Логіка підприємництва. Основні мотиви підприємницької діяльності.

Взаємодія підприємця зі своїми контрагентами відбуваються на основі прийняття різноманітних рішень, ефективність яких залежить від вміння і здатності підприємця логічного і нестандартно мислити.

Підприємницька логіка відображає творчу форму ділового мислення на основі поєднання інтуїції, практичного досвіду, попередніх досліджень і розрахунків, систематизації знань, останніх досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Логіка підприємництва – це форма мислення підприємця у прийнятті рішень, спрямованих на досягнення бажаних цілей.

Прийняття будь-якого рішення вимагає його логічного осмислення і обґрунтування.

У найбільш загальному випадку логіка підприємництва матиме наступний алгоритм мислення:

1) зародження підприємницької ідеї;

2) первинна оцінка ідеї;

3) визначення реальності практичної реалізації ідеї;

4) здійснення необхідних розрахунків;

5) експертна оцінка отриманої інформації;

6) прийняття рішення.

Приймаючи рішення підприємець виходить із власних цілей, цілей свого підприємства, а також цілого ряду інших параметрів.

Одним із таких параметрів є мотивація підприємця. Мотивація підприємництва – це спонукання людини до провадження підприємницької діяльності.

Основними мотивами підприємництва є:

- матеріальна зацікавленість;

- прагнення до власності;

- прагнення до влади;

- свобода у прийнятті рішень;

- підвищення власного соціального статусу;

- самореалізація;

- успішний приклад друзів, знайомих, сусідів;

- набуття незалежності тощо.

Мотиваційна система є персоніфікованою та динамічною. Залежно від конкретного підприємця та конкретних умов здійснення підприємницької діяльності мотиви можуть змінюватися (змінюється їхня пріоритетність, кількість, спонукальна сила тощо).

Ці механізми описуються різними теоріями мотивації, основними з яких є такі:

1) класична теорія;

2) ієрархія потреб за А.Маслоу;

3) теорія Мак-Клеланда;

4) теорія очікувань та інші.

Класична теорія визначає головним мотивом підприємницької діяльності матеріальну зацікавленість. Ієрархія потреб за А.Маслоу визначає п’ять рівнів потреб (фізіологічні потреби, потреби безпеки, соціальні потреби, потреби у повазі, потреби самореалізації), задоволення потреб нижчого рівня спонукає до задоволення потреб вищого рівня. Теорія Мак-Клеланда визначає три групи мотивів: влада, успіх, соціальні мотиви. Теорія очікувань визначає, що рівень і ефективність господарювання підприємця залежить від очікуваних результатів.