Заснування Нової Січі

Після смерті в 1733 р. кошового отамана Костя Гордієнка -непримиренного супротивника Російської імперії, на Січі перемогло проросійське угруповання. 10 квітня 1734 р. біль­ше ЗО тис. запорожців на чолі з отаманом Іваном Біли-цьким повернулися під владу Росії й у 7 км. від колишньої Чортомлицької Січі на берегах притоки Дніпра р. Під­пільної заснували т.зв. Нову (Підпільненську) Січ.

В часи Нової Січі (1734-1775 рр.) надзвичайно пожвавилася господарська діяльність запорожців. У цей період набула розвитку система паланок — самостійних округів Війська Запорозького, центром яких була фортеця і місто навколо неї. Спершу паланок було п'ять, потім вісім, а за деякими джерелами і дев'ять.

В XVIII ст. землі Війська Запорозького охоплювали величезну площу степової України. Степові, лугові і лісові простори на південь від Тясмину і Орелі становили «вольности Войска Запо.рожского». На заході вони відокремлювались Синюхою і Південним Бугом від українських земель, загар­баних шляхетською Польщею і султанською Туреччиною (район Очакова і Брацлавське воєводство), на півдні межували з кочовищами ногайських татар, на сході - з землями Війська Донського.

Нині це територія майже всієї Дніпропетровської області, а також значні частини Донецької, Запорозької, Кірово­градської, Луганської, Миколаївської і Херсонської областей. Запорозькі землі досягали навіть протилежного берега Азов­ського моря (Єйська коса в нинішньому Краснодарському краї). Напередодні ліквідації Запорозької Січі на її землях жило більше 100 тис. дорослих осіб чоловічої статі.

У містах, центрах паланок, існували органи влади, що обиралися паланковою радою, суд, церкви, ремісничі майс­терні. Там часто діяли річкові поромні переправи, проводилися ярмарки тощо. Адміністративний апарат паланок був неве­ликим: полковник, писар, суддя, осавул, а також отамани сло-бод, які входили до округу. У паланках жили і селяни, які мали право обирати своїх отаманів. Кожна паланка мала власний герб, особливу печатку.

Запорожжя підлягало російському урядові, а також ліво­бережному гетьману. В самій Січі найвищим органом управ-

ління був кіш, що складався з кошового отамана, судді, писаря і осавула. Старшина була виборна; виборні ради збиралися 1 січня кожного року. Правда, поступово виборність в Запоро­зькій Січі ставала лише номінальною. Вся фактична влада зосереджувалася в руках багатої козацької верхівки.

Рядові козаки-січовики, що становили основну масу вій­ська, жили в укріпленому центрі Запорожжя - Січі. Загальне їх число досягало 15-20 тисяч чоловік. Військо поділялося на 38 куренів, на чолі яких стояли курінні отамани. Урядом Запорізької Січі, її найвищим виконавчим внутрішнім органом управління був Кіш, який репрезентувала кошова старшина (кошовий отаман, військовий писар, військовий суддя). До складу військової, тобто вищої старшини входили осавул, обозний, булавничий, хорунжий, перначний і старшина без посад (колишні кошові, судді тощо, які не були переобрані і не мали вже певного чину, але зберігали звання військової стар­шини). Паланочна або полкова старшина (полковники, пол­кові писарі і осавули) відала обласними запорізькими терито­ріями - паланками, курінна старшина (отамани і хорунжі) -адміністративно-господарчими та військово-організаційними одиницями Січі - куренями. Куренями називалися хати-ка-зарми, де мешкала певна кількість козаків, що становили гарнізон Січі. Цю функцію козаки виконували по черзі.

В Новій Січі було 38 куренів: Батуринський, Брюховецький, Васюринський, Ведмедівський, Величківський, Вищестеб-ліївський, Джереліївський, Дерев'янківський, Дядьківський, Іванівський, Іркліївський, Кал-ніболоцький, Канівський, Кисляківський, Коніловський, Коренівський, Корсунський, Крилівський, Кущівський, Левушківський, Минський, Мишастівський, Нижчестебліївський, Незамаївський, Пашківський, Переяславський, Пластунівський, Платнірів-ський, Полтавський, Поповичівський, Рогівський, Сергіїв-ський, Тимошівський, Титарівський, Уманський, Шкурин-ський, Щербаківський.

Кожен козак був приписаний до певного куреня; саме тут здійснювалося прийняття до козацтва новоприбулого і зара­хування його до Війська Запорізького. Особливих обмежень в приписуванні до куреня не існувало.

Вищим законодавчим органом на Січі вважалася Військова Рада, У XVIII ст. вона поступово втрачала своє значення і витіс­нялася сходками курінних отаманів, військової старшини та ♦ значних», «старих», тобто багатих козаків. Сходки взяли на себе вирішування питань, що раніш були компетенцією Ради: відбування військової служби, розподіл повинностей і подат­ків, регулювання промислів, землекористування тощо.

160 _______________________________________ Історія Україну

В руках старшини був і суд. Писаних законів не існувало. Судили за давніми звичаями. Залежно від провини, винува­того били киями, ув'язнювали, виганяли з Січі, іноді навіть засуджували до смертної кари. За звичаєм, що непорушне зберігався протягом століть, доступ жінкам в центр Запорож­жя - Січ - категорично заборонявся.

І все ж суспільно-політична організація Запоріжжя ще зберігала деякі демократичні елементи. Постійний приплив втікачів, що не хотіли миритися з феодальним гнітом і при­ходили на Запоріжжя, живив собою настрої свободолюбства і незалежності. Як не давили старшина і багаті козаки, голос рядової запорізької козацької маси не раз ще давав себе знати на військових радах.