Зовнішньоторговельний оборот на душу населення 3 страница

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.

У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що використовуються для його виробництва. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється законом.

15. Будова, принципи класифікації, опису та кодування експортно-імпортних товарів в ЗЕД

Визначення коду товару за Товарними Номенклатурами зовнішньоекономічної діяльності

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) – товарна номенклатура, в основу якої закладена Гармонізована система опису та кодування товарів (ГС) і Комбінована номенклатура Європейського Співтовариства (КН ЄС). Однакове розуміння класифікації товару згідно УКТ ЗЕД є необхідною умовою при визначенні ставок митних зборів та інших платежів, визначення режимів експорту-імпорту тих чи інших товарів, а також при співставленні митних тарифів, статистичних даних по зовнішній торгівлі.

Будь-який вид товару можна віднести до певного класифікаційного угрупування ситеми ГС.

Підставою для проведення експертизи по визначенню коду є письмове звернення замовника в формі гарантійного листа (заявки), яка має містити такі відомості:

Замовник - юридична особа: назва замовника, адреса, телефон/факс

Замовник - фізична особа: П.І.Б. замовника, адреса, телефон.

В заявці вказується завдання та мета роботи - визначення коду УКТ ЗЕД із зазначенням точної назви товару, функціонального визначення або матеріалів, з яких виготовлено продукцію. Також надається максимально повний відповідний пакет документів (оригінали та/або належним чином завірені копії), які супроводжують та повністю характеризують товар:

договір (контракт) на поставку товару з додатками та специфікаціями;

товаросупровідні та товаротранспортні документи, які йдуть разом з товаром і містять відомості про найменування товару, його торговельна назва, марку, артикул, розмір, розфасування, вид упаковки, маркування, інші (рахунок-фактура, інвойс, пакувальний лист, відвантажувальна специфікація);

технічні чи технологічні документи, які містять інформацію про технічні, фізичні, споживчі характеристиках товару, технологію виробництва, хімічний склад, матеріал з якого вироблено товар, його призначення, функції, принцип дії, ступінь обробки, комплектність та інше (нормативна та технічна документація - ГОСТ, ДСТУ, ТУ, технологічний регламент, технічний опис, паспорт, інструкція, результати лабораторних досліджень, специфікації, сертифікати якості, відповідності, безпеки, каталоги, креслення, фотознімки тощо);

інші документи або будь-яку іншу інформацію про товар, які необхідні для однозначної ідентифікації товару та прийняття рішення про присвоєння коду.

Заявка має містити перелік цих документів, а також ствердження щодо їх достовірності та гарантію оплати послуг.

Заявка підписується керівником (або уповноваженою особою) юридичної особи та засвідчується його печаткою. Заявник-фізична особа підписує заявку особисто.

За достовірність наданих документів замовник несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Дані документи разом з листом-заявкою замовник подає на розгляд у відділ зовнішньоекономічної діяльності. Експерт вивчає заявку та надані документи. При неможливості однозначної ідентифікації товару на підставі наданих документів, експерт має право вимагати від замовника надання додаткових документів, даних, надання зразків для візуального огляду товару.

В Україні використовують­ся три види кодування: внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) і штрихове.

Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим кла­сифікатором лікарських засобів і виробів медичного при­значення (ГК ЛЗ ВМП).

З метою охоплення всієї номенклатури медичної продук­ції, яка обертається в аптечній мережі, і поліпшення конт­ролю інформації, яка вводиться, як було відзначено вище, за галузевим класифікатором вся продукція розподілена на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких відведена для імпортних товарів.

Слід зазначити, що, крім кодування продукції, галузевий класифікатор містить коди організацій, споживачів, поста­чальників продукції та одиниць вимірів. Наприклад, у групі 8000—8999 цифра «8» означає приналежність до аптек, а наступні три цифри — номер аптеки.

Зовнішнє кодування здійснюється за товарною номенк­латурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), що є інструментом державного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності та сприяє її вдосконаленню та виконанню поточних і перспективних завдань.

