![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Інтимна лірика ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Любовна лірика Бернса, як і інших поетів-ліриків, наповнена почуттями, пристрастю, чистотою кохання. Але вірші Бернса можна відрізнити від ліричних творів інших авторів, що вони: § близькі до шотландської пісні і пісні взагалі; § проти моралі церкви і проти моралі буржуазної; § написані виразною народною мовою. Одним з найбільш дотепних, щирих і чистих гімнів коханню у світовій поезії є пісня Бернса “Якби я на Парнасі був” (1788 р.). Ліричний герой вірша висловлює побажання жити на Парнасі і черпати натхнення в джерелі Гелікону, щоб якнайвиразніше розповісти коханій про свою любов. Але він – простий селянин і тому шотландська річка замінить йому Гелікон, Муза – це його кохана дівчина, якій він освідчується в коханні: Вдень чи вночі, в полі чи вдома, Думки про тебе запалюють моє серце, І я завжди римую або співаю твоє ім’я – Я живу лише для того, щоб кохати тебе. І якби я був приречений блукати далеко, Десь за морем, десь за сонцем, До останньої хвилини мого життя – І навіть тоді я кохатиму тебе… Своїми віршами Бернс спростовує погляд панівних класів на селян як на робочу худобу, не здатну на чисті і високі почуття. Поет розкриває перед читачем всю різноманітну гаму переживань: щасливе і нещасливе кохання, самовіддане і нетривале, короткочасне і глибоке, пристрасне і радісне. Майстер психологічного аналізу, Бернс передає в коротких віршах найрізноманітніші відтінки почуттів на різних стадіях розвитку. То він глибоко розуміє смуту покинутої дівчини (“Ти мене покинув, Джемі”: Я часто плачу по ночам И каялась не раз, Что верила твоим речам И взором лживых глаз… То розповідає, як серце дівчини мало не розірветься від страждань через те, що коханий покинув її, і вона ніяк не може в це повірити: Залишайся, коханий, хіба ти можеш мене покинути? Було б дуже жорстоко, якби ти мене зрадив! Ти добре знаєш, скільки суму ти мені завдаєш, Жорстокий коханий, невже ти підеш, невже ти підеш?! А то поет оспівує силу і вірність кохання (“Подруга вугільника”: Не знаю, как тебя зовут, Где ты живешь, не ведаю. Живу везде – и там, и тут, За угольщиком следую!
Вот эти нивы и леса, И все, чего попросишь ты, Я дам тебе, моя краса, Коль угольщика бросишь ты!
Хоть горы золота мне дай И жемчуга отборного, Но не уйду я – так и знай, От угольщика черного.
У нас любовь – любви цена, А дом наш – мир просторный. И платит верностью сполна Мне угольщик мой черный! М’який гумор, весела життєрадісність, жартівлива задеркуватість є типовими рисами більшості віршів Бернса. Показний у цьому плані вірш “Фіндлей”. Це – короткий вірш-діалог дівчини і юнака, в якому яскраво вимальовані характери обох (дівчина – ніжна, лукава, і примушує трохи страждати хлопця, і водночас приймає його; хлопець – сміливий, наполегливий, як добре, як і дівчина, розуміє любовну гру). Жартівливі вірші Бернса: “Пісня про злу дружину”, “Пісня про старого чоловіка”. М’які, ліричні вірші: “Нічна розмова”, “Мірошник” (“Мельник”), “Мою долоню своєю накрий” та ін. Значне місце в ліриці Бернса займає тема дружби. У віршах оспівується міцна, сувора чоловіча дружба. Показним є вірш “Багато років тому”, в якому розповідається про те, що колись малі хлопчаки товаришували, бігали до річки, бешкетували, але минули роки, а міцна чоловіча дружба так і єднає їх. Поет промовляє тост за свого вірного і доброго друга, з яким йому хороше ось уже десятки років. Беззаботны и свободны, Мы собрались у огня. Дружба полночью холодной Вас пригрела и меня. В крепкой дружбе – наша сила. Дружбе – слава и хвала, Дружба кубок осветила И сюда нас привела. Є у Бернса чудові ліричні вірші, в яких живе природа Шотландії: сувора і м’яка одночасно (“Кінець літа”, “Росте комиш серед ріки”). Сердечні, проникливі його поезії про братів наших менших (Польовій миші, гніздо якої я розорив плугом”, “Про зайця, який прошкандибав повз мене”). В поета є ціла низка яскравих, коротеньких за обсягом, але змістовних епіграм та епітафій, як наприклад, “Дівчині маленького зросту”: На то и меньше мой алмаз Гранитной темной глыбы, Чтобы дороже во сто раз Ее ценить могли бы. “Одному заможному знайомцю”: Склонясь у гробового входа, - О смерть! – воскликнула природа, - Когда удастся мне опять Такого олуха создать! “Якомусь викладачу”: Тебе мы кланяемся низко, В последний раз сказав «аминь». Грешил ты редко по-английски. Пусть бог простит твою латынь. Таким він був – шотландський народний поет Роберт Бернс.
|