Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Система національних рахунків та макроекономічні показники
|
|
Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні (все матеріальне багатство суспільства). У широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни. Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.
Основними елементами матеріальної форми національного багатства є виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, які залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.
Розрізняють відтворювані (природні ресурси, не створені працею, але можуть бути відтворені, наприклад, лісові насадження) і невідтворювані природні ресурси (наприклад, корисні копалини).
Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Результатом функціонування економіки суспільства є суспільний продукт. За системи товарного виробництва кожен продукт виступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком — ще й ринкову вартість. Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних благ і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. Всі продукти як корисні блага діляться на дві великі групи: речі і послуги. Першоосновою суспільного продукту є речові блага і продукти харчування, одяг, житло, верстати, комбайни тощо.
За всієї різноманітності вироблені матеріальні продукти і послуги поділяються на два види залежно від того, які потреби людей вони задовольняють: на предмети споживання, що задовольняють особисті потреби людей, і на засоби виробництва, які задовольняють виробничі потреби людей. Відповідно, суспільне виробництво ділиться на два великих підрозділи: І — виробництво засобів виробництва і ІІ — виробництво предметів споживання, включаючи споживчі послуги. При аналізі результатів виробництва варто обчислювати проміжний продукт і кінцевий продукт.
Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або перепродажу.
Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.
Іншою стороною суспільного продукту виступає його вартість. За допомогою цієї категорії ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту, окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість.
Існує два методи обчислення суспільного продукту — система національних рахунків (СНР) і система балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.
Система національних рахунків – це сукупність статистичних показників, якими обчислюється сукупне виробництво та його компоненти. Така форма подання результатів діяльності економічних суб'єктів дає кількісну й упорядковану інформацію про економічні операції, пов'язані із виробництвом, розподілом, перерозподілом і використанням національного доходу, а також про всі економічні активи й пасиви, що формують національне багатство.
Основним показником системи національних рахунків виступає валовий внутрішній продукт. За допомогою даного показника оцінюється загальна ефективність функціонування національної економіки, проводяться порівняння економічного розвитку різних країн.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) визначається як ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами і нерезидентами даної країни, які розміщені на території даної країни, за певний проміжок часу. Важливою характеристикою ВВП є те, що він враховує тільки виробництво кінцевої продукції. Резидентами вважаються усі ділові одиниці (підприємства і домогосподарства), які незалежно від національної ознаки й громадянства займаються виробничою діяльністю або проживають не менше одного року на території даної країни. Нерезидентами, відповідно, вважаються всі господарюючі одиниці й окремі особи, які тимчасово проживають і здійснюють виробничу діяльність на території даної країни, але отримують оплату за рахунок бюджету своєї країни. Виділяють декілька методів розрахунку ВВП:
1. Виробничий метод полягає у тому, що стосовно кожної галузі економіки розраховується валовий випуск і вже від нього віднімається проміжне споживання (рис. 6.2):
| Сумарний валовий випуск | – | Сумарний проміжний продукт | = | Сумарна додана вартість | = | ВВП |
Рис. 6.1. Розрахунок ВВП виробничим методом
Отриманий показник характеризує додану вартість, створену всіма галузями економіки. Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і вартістю матеріальних витрат, що були пов'язані з її виробництвом і реалізацією.
2. Метод кінцевого споживання (за витратами) передбачає підсумовування витрат усіх економічних суб'єктів, які використовують ВВП (табл. 6.2).
Таблиця 6.2
Розрахунок ВВП за витратами
| Суб'єкт | Компонент | Напрями витрат |
| Домогос-подарства | Споживчі витрати С | – на товари довготермінового і короткотермінового використання (придбання житла не включається); – на послуги |
| Підприєм-ства | Валові приватні внутрішні інвестиції І | – амортизація; – зведення будівель і споруд; – придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; – створення товарно-матеріальних запасів; – на придбання житла |
| Держава | Державні закупівлі G | – на утримання армії і апарату управління; – заробітна плата працівникам бюджетних організацій і державним службовцям (державні трансферти виключаються, тому що вони не відображають зростання поточного обсягу виробництва, а є формою перерозподілу); – державні інвестиції |
| Зовнішній світ | Чистий експорт NX | – різниця між експортом та імпортом |
При обчисленні ВВП не враховуються наступні операції: операції з цінними паперами; купівлю-продаж товарів, що вже були у використанні; приватні та державні перекази (грошова допомога, разові подарунки тощо).
3. Метод розподільний (за доходами) – реалізується шляхом підсумовування всіх видів факторних доходів (заробітної плати, прибутку, ренти, проценту), а також амортизації і непрямих податків на бізнес (табл. 6.3)
Таблиця 6.3
Розрахунок ВВП за доходами
| Компонент | Склад доходів |
| Амортизація А | – еквівалент величини знеціненого основного капіталу, що спрямовується на повне відновлення |
| Непрямі податки на бізнес Тn | – податок на додану вартість; – акциз; – мито; – ліцензійні платежі |
| Винагорода за працю W | – заробітна плата найманих працівників у державному секторі та бізнесі; – внески підприємств на соцстрах і в приватні пенсійні фонди; – виплати на соцзабезпечення |
Продовження табл. 6.3
| Компонент | Склад доходів |
| Рентні платежі R | – рентні доходи, які отримують домогосподарства за надані в оренду землю, приміщення, житло |
| Процент і | – виплати грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошового капіталу |
| Прибуток Р | – некорпоративний прибуток (приватних господарств), який складається із нерозподіленого прибутку та податку на прибуток; – корпоративний прибуток (прибуток корпорацій), який складається із нерозподіленого прибутку та податку на прибуток корпорацій і дивідендів |
Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість кінцевої продукції, що вироблена резидентами даної країни, незалежно від географії їх діяльності. До ВНП включається вартість продукції, що виробляється як у самій країні, так і за її кордонами, за рахунок використання факторів, які належать даній країні (рис. 6.2):
| ВНП | = | ВВП | + | Продукція резидентів, що перебувають за межами даної країни | – | Продукція, створена в країні нерезидентами |
Рис. 6.2. Розрахунок ВНП
Для різних країн значення ВВП і ВНП може бути різним. Все залежить від того, наскільки економіка даної країни інтегрована у світове господарство. На основі ВВП або ВНП розраховується цілий ряд показників, які тим чи іншим чином відображають різні сторони діяльності економічних суб'єктів.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це ВВП за мінусом засобів виробництва, що зазнали зношення в процесі виготовлення продукції:
ЧВП = ВВП - А (6.3)
Чистий національний продукт (ЧНП) відповідно:
ЧНП = ВНП - А (6.4)
Національний дохід (НД) – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Він розраховується або шляхом підсумовування всіх факторних доходів, або як різниця чистого внутрішнього продукту і непрямих податків, оскільки їх величина не розглядається в ролі факторного доходу:
НД = W + R + і + Р, НД= ЧВП - Тп (6.5)
Особистий дохід (ОД) – це дохід, який отримують економічні суб'єкти в таких випадках:
– за участь у процесі виробництва (заробітна плата);
– як власники ресурсів (дивіденд, процент, рента);
– як учасники перерозподілу національного доходу (трансфертні платежі).
Цей показник визначається за схемою, зображеною на рис. 6.3.
| ОД | = | НД | – | Виплати на соцстрах | – | Податок на прибуток | – | Нерозподілений прибуток | + | Трансферти |
Рис. 6.3. Розрахунок показника особистого доходу
Дохід кінцевого використання (ДКВ) – це частина особистого доходу, який залишається в економічних суб'єктів після сплати ними індивідуальних податків.