Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Організація праці
Організація праці на підприємстві (фірмі, установі) - спосіб упорядкування та направлення праці на досягнення поставленої мети шляхом об`єднання працівників в певну систему. Організація праці на даному рівні передбачає: – поділ і кооперацію праці, – розробку методів праці, за допомогою яких може бути виконаний той чи інший вид роботи, – організацію робочих місць, – створення умов праці, – підбір і розстановку кадрів, – визначення переліку функцій та обов`язків кожного працівника, – встановлення міри праці за допомогою нормування, – організацію оплати праці, – встановлення правил дисципліни праці, які забезпечують порядок і узгодженість в роботі, режим праці і відпочинку працівників. Діяльність в галузі організації праці повинна здійснюватися на основі певних загальних і приватних організаційних принципів. Сфера дії загальних принципів не обмежується лише проблемами організації праці, вони універсальні, і їм необхідно слідувати і при проведенні наукових досліджень та в практичній діяльності, зокрема, щодо вдосконалення організації праці. До загальних принципів належать: – комплексність, – системність, – науковість, – безперервність, – нормативність, – економічність. Приватні принципи поділяються на: – принципи, що застосовуються до окремих елементів і напрямів організації праці (принципи розподілу праці, кооперації праці, організації робочих місць, оптимізації умов праці, раціоналізації прийомів і методів праці тощо); – принципи, специфічні для окремих сфер, галузей діяльності або окремих робочих місць; – принципи, що діють в обмеженій області всередині якого-небудь елемента організації праці (наприклад, принципи економії рухів, компонування обладнання на робочому місці і т.д.). В економічній літературі при розгляді такого питання як форми організації праці, пропонується класична класифікація: поділ на індивідуальні та колективні форми. Колективні форми організації праці мають найбільше поширення, оскільки найчастіше виробничий план доводиться до якого-небудь підрозділу, і за результатами виконання цього плану нараховується заробітна плата всьому підрозділу, з подальшим розподілом між окремими працівниками. В залежності від місця, займаного в ієрархії організації, колективні форми організації праці, в свою чергу, діляться на групові, віддільні, секторні, цехові і т.п. Залежно від способу розподілу виділяють підрозділи: – з повним розподілом праці (виконання тільки своїх обов`язків на своєму робочому місці), – з частковою взаємозамінністю (володіння кількома спеціальностями і виконання функції суміщення), – з повною взаємозамінністю (будь-який працівник підрозділу може в будь-який момент замінити будь-якого іншого працівника даного підрозділу). Також підрозділи можуть бути з повним самоврядуванням, коли після встановлення завдання підрозділ своїми силами, самостійно його вирішує, мобілізуючи саме ті ресурси, які потрібні для досягнення поставлених цілей. Часткове самоврядування передбачає делегування частини функцій і централізації іншій частині. Якщо всі функції централізовані, мова йде про колективну форму без самоврядування. За способами оплати розрізняють такі форми організації праці, як: – форма індивідуальної оплати праці, – оплата за тарифною системою, – оплата за тарифною системою із застосуванням коефіцієнтів, – безтарифна оплата праці, – комісійна оплата праці.
|