Суть підприємництва як особливої форми економічної діяльності.

Короткий виклад тем курсу

Тема 1: Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва у суспільстві

Суть підприємництва як особливої форми економічної діяльності.

Підприємництво як особлива форма економічної діяльності виникло одночасно із зародженням економічних відносин у суспільстві. Першими підприємцями можна вважати ремісників, купців, землеробів, скотарів тощо давнього періоду, оскільки вони вели власний бізнес на засадах самостійності, ризику, об’єднання різних ресурсів і мали на меті збагачення.

Вперше термін “підприємець” як економічна категорія з’явився на початку ХVІІІ ст. у Європі у економічному словнику Р.Кантільйона, де підприємцем називалася людина, що приймає рішення і задовольняє свої потреби в умовах невизначеності. Доход підприємця – це плата за ризик.

Сьогодні підприємництво можна розглядати з трьох сторін:

1) як специфічна функція в економіці, яка реалізується через забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, вдосконалення і оптимізації господарського механізму, продукування інновацій, загальне оновлення економіки тощо;

2) як особливий стиль поведінки, якому притаманні ініціатива, ризик, відповідальність, пошук нетрадиційних рішень, ділова хватка тощо;

3) як особлива форма економічної діяльності, яка характеризується триєдиною системою умов, ознак і вимог (свобода вибору напрямків і способів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, відповідальність за прийняті рішення).

Таким чином, підприємництво – це форма економічної діяльності, спрямована на отримання прибутку на основі поєднання індивідуальної і суспільної вигоди на засадах самостійності, ризику, відповідальності та інноваційності, що здійснюється індивідуально або колективно.

Метою підприємництва є створення такого продукту (товару, послуги, інформації тощо), який би викликав інтерес у споживача на ринку і міг би принести підприємцю прибуток.

Існування підприємництва можливе лише за наявності економічної свободи, яка включає в себе:

- економічну самостійність (можливість вільного вибору видів діяльності, форми власності та господарювання, вільне розпорядження прибутком, встановлення господарських контактів тощо);

- економічну відповідальність (відповідальність за результати господарювання, за прийняті рішення, договірні зобов’язання тощо своїм майном, продукцією, коштами, відшкодування завданих збитків та інші види відповідальності);

- економічну рівноправність (рівні економічні умови для будь-якого виду діяльності, форми власності, обсягів бізнесу: оподаткування, доступ до ресурсів, розподіл прибутку, інвестиційна, кредитка, інноваційна політика тощо).

При існуванні достатнього рівня економічної свободи підприємництво може реалізувати свої головні функції:

1) новаторську (створення і реалізація нових ідей: товарів, послуг, технологій, організації господарювання, проведення дослідних, дослідно-конструкторських розробок, покращення існуючих продуктів тощо);

2) організаційну (організація підприємницького процесу, залучення ресурсів, працівників, формування підприємства, управління його діяльністю тощо);

3) господарську (якнайефективніше виявлення, залучення і використання наявних ресурсів з максимальною віддачею і мінімальними втратами, передусім природних, трудових та фінансових);

4) соціальну (створення продукту, який несе соціально-економічну користь як підприємцю, споживачу, так і суспільству в цілому);

5) особистісну (реалізація підприємця як особистості через досягнення власних життєвих цілей, суспільної позиції, самореалізації тощо).

Головними принципами підприємництва є наступні:

- принцип соціальної відповідальності;

- принцип свободи підприємництва.

Принцип соціальної відповідальності полягає у тому, що підприємець несе відповідальність перед працівниками (з точки зору забезпечення належних умов праці, кар’єрного і особистісного розвитку працівників тощо), перед споживачами (з точки зору якості і безпеки придбання, споживання та наслідків споживання продукту), перед регіоном господарської діяльності (з точки зору використання місцевих ресурсів, передусім природних, піклування про екологію тощо), перед суспільством в цілому (сплата податків, підтримка державної політики реалізації суспільних інтересів).

Принцип свободи підприємництва полягає у тому, що підприємець може самостійно обирати види діяльності, способи її ведення, форми організації, залучати на добровільних засадах до підприємницького процесу необхідні ресурси (природні, фінансові, трудові, інформаційні тощо), самостійно налагоджувати ділові контакти зі своїми контрагентами (споживачами, постачальниками, партнерами), вільно встановлювати ціни, використовувати власний прибуток тощо.