ТН ЗЕД побудована на базі гармонізованої системи опи­су і кодування товарів (ГС) та комбінованої номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).

Структура ТН ЗЕД включає кодове позначення товару і скорочене позначення двох одиниць виміру.

Довжина кодового позначення товару містить 9 цифро­вих десяткових знаків.

При практичному використанні ТН ЗЕД кодування то­варів варто здійснювати тільки дев'ятизначним кодом, який складається з двох частин: чотирицифровий код позиції, в якому перші дві цифри, відділені крапкою, позначають номер групи, а наступні дві — порядкові номери в даній групі; п'ятизначний код товарної підсубпозиції, в якій перші два знаки вказують підпозицію (тобто «вид»), а наступні три знаки — субпозицію (тобто «різновид»).

Для кодування підприємств, організацій, країн світу і територій, митних режимів, валют країн, видів транспорту й т. ін. при заповненні митних декларацій, товаросупро­відних документів використовують різноманітні класифі­катори:

класифікатор підприємств і організацій (КПО) — код восьмизначний;

класифікатор країн світу і територій (ККСТ) — код три­значний;

класифікатор валют (KB) — код тризначний;

класифікатор видів транспорту (КВТ) — код двозначний;

класифікатор митних режимів (КМР) — код п'ятизнач­ний.

Штрихове кодування.

Штриховий код (ШК) — знак, призначений для автоматизованих ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у вигляді цифр і штрихів.

ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку багатьох імпортних і вітчизняних товарів друкарським спо­собом або за допомогою етикетки чи ярлика, що приклею­ються. Відповідно до вимог проведення зовнішньоторговель­них операцій наявність штрихового коду на упаковці това­ру є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентоздатність продукції. Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, тому що торгові фірми з технологією автоматизованого обліку товарообігу часто не приймають на реалізацію товар без штрихового коду.

Причина цього полягає в тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за допомогою штрихо­вих кодів стає економічно виправданою тоді, коли охоплює не менше 85 % товарів.

ПІК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, вико­нує не тільки загальні функції інформаційного характеру, але й ряд додаткових функцій.

Додаткові функції ШК:

— автоматизована ідентифікація товарів;

— автоматизовані облік і контроль товарних запасів;

— оперативне управління процесом руху товару: від­вантаженням, транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці підвищується на ЗО %, у деяких ви­падках — до 80 %);

— підвищення швидкості й культури обслуговування покупців;

— інформаційне забезпечення маркетингових дослі­джень.

Необхідність запровадження ШК виникла через розви­ток інформаційних технологій та широке впровадження ком­п'ютерів.

Застосування ШК разом з комп'ютерами забезпечує оптимізацію таких процесів:

> виготовлювачам — облік кількості продукції, її сорту­вання і роздільне складування різних видів, наймену­вань, сортів, облік товарних запасів, формування замов­лень шляхом добору необхідних товарів у потрібній кіль­кості й відправлення в торгівлю;

> оптовим посередникам — приймання товарів за кількі­стю й асортиментом, облік і контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю;

> транспортним організаціям — приймання решти това­рів;

> роздрібним продавцям — приймання товарів за кількіс­тю й асортиментом, розміщення на складі, облік і конт­роль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритміч­ного поповнення запасу в міру реалізації. Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає інформацію на ком­п'ютер.

Класифікація ШК.

Серед декількох десятків схем кодування (або символів), прийнятих до користування між­народними організаціями і які мають власне найменуван­ня, найбільш поширені EAN (європейська) і UPC (амери­канська).

Розшифрування кодів здійснюється пристроями, що ска­нують. ШК не призначені для передачі інформації про то­вар споживачу і для неавтоматизованої її ідентифікації.

Назвемо ознаки ШК, що дозволяють відрізнити справж­ні ШК від фальсифікованих.

1. Розміри ШК (мінімально припустимі — 30, 0x21, 0 мм, максимально припустимі — 74, 6x52, 5 мм.

