Окремих розділів

До розділу 2.1 «Обґрунтування вигод проекту»

По-перше, необхідно визначитись щодо методичних підходів для оцінки вигод і витрат проекту. Якщо проект є новим видом діяльності (новим бізнесом) для підприємства – використовують підхід абсолютних вигод і абсолютних витрат. Якщо проект вдосконалює існуючий процес - оцінюють лише додаткові вигоди і додаткові поточні витрати.

Наприклад, суть проекту полягає в тому, щоб відкрити новий від діяльності для підприємства – вирощування овочів. В цьому разі вигода проекту формується як виручка, отримана від реалізації овочів. В роботі необхідно провести відповідні розрахунки: визначити ціну реалізації (посилаючись на джерела інформації), визначити обсяг виробництва (враховуючи урожайність і площу) і визначити виручку за кожен рік реалізації проекту. Результати доцільно подати у вигляді таблиці (табл.1).

Якщо проект передбачає отримання додаткових вигод по вже існуючим процесам, тоді порядок розрахунку буде дещо іншим.

Наприклад, проект модернізації машинно-тракторного парку дозволяє отримувати додаткову урожайність за рахунок економії витрат при збиранні продукції (на 5%), крім того знижує собівартість продукції на 3%. Тоді таблиця для розрахунку вигоди проекту буде виглядати наступним чином (табл. 2).

Таблиця 1

Макет таблиці для розрахунку вигод для проекту «з нуля»

* необхідно вказувати конкретні роки, кількість років може бути різна;

** залежить від виду продукції (кг, ц, штуки);

*** для тваринництва – продуктивність 1 голови;

**** валовий збір може неповністю реалізовуватись, а в тваринництві частина тварин може залишатись для поповнення основного стада.

Таблиця 2

Макет таблиці для розрахунку вигод по проекту «додаткова вигода»

За таким же принципом визначається додаткова вигода для проектів, які передбачають створення елеваторів, зерносховищ, купівлю очисного обладнання тощо. Такі проекти дозволяють отримати за продукцію вищу ціну за рахунок вищої якості, або реалізації продукції у «високий сезон» цін.

Слід врахувати, що додаткові вигоди проекту можуть формуватись і за рахунок економії адміністративних витрат, підвищення продуктивності праці тощо.

До розділу 2.2 «Кошторис витрат і бюджет проекту»

Для розрахунку витрат важливим є розподіл їх на капітальні та поточні. Перша група витрат стосується купівлі обладнання, здійснення будівництва, проведення капітального ремонту тощо. В розділі необхідно пояснити, які саме витрати (по статтям) входять в групу капітальних.

Поточні витрати (витрати операційної діяльності) - це витрати, які в свою чергу поділяють на прямі та непрямі (накладні). Перші включають в себе прямі трудові витрати (оплата праці з соціальними нарахуваннями) та прямі матеріальні витрати (вартість сировини, матеріалів, насіння, кормів, хімічних засобів тощо). Прямі витрати відносять на виробничу собівартість продукції проекту. Їх структуру необхідно докладно пояснити в окремій таблиці.

Накладні витрати – це витрати пов’язані з управлінням, маркетингом, збутом тощо. Вони визначаються загальною сумою і не корелюють з кількістю виробленої чи реалізованої продукції.

Окремо необхідно розрахувати амортизаційні відрахування. Для цього використовується інформація про капітальні витрати і вартість відповідних об’єктів основних засобів. Метод нарахування амортизації студент обирає самостійно. Для проектного аналізу найбільш розповсюдженим вважається податковий метод.

Амортизаційні відрахування (АВ) обліковуються за формулою:

АВ = ЗВ * НА, (1)

де ЗВ – залишкова вартість основних засобів, грн.;

НА – норма амортизації, %.

Залишкова вартість обчислюється як різниця між вартістю основних засобів за попередній період та нарахованою за попередній період амортизацією.

Слід також зауважити, що для проектів, які фінансуються за рахунок кредиту, у структуру витрат операційної діяльності включають виплату відсотків за кредит.

Провівши необхідні роз’яснення, витрати можна узагальнити у вигляді таблиці (табл. 3)

Таблиця 3

Макет таблиці «Витрати операційної діяльності по проекту», тис. грн.

Наступним кроком буде складання бюджету проекту, де надходження і витрати порівнюють між собою. Слід зауважити, що проекти, як правило реалізуються на підприємствах без створення окремої юридичної особи, а тому всі фінансові потоки по проекту включені у загальні фінансові токи підприємства. А отже бюджет проекту буде враховувати не лише операційну діяльність, але й фінансову та інвестиційну.

В додатку А представлений макет розгорнутого бюджету проекту, а скорочена його версія наведена в таблиці 4. В цьому варіанті, проект фінансується за рахунок власних коштів підприємства (позначаються в «коштах на початок проекту» на перший рік). Проект приносить вигоду у вигляді виручки, потребує поточних витрат («витрати операційної діяльності»), та капітальних вкладень.

Таблиця 4

Макет бюджету проекту

Грошові потоки визначаються як різниця між надходженнями та витратами по відповідним видам діяльності, а загальний грошовий потік – як арифметична сума грошових потоків по всім видам діяльності.

Якщо проект фінансується за рахунок кредиту, його сума також позначається в рядку «кошти на початок проекту», а його погашення - по рядку «витрати фінансової діяльності» (див. додаток Д).

До розділу 2.3 «Економічна та інвестиційна ефективність проектної пропозиції»

Узагальнивши інформацію попередніх розділів, в розділі 2.3 необхідно перейти до підсумкових розрахунків, які доцільно оформити у вигляді таблиці 5.

Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою:

Кd = 1÷ (1+i)ⁿ, (2)

де і – норма доходності,

n – порядковий номер року проекту.

Норма доходності залежить від виду джерел фінансування проекту:

- для власних джерел - середня ставка по депозитам, індекс інфляції;

- для залучених джерел– середня ставка по кредитам.

Таблиця 5

Визначення показників ефективності проекту

Завершальним етапом проектного аналізу є розрахунок індикаторів ефективності проекту для його учасників:

1) теперішня вартість проекту (PV) – різниця між сумою дисконтованих грошових надходжень, які виникають при реалізації проекту, та сумою дисконтованих витрат, необхідних для здійснення усього проекту:

PV = , (3)

де В_t - повні вигоди за рік t;

С_t – повні витрати за рік t;

t – відповідний рік проекту (1, 2, …, n);

n – строк служби проекту в роках; і – ставка дисконту (процентна);

2) чиста теперішня вартість проекту (NPV):

NPV = PV – I, (4)

де І – сума інвестицій;

3 ) рентабельність інвестицій (РІ) – визначає вигоду інвестора від участі в проекті:

РІ = (PV: І)*100%; (5)

4) коефіцієнт вигоди/затрати (В/С) - сума дисконтованих вигод, поділена на суму дисконтованих затрат:

В/С = ; (6)

5) строк окупності проекту (РВ) – визначає, за який період проект покриває витрати:

РВ = (t₀-1) + , (7)

де PV – дисконтовані грошові потоки;

t_{0 –} номер року, в якому сума дисконтова них грошових потоків починає перевищувати суму інвестицій.

Проект вважається економічно та інвестиційно ефективним, якщо:

— значення теперішньої вартості перевищує суму інвестицій;

— період окупності проекту не перевищує періоду його експлуатації;

— коефіцієнт вигоди/витрати перевищує одиницю (при підтвердженні попередніх умов).

До розділу 3.1 «Календарне планування»

Для сіткового моделювання студент повинен виділити в проекті один з етапів (якщо проект налічує велику кількість робіт), або взяти проект в цілому.

Необхідно провести кодування робіт проекту, які будуть змодельовані. Кодування може бути цифрове (одно і багато розрядне), буквене або комбіноване. Для кожного коду слід розписати зміст роботи.

Наприклад: А – закладка фундаменту, В – зведення стін тощо. Далі у вигляді таблиці (табл. 6) надається інформація про логічний зв’язок робіт.

Слід зазначити, що сіткова модель не повинна бути лінійною, в ній необхідно передбачити кілька гілок робіт.

Таблиця 6

Макет таблиці кодування робіт проекту

*тривалість може вимірюватись в тижнях, годинах тощо

Далі будується графік передування, визначається критичний шлях, проводиться прямий і обернений аналіз графіку для визначення ранніх і пізніх строків початку та завершення робіт, оцінюються резерви. Завершує розділ побудова діаграми Ганта.

! За бажанням даний розділ може бути виконано з використанням програмних засобів, наприклад Microsoft Project.

До розділу 3.2 «Управління ризиками проекту»

Розділ передбачає виконання двох завдань:

- якісна оцінка ризиків проекту;

- кількісна оцінка ризиків проекту.

Для якісної оцінки необхідно проаналізувати фактори та умови зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, вплив яких може викликати відхилення від запланованих результатів проекту.

Результати якісної оцінки можуть бути представлені у формі таблиці 7, де слід також вказати методи управління ризиками. Види ризиків краще розмістити в порядку їх важливості для проекту (від високого до мінімального).

В таблиці представлено приклад характеристики для одного з можливих видів ризику.

Для кількісної оцінки необхідно вибрати з таблиці 7 один з можливих видів ризиків і оцінити його за допомогою спеціальних методів:

- аналіз сценаріїв;

- визначення зони виробничої стійкості;

- аналіз чутливості проекту;

- визначення ризиків для учасників проекту тощо.

Таблиця 7

Макет таблиці для якісного аналізу ризиків проекту

Необхідно використати як мінімум два методи оцінки ризиків.

Для оцінки зони виробничої стійкості та аналізу сценаріїв доцільно використати табличні форми 8-10.

Таблиця 8

Вхідна інформація для оцінки ризиків

Сценарії розвитку подій можна розробляти на підставі фактичних даних за минулі періоди по аналогічним проектам, на основі аналітичних прогнозів або власних міркувань.

У будь-якому випадку, сценарій необхідно пояснити. Змінювати фактори впливу на можливий результат проекту можна або по одному, або в комплексі – на розсуд автора.

Ймовірність сценарію визначається на практиці експертним шляхом, а в курсовій роботі може обґрунтовуватись на розсуд студента. Не залежно від кількості сценаріїв, сума значень ймовірностей всіх сценаріїв повинна дорівнювати одиниці.

Таблиця 9

Форма таблиці для оцінки ризику методом аналізу сценаріїв

Можливе значення доходу визначається як:

МЗД = (Ціна-Собівартість)*Кількість (8)

Можливе очікуване значення доходу (МДо) розраховується за формулою:

Мдо = ∑ МЗДі*Йі, (9)

де МЗДі – доход за і-тим сценарієм;

Йі – ймовірність і-того сценарію.

Для визначення рівня ризику проекту необхідно розрахувати середньоквадратичне відхилення можливого доходу (МДв) та коефіцієнт варіації (Кв).

МДв = √ ∑ (МЗДі – МДо)² х Йі, (10)

Кв = В/МДо. (11)

Взагалі, чим менше значення коефіцієнту варіації, тим менший ризик проекту.

Метод оцінки ризиків проекту за допомогою визначення зони виробничої стійкості дозволяє оцінити рівень залежності проектувід обсягів реалізації. Метод заснований на визначенні точки беззбиткового виробництва та порівнянні її із запланованим обсягом реалізації (з прогнозованим обсягом реалізації, з максимально можливим обсягом реалізації тощо).

Таблиця 10

Форма таблиці для визначення зони виробничої стійкості

Точка беззбиткового виробництва (ТБВ) визначається за формулою:

ТБВ = ПВ/ (Ц-Св), (12)

де ПВ – постійні витрати, грн.,

Ц – ціна за одиницю продукції, грн.,

Св - собівартість одиниці продукції, грн.

Зона виробничої стійкості (ЗВС) визначається таким чином:

ЗВС = (Р – ТБВ)/Р* 100%, (13)

де Р – обсяг реалізації, од.

Для того, щоб визначити очікуваний рівень зони виробничої стійкості необхідно розрахувати середньозважене значення показника по всім сценаріям:

ЗВСо = ∑ ЗВСі*Йі, (14)

де ЗВСі – зона виробничої стійкості за і-тим сценарієм;

Йі – ймовірність і-того сценарію.

Чим вище значення зони виробничої стійкості, тим нижчий рівень ринкового (комерційного) ризику.