фактором виробництва, носієм виробничих і суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюються, незмірно зростають місце і роль людини у процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. Саме він сприяє формуванню нового технологічного способу виробництва, за якого відбувається зменшення частки фізичної ручної праці і збільшення її розумової частини. Наприклад, „безлюдна технологія” у матеріальному виробництві доповнюється значним збільшенням кількості фахівців, зайнятих розробками нових технологічних систем та устаткування. Ці працівники є практично учасниками кінцевого виробництва. Так, на заводі в одну зміну можуть працювати лише 10-20 осіб., а в конструкторському бюро при цьому заводі – кілька сотень.

Довгий шлях еволюції людини обумовив наступні етапи розвитку її як продуктивної сили: людина універсальна; людина спеціалізована; повернення до універсальної людини, але на новому духовному рівні.

Універсальність людини була обумовлена примітивними знаряддями праці, які не вимагали спеціальних знань. Поява і організація машинного виробництва обумовили перетворення універсальної праці у спеціалізовану. Робітник спеціалізований функціонував як простий додаток до машини і у виконанні певної операції досягав автоматизму. За цих умов розумова діяльність людини обмежувалася, що неминуче призводило до зниження ролі професійних знань робітників.

У другій половині попереднього століття можливості зростання продуктивності праці за рахунок найбільш раціонального використання фізичних можливостей людини були вичерпані. Завдання полягало в тому, щоб привести в рух можливості розуму і духу людини. Це завдання вирішується за допомогою науково-технічної і технологічної революції, автоматизації виробництва. Людина з виконавця виробничих операцій все більше перетворюється у контролера, наладчика складного устаткування, автоматичних систем. Від рівня її освіти, культури, професійної майстерності залежить їх функціонування. Ускладнення матеріально-речових знарядь виробництва стимулює появу робітника нової якості: освіченого, культурного, розвиненого, який користується благами виробництва і глибоко зацікавленій у його розвитку і вдосконаленні.

Таким чином, можна стверджувати, що машини, знаряддя як результат людської праці, у свою чергу, перетворюють людину, додають їй відповідні новому рівню професійно-кваліфікаційні, творчі якості. Складаються передумови самореалізації людини як особистості. Вони проявляються, по-перше, у тому, що високий рівень розвитку виробництва і продуктивності праці знімають з людини проблему пошуку матеріальних благ; по-друге, людина на базі науково-технічного прогресу виводиться з сфери власне виробництва у творчій процес; по-третє, збільшується вільний час. Самореалізація людини означає повернення людині можливості бути особистістю.

Реалізації останнього значною мірою сприяє гуманізація виробництва, в якій базовою є зміна змісту та умов праці, що безпосередньо пов’язано з удосконаленням техніки і технології виробництва. Проте, в Україні сьогодні поряд з високомеханізованим і автоматизованим виробництвом ще багато важкої фізичної праці, яку виконують мало-або некваліфіковані робітники. Ця малопродуктивна, виснажлива праця, безумовно, не може дати людині фізичного і морального задоволення, які становлять частину її особистості.

Важливим напрямом якісного вдосконалення людини як особистості є підвищення загальноосвітнього рівня працівників, кваліфікація та одержання вищої освіти. З даними ж Міністерства освіти і науки, сьогодні тільки 13% українців мають повну вищу освіту, хоча, за прогнозами ЮНЕСКО, повинно бути 40-60%. Прикро визнавати, але і за рівнем професійної підготовки на виробництві Україна значно відстає від розвинених країн. Так, строк навчання безпосередньо на виробництві у нас становить 3-6 міс., а в розвинених країнах – 3-4 роки. Це час, коли відбувається підвищення виробничої цінності людини, результатом якої є більш висока продуктивність праці.

Отже, сьогодні, коли набуває значення ступінь задоволення людей працею, зростає роль факторів, що забезпечують дальше розгортання творчих здібностей людини, нове ставлення до праці як до форми самовиявлення. Суттєво розширити виробничі можливості працівників, збільшити плідність їх зусиль дає змогу науковий і технічний прогрес як закономірний процес розвитку суспільного виробництва.

Таким чином, можна зробити такі висновки.

1. На зламі певних капіталістичних відносин капіталістичне індустріальне виробництво вже не може задовольняти повною мірою особисте споживання найманого робітника. Подальший прогрес продуктивних сил робить можливим, більш того, життєво необхідним, звернення до людини, його споживання і добробуту у бік зростання.

2. Зміна знарядь праці, становища людини у виробництві обумовлюють зростання тих складових, що забезпечують самореалізацію людини як особистості.

Основні поняття теми:

соціальна орієнтація економіки – це політика держави в ринковій економіці, яка спрямована на створення нормальних умов для відтворення людини, незалежно від сфери діяльності і рівня доходу.

соціальне партнерство за суттю є теорією класового співробітництва та соціальної гармонії інтересів праці і капіталу, найманих робітників і капіталістів.

змішана економіка – це економіка, де співіснують на певних засадах приватний і державний сектори, де держава здійснює втручання в економіку через свої економічні функції, але з врахуванням саморегулюючої ролі ринку.

Контрольні питання:

1. Які передумови формування соціально орієнтованої економіки?

2. У чому полягають зміни продуктивних сил як передумови соціалізації економіки?

3. Чи є різниця між змішаною економікою і соціально орієнтованою?

4. Чи існує експлуатація трудящих в умовах соціально орієнтованої економіки?

5. Які перспективи розвитку сучасної економіки України?

6. Чому праця є засобом самовиявлення і утвердження людини?

7. Як впливає НТП на зміну місця і ролі людини в процесі виробництва?