2. Колірне виконання окремих елементів ШК:

- колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим;

- колір прогалин, що співпадає за кольо­ром із фоном, — білий, припускається жовтий, жовтогаря­чий, яскраво-коричневий;

- не припускаються відтінки чер­воного і жовтого кольорів для штрихів, тому що вони не зчитуються сканером.

3. Місце нанесення ШК: на задню стінку упаковки в правому нижньому куті, на відстані не менше 20 мм від країв; припускається нанесення на бічну стінку упаковки, на етикетку в нижньому правому куті; на м'яких упаков­ках вибирають місце, де штрихи рівнобіжні відносно дна упаковки; ШК не повинен розміщатися там, де вже є інші елементи маркування (текст, малюнки, перфорація).

4. Дозволяється нанесення на упаковку тільки одного ШК —EANa6oUPC.

5. Нанесення двох ШК — EAN і UPC — припускається, якщо товаровиробник зареєстрував їх у двох асоціаціях, тоді ШК EAN і ШК UPC ставлять на протилежні кінці упаковки.

Для зчитування ШК застосовують: стаціонарні й порта­тивні сканери, що дозволяють зчитувати ШК на різних від­станях від товару — від 60 см до 5—6 м; касові сканери, які оснащені системами зчитування ШК; оптичні контактні зчитувачі у вигляді ручок, олівців, лазерних пістолетів тощо.

Вибір пристроїв, що зчитують код, обумовлюється кон­кретними умовами. Найбільш простими і доступними при­строями є олівці, що зчитують ШК (наприклад, PSI), але їх можна використовувати тільки тоді, коли оператор може провести олівцем по етикетці. У невеликих магази­нах вони прийнятні, а на складах або в супермаркетах недо­цільні.

Як читати штриховий код:

Добре зарекомендували себе штрихові коди на автома­тизованих потокових лініях, де управління виробництвом здійснюється комп'ютерними системами, наприклад, при складанні медичного обладнання, що залежно від моделі комплектується різноманітними вузлами і механізмами.

Використання штрихових кодів у фармацевтичній про­мисловості дає можливість при пакуванні ліків забезпечити повну відповідність медикаментам супровідних листків, ін­струкцій із застосування ліків, а також визначити необхід­ний вид упаковки тощо.

За допомогою кодів контролюється якість продукції, її відповідність заданому зразку.

16. ЦІНИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ КОНТРАКТІВ І МЕТОДИКИ ЇХ РОЗРАХУНКІВ

Ціна товару - один із найважливіших елементів контракту купівлі-продажу. Кожна зовнішньоторговельна операція повинна обов'язково містити умову про ціну, за якою продається товар, або вказівку способу визначення ціни цього товару. Поширеним способом визначення ціни є встановлення її за біржовим котируванням на день поставки.

При визначенні ціни товару у контракті купівлі-продажу називаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, засіб фіксації ціни і рівень ціни.

ОДИНИЦЯ ВИМІРУ ЦІНИ. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі даним товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена:

* за певну кількісну одиницю (або за конкретне число одиниць) товару, зазначену в звичайно вживаних у торгівлі одиницях виміру (маси, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів тощо), або в числових одиницях (сотня, дюжина);

* за одиницю маси виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для руди, концентратів, хімікалій тощо);

* за одиницю маси залежно від коливань натуральної маси, вмісту побічних домішок і вологи.

При поставці товарів різної якості й асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо за одним контрактом поставляється велика кількість різних за якісними характеристиками товарів, ціни на них звичайно вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

При поставці комплектного устаткування ціни, як правило, встановлюються за позиціями на кожну часткову поставку або на окремі комплектуючі частини і вказуються в додатках до контракту.

Якщо в основу ціни покладена одиниця маси, необхідно визначити характер маси (брутто, нетто, брутто за нетто) або обумовити, чи включає ціна вартість тари й упакування. Ця вказівка необхідна також у тих випадках, коли називається ціна за штуку, за комплект.

БАЗИС ЦІНИ встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставляння товару в ціну товару. Базис ціни звичайно визначається використанням відповідного терміна (франко-підприємство, франко-перевізник, ФОБ, КАФ, КАС, СІФ та ін.) із зазначенням назви пункту здавання товару. Наприклад, у контракті записується: " Ціна становить 100 дол. США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця".

ВАЛЮТА ЦІНИ. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера або у валюті " третьої країни". При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають усталені порядки, що існують у торгівлі цими товарами. Наприклад, у контрактах на каучук, кольорові метали заведено вказувати ціни у фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, хутро - в американських доларах.

З огляду на це необхідно мати на увазі, що, по-перше, експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, заінтересований у тому, щоб установити ціну у валюті, яка знецінюється.

По-друге, не можна забувати про таке явище в міжнародній торгівлі, як " валютний демпінг" (або " валютний прибуток"), виникнення якого зумовлене різницею в русі валютних курсів валют контракту відносно американського долара при довгострокових договорах поставок. Наприклад, американська фірма продає товар на ринку Німеччини за 100 німецьких марок, а курс долар/марка становить 1/2, 5. У цьому разі фірма США отримає дохід у розмірі 40 дол. США З часом курс долар/марка зміниться і становитиме 1/ 1, 8. Отже із підвищенням курсу марки фірма США отримає дохід у розмірі 56 дол. США, не вклавши при цьому жодного долара, а лише використавши різницю курсових коефіцієнтів.

СПОСІБ ФІКСАЦІЇ ЦІНИ. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

* тверда,

* рухома,

* з наступною фіксацією,

* змінна.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Тверда ціна застосовується як в угодах із негайною поставкою і поставкою протягом короткого строку, так і в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки. Звичайно робиться застереження " ціна тверда, зміні не підлягає".

Рухома ціна - це зафіксована ціна при укладенні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження, яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Це застереження має назву " застереження про підвищення або зниження ціни".

Звичайно в контракті обумовлюється допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2-5%), у межах якого перегляд зафіксованої ціни не провадиться. При встановленні рухомої ціни в контракті обов'язково має бути визначене джерело, за яким треба судити про зміну ринкової ціни. Рухомі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту). Так, наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. Як джерела цін контракт може передбачати біржові котирування, ціни, що публікуються в різних довідкових і галузевих часописах, а також ціни, які реально укладаються на світовому ринку й визначаються за достовірними конкурентними матеріалами.

Покупцеві може бути надане право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди зі застереженням: якими джерелами інформації про ціни йому варто користуватися для визначення рівня ціни. Так, при угодах на біржові товари робляться застереження, за котируванням якої біржі і за якою рубрикою котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються " онкольними".

КОВЗАЮЧА (ЗМІННА) ЦІНА застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік (для контрактів із використанням цін із наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.

Ковзаюча ціна складається з двох частин: базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем під час підписання контракту.

Якщо у вартості продукції істотну частку займають витрати на електроенергію, паливо або інші компоненти, змінна частина формули може бути розширена на необхідне число складових елементів. При цьому сума всіх часток цих елементів завжди має дорівнювати одиниці.

У міжнародній торговельній практиці початком виміру змінних цін є дата комерційної пропозиції експортера, рідше - дата підписання контракту.

Укладання контракту і його виконання здійснюються за такими етапами: переговори, укладення контракту, проектування, закупівля матеріалів, виготовлення, відвантаження і поставка товару покупцеві. Весь період від вручення пропозиції до поставки товару покупцеві незмінна частина ціни C0* Д зберігає свою величину. Змінна частина ціни А, що є часткою вартості матеріалів змінюється до їх закупівлі виробником товару. Індекс М0 береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початку виготовлення. У міжнародній торговельній практиці за період зміни змінної частини ціни В, що становить частку заробітної плати, заведено вважати час від початку зміни ціни до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції.

При встановленні ковзаючої ціни в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. По-перше, можуть бути встановлені у відсотках до договірної ціни межі, у яких перегляд ціни не провадиться, а також визначена у відсотках межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10% від загальної вартості замовлення), яке називається лімітом зміни (ковзання). По-друге, можна передбачити, що ковзання поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні елементи (наприклад, на вартість металу при будівництві суден) із зазначенням розміру у відсотках від загальної вартості замовлення. По-третє, у контракті ковзання ціни може бути встановлено не на весь термін його дії, а на коротший строк (наприклад, на перші 3 - 6 місяців від дати укладення контракту), тому що протягом цього періоду виробник (постачальник) може закупити всі необхідні матеріали для виконання замовлення. У практиці міжнародної торгівлі використовуються різноманітні методи розрахунку ковзаючої ціни, які в кожному разі повинні вказуватися сторонами в контракті.

При визначенні рівня ціни сторони контракту звичайно орієнтуються на два види цін: опубліковані та розрахункові.

Опубліковані - це ціни, що повідомляються в спеціальних джерелах, котрі, як правило, відбивають рівень світових цін, тобто експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими цінами є експортні ціни Канади; на пиломатеріали - експортні ціни Швеції; на каучук - ціни Сінгапурської біржі; на хутро - ціни Санкт-Петербурзького і Лондонського аукціонів; на чай - ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті і Лондоні. Якщо на сировинні товари світову ціну визначають основні країни-постачальники, то на готові вироби й устаткування - провідні фірми, що випускають і експортують певні типи виробів.

До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій. Усі вони, за винятком біржових котирувань, не є цінами контрактів, оскільки останні остаточно визначаються залежно від різноманітних чинників у ході їх уторговування. На основі даних зовнішньоторговельної статистики діленням вартості товару на його кількість визначаються середні експортні й імпортні ціни.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне устаткування, вироблене звичайно за індивідуальними замовленнями. Тому ціни на таке устаткування розраховуються й обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних умов цього замовлення, а в деяких випадках остаточно встановлюються лише після виконання замовлення.

Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового урахування технічних і комерційних поправок до ціни, що є обгрунтуванням останньої в ході комерційних переговорів.

ТЕХНІЧНІ ПОПРАВКИ. До найуживаніших технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1. Поправка на техніко-економічні відмінності. Основною умовою коректного підбору виробів-аналогів і конкурентних матеріалів для розрахунку зовнішньоторговельних цін є мінімальний обсяг відмінностей у техніко-економічних показниках порівнюваної продукції, а також в умовах її виробництва та реалізації. Крім того, необхідно мати на увазі, що розрахунок кожної поправки необхідно здійснювати за умови, що всі інші техніко-економічні параметри й умови реалізації залишаються незмінними. При розрахунках цін на машини й устаткування найчастіше робляться поправки на потужність і продуктивність виробів, витрату палива й електроенергії, необхідні для роботи устаткування.

2. Поправка на комплектацію. Для багатьох видів машин і устаткування комплектація може бути досить складною і змінюватися в дуже широких межах. Складність розрахунку поправки на комплектацію залежить від того, чи відомі ціни усіх вузлів, елементів і т. д. комплектації (так звані попозиційні ціни). Якщо конкурентний матеріал містить такі ціни, поправка робиться шляхом віднімання (або додавання) від (до) конкурентної ціни певної попозиційної ціни. Звичайно поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10 %.

3. Поправка на тропічне виконання. Машини й устаткування, призначені для роботи в умовах високої температури і вологості, повинні відповідати особливим вимогам і забезпечувати надійність техніко-економічних показників та інші необхідні споживні властивості. Поправка може становити 10-15 % вартості продукції у звичайному виконанні.

КОМЕРЦІЙНІ ПОПРАВКИ. До найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1. Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки " франко-кордон" або " СІФ порт" країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов постачання " франко-кордон" або " ФОБ порт" країни-продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться з офіційних даних транспортно-експедиційних організацій. Практика зовнішньої торгівлі показує, що за нормальної кон'юнктури ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту і страхування не перевищує 12-15 %.