Необхідність та значення оцінювання персоналу.

Ефективність діяльності будь-якої організації значною мірою визначається ступенем відповідності індивідів, які в ній працюють, робочим місцям, які вони займають. Лише за такої відповідності організація та індивіди досягають цілей свого роз­витку. Виявити ступінь відповідності індивідів вимогам їхніх ро­бочих місць можна в процесі оцінювання, яке є однією з ключо­вих функцій менеджменту персоналу. Необхідність та значення оцінювання персоналу багатократно зростають за сучасних умов ринкової трансформації економіки. Перехід українських підприємств до ринку поставив роботода­вців перед необхідністю оптимізації якості та чисельності персо­налу слідом за реорганізацією структури робочих місць. Аналіз поведінки (діяльності) людей, оцінка їхніх ділових та особистісних рис стають одним з основних напрямів формування національного менеджменту, без яких неможливо забезпечити ефективне функці­онування найціннішого виробничого ресурсу – людського.

Сучасними тенденціями розвитку людських ресурсів є такі: зростання попиту на кваліфіковану працю, а отже, підвищення ціни трудових послуг, які вона створює; значне посилення ролі людського фактора у виробництві продукції підприємства; пере­хід до стратегічного управління підприємством, який вимагає ви­сокої творчої віддачі від кожного співробітника. За цих умов пе­ред керівниками постають такі першорядні завдання, як найкраще використання кваліфікації працівників для реалізації цілей гос­подарської діяльності; досягнення найповнішої корисної віддачі та водночас найвищого рівня мотивації персоналу праці.

Іншою тенденцією сучасного розвитку організації є швидка змінюваність зовнішнього середовища, звідки випливає необхід­ність постійного узгодження якісних та кількісних характеристик персоналу з новими вимогами. Без цього перспективні плани ор­ганізації залишаються нереалізованими, а роботодавці несуть под­війні втрати. По-перше, недостатня відповідність робітників змі­нюваним вимогам робочих місць унеможливлює досягнення по­ставлених цілей підприємства. По-друге, така невідповідність ве­де до зниження продуктивності праці та мотивації людей до корисної, цілеспрямованої діяльності. Відповідною реакцією підприємств на зазначені тенденції розвитку людських ресурсів має стати посилена увага до розроб­лення та впровадження дієвих систем оцінювання персоналу. Оцінювання персоналу передбачає порівняння певних харак­теристик людини (ділових та особистісних якостей, трудової по­ведінки та результатів роботи) з відповідними еталонами, вимо­гами, параметрами. Воно охоплює дві сфери діяльності праців­ників – поточну та перспективну.

Під час аналізу поточної діяльності визначається, якою мі­рою кожний працівник досягає очікуваних результатів праці й відповідає тим вимогам, які випливають з його посадових обов’язків. Під час планування перспективної діяльності ви­значаються потреби в розвитку якостей персоналу, підвищенні еластичності його потенціалу, необхідних для вирішення май­бутніх завдань.

Оцінювання персоналу відповідає об’єктивним потребам як роботодавців, так і працівників, задоволення яких дає змогу уз­годити індивідуальні та загальні інтереси. Основними об’єктивними потребами підприємств в оціню­ванні персоналу є: потреба в одержанні інформації для вдосконалення навичок і здібностей працівників; потреба в інформації для диференціації рівнів матеріальної винагороди; потреба в інформації для визначення індивідуального трудо­вого внеску та кращого використання працівника в організації. до потреб працівників у оцінюванні належать: потреби в інформації про сильні та слабкі сторони своєї дія­льності; потреби в одержанні матеріальної винагороди певного рівня, адекватної затраченим трудовим зусиллям; потреби в порівнянні власних здобутків з результатами дія­льності інших співробітників, щоб підвищити свою конкуренто­спроможність. Шляхом реалізації цих потреб, оцінювання персоналу сприяє формуванню належного соціально-психологічного клімату в колективі, утворенню певного стилю управління людськими ресурсами, стає однією з провідних цінностей корпоративної культури органом.