Фіскальна політика держави

Фіскальна (податково-бюджетна) політика – сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та негативного впливу циклічних коливань. Основні функції фіскальної політики:

ü формування державного та місцевого бюджетів (для фінансування державою виробництва певних товарів та послуг);

ü регулювання виробництва та інвестиційної діяльності підприємств;

ü регулювання рівня інфляції;

ü перерозподіл доходів та соціальне забезпечення.

Фіскальна політика буває стимулююча та стримуюча.

Стимулююча політика спрямована на підтримання високих темпів економічного зростання та досягнення високого рівня зайнятості. Для її проведення уряд країни збільшує видатки, зменшує податки або поєднує обидва заходи одночасно. Впровадження даних заходів стимулює збільшення інвестицій, ВВП та зменшує безробіття.

Стримуюча політика спрямована на зниження рівня інфляції попиту через збільшення податків, скорочення державних видатків або їх поєднання одночасно. Реалізація даної політики зменшує обсяги ВВП та інвестицій.

Бюджетна система країни – сукупність бюджетів різних рівнів, що регулюються певними нормами та формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Для унітарних держав бюджетна система має дворівневу структуру (державний та місцевий бюджети), для федеральних – трирівневу (додаються ще бюджети членів федерації). Державний бюджет – це грошовий вираз кошторису доходів і витрат держави за певний період часу (як правило, рік), який виражає економічні відносини між державою та іншими економічними суб’єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, які призначені для виконання державою своїх функцій через розподіл та перерозподіл ВВП.

Джерелом бюджетних надходжень виступають: податки; доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності; платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі; державні трансфери тощо. Податкові платежі одночасно використовуються як джерело одержання доходів бюджету та фінансовий інструмент регулювання економіки. Податкові платежі – податок, збір, плата, внески і відрахування.

Податок – обов’язковий платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів та юридичних осіб у безспірному порядку (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ).

Збір – платіж, який стягується в основному до державних цільових фондів та місцевих бюджетів (пенсійний сбір, ринковий збір, курортний збір).

Плата – сума коштів, яка повертається державі за тимчасове або постійне користування ресурсами (плата за воду, рентна плата, орендна плата).

Сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів утворює податкову систему держави. За економічним змістом – це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій. Сутність податків відображається в їх функціях:

- фіскальна функція полягає в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави;

- регулююча функція полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин, а саме: за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворення, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів. В основному діяльність регулюючої функції спрямована на економічні і соціальні процеси у суспільстві;

- розподільча функція полягає в тому, що через податки здійснюється перерозподіл вартості створеного ВВП між державою та домогосподарствами і підприємствами;

- контрольна функція;

- стимулююча функція;