Сікстинська капела. Ватикан.

Зліва возносяться до небес праведники. В центрі вивищується могутня оголена фігура Христа, що вершить Суд.

Грізний, не­похитний, прекрасний в гнівній нещадності, він більше схожий на язичницького бога-громовержця. По­никла Богоматір сповнена глибокої скорботи перед лицем безмірних людських страждань. Святий Вар­фоломій — символ застрашливого відчаю. В руках святого — здерта з нього шкіра, на якій Мікеланджело зобразив своє обличчя у вигляді спотвореної маски.

Фреска була закінчена Мікеланджело в 1541 р. Для Італії це був час підсиленого натиску Католицької Церкви на гуманістичну культуру. Високі, світ­лі ідеали, яким майстер покло­нявся все життя, залишились в минулому. Творіння шести десятилітнього Мікеланджело визвало різке незадоволення в церковних верхах. Папа Павло IV Караффа вважав цей твір непристойним, оскільки в ньому було багато оголених фігур. Мікеланджело було запропоновано зробити для деяких фігур драпування, на що художник відповів: «Скажіть пане, що це справа маленька і владнати її легко. Нехай він світ приведе до порядку, а картинам надати пристойності можна дуже швидко». Даніеле де Вальтерра, відданий учень Мікеланджело, вніс у фреску потрібні зміни, постаравшись, проте, зберегти її від сильного викривлення.

Загалом образи фрески “Страшний суд” на вівтарній стіні Сікстинської капели у Ватикані, 1536-1541, пронизані гіркими роздумами про марноти людського життя, про болісну безнадійність пошуків істини (до певної міри деякі з них завбачають живопис бароко, зокрема розписи капели Паоліна у Ватикані, 1542-1550).