![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
«ЗАТВЕРДЖЕНО» на методичній нараді внутрішньої медицини №1 (назва кафедри) Завідувач кафедри професор Станіславчук М.А. (ПІП, підпис) «31» 08. 2009 р. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Вінниця – 2009
Актуальність теми ГЕРХ – хронічне захворювання, частота і вираженість симптомів якого ведуть до виснаження пацієнта. «Страждаючи мовчки», більшість хворих ускладнюють діагноз та оптимізацію свого лікування. ГЕРХ на сьогоднішній день – «проблема ІІІ тисячоліття», що пов’язано з поширеністю, хронічним рецидивуючим перебігом захворювання, значним погіршенням якості життя пацієнта, складнощами в діагностиці та лікуванні, виникненні багато чисельних ускладнень. Зустрічається у 20-40% населення (клінічно) та у 2-10% (за даними ендоскопії). В Україні немає чіткої статистики ГЕРХ. З 2005 р. існує клінічний протокол.
Конкретні цілі Знати: ― вивчити етіологію ГЕРХ, основні та додаткові фактори агресії і захисту при ГЕРХ; ― вивчити і знати захворювання, що ведуть до ГЕРХ; ― класифікувати ГЕРХ (клінічно та ендоскопічно); ― вивчити і знати основні «стравохідні» та «позастравохідні» симптоми ГЕРХ; ― диференціювати ГЕРХ з іншими захворюваннями стравоходу; ― вивчити і знати основні ускладнення ГЕРХ; ― трактувати принципи диференційованої терапії ГЕРХ і основні питання профілактики; Вміти: ― провести опитування і физикальне обстеження хворого, при цьому виявляти суб’єктивні, «стравохідні» і «позастравохідні» синдроми ГЕРХ; ― сформулювати попередній діагноз ГЕРХ на основі скарг, анамнезу захворювання і життя, результатів об’єктивного обстеження хворого та проведеного диференційного діагнозу; ― скласти план подальшого діагностичного пошуку для уточнення діагнозу; ― пояснювати та трактувати результати додаткових методів обстеження хворих ГЕРХ з метою формулювання клінічного діагнозу і відпрацювання тактики лікування; ― запропонувати адекватну терапію хворому ГЕРХ в залежності від ступеня пошкодження слизової оболонки стравоходу, наявності ускладнень, супутніх захворювань; ― призначати основні методи профілактики ГЕРХ і його ускладнень.
|