Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Політика царського уряду щодо Запорожжя






Царський уряд намагався й до запорізького козацтва застосувати загальні принципи своєї внутрішньої політики, скерованої на всебічне зміцнення в країні феодально-кріпосни­цького ладу. Він встановив і весь час посилював свій контроль над внутрішнім життям Запорожжя. Вже з 1733 р. Запорозька Січ підлягала безпосередньо генерал-губернаторові, а з 1750 р.-ще й гетьманові. В 1756 р. Запорожя разом з Лівобережною Україною було передано у відомство Сенату, а з 1764 р.- Мало­російській колегії. Така підпорядкованість мала своїм наслід­ком обмеження військового самоврядування Загіороької Січі. З перших днів її відродження в XVIII ст. в межах Російської держави царський уряд почав по сусідству з нею створювати своєрідні військові бази-укріплення з гарнізонами «для утри­мання козаків у належному порядку». Майже в самій Січі (за 2-3 км від неї) для нагляду за діями запорожців у XVIII ст. було збудовано Ново-Січенський ретраншемент, де постійно знаходилось кілька сот регулярного царського війська при шести гарматах, на чолі з штаб-офіцером, який мав права коменданта. За інструкцією він повинен був стежити за наст­роєм та діями козаків, перешкоджати кріпакам-втікачам записуватися в козаки та допомагати запорізькій старшині придушувати протести і повстання запорізької маси.

Крім оточення смугою укріплень і створення військових поселень (ландміліційні полки, Українська укріплена лінія, Ново-Сербія, фортеця св. Єлисавети з Новослобідським коза­цьким полком, Слов'яно-Сербія), для яких прихвачувалися і запорозькі землі, а також встановлення низки урядових гарні­зонів (в Усть-Самарському, Ново-Богородицькому, Микити-ному, Биркутському й Сокольському) царський уряд йшов на пряме захоплення запорізьких земель і роздачу їх українським та російським поміщикам.

Спираючись на свої військові сили, контингент яких на Запорожжі поступово збільшувався, царський уряд грубо 1 самовладне втручався у внутрішні справи Запорозької Січі,


164______________________________________________ Історія України

порушуючи її право на самоврядування. Він давно виношував ідею про докорінну реформу всього устрою Запорожжя. Відомо кілька проектів щодо ліквідації самоврядування Січі та ска­сування виборності. Запорозька старшина підтримувала ці проекти, бажаючи зовсім звільнитися від контролю мас і таким чином йшла на прямий зговір з царизмом. Замірам царського уряду протистояло лише рядове козацтво. Тому до самого знищення Січі царизм не зміг здійснити свої проекти, а стар­шина не наважувалася відкрито виступити проти виборності.

В той же час наступ царизму на запорозькі землі та диктат Малоросійської колегії зачіпав інтереси і запорізької старшини, яка очолила, так звану «земельну боротьбу» Запорожжя остан­ніх десятиліть його існування. Наказ запорозьким депутатам в Комісії 1767 р. по складанню «нового уложення», який відби­вав насамперед інтереси запорозької старшини, вимагав ви­воду царських військ з території Запорожжя, зруйнування цар­ських укріплень, а також звільнення Запорозької Січі від підлеглості Малоросійській колегії і повернення її у відомство Іноземної колегії. Навіть Богдан Хмельницький та його наступники, зазначалося в цьому наказі, ніколи не втручалися у внутрішні справи Запорожжя. Ця «земельна боротьба» була приречена на невдачу, оскільки доля Січі вже була вирішена царизмом і її ліквідація відтягувалася лише у зв'язку з росій­сько-турецькою війною 1768-1774 рр., в якій запорожці брали активну участь. Своєрідною відповіддю царизму на земельний протест Запорожжя було будівництво з 1770 р. на запорозьких землях Дніпровської укріпленої лінії, а також заснування на них царських форпостів, запасних магазинів і поштових стан­цій, що супроводжувалося не тільки захопленням козацьких земель, а й розоренням зимівників і закріпаченням козаків та селян з боку окремих царських офіцерів.

З 30-40-х років XVIII ст. значно збільшився обсяг військо­вих повинностей, які царський уряд накладав на Військо Запорозьке. Сили козацтва виснажувалися постійною сторо­жовою службою і частими «комендераціями». Особливо до­шкульними для запорізьких козаків були «комендерації» на землекопні роботи, в яких вони справедливо вбачали один з про­явів наступу царизму на «права і вольності» Запорозького війська. Тогочасний документ розповідає про заворушення наприкінці грудня 1736 р. серед козаків на Січі у зв'язку з побу­довою там укріплення і залучення до землекопних робіт козаків.